ГУМНИЩЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
гумно́ «тік з будівлями»
Brückner 163;
Погодин Следы 234;
Pokorny 483;
Berп. I 362;
Bezlaj ESSJ I 186;
Skok l 633;
Младенов 114;
БЕР І 294;
Schuster-Šewc 360–361;
Machek ESJČ 190–191;
Sławski І 377–378;
Фасмер–Трубачев I 474;
недостатньо обґрунтована реконструкція (Откупщиков ЭИРЯ V 88– 90) псл. *gubьna, похідного, нібито, від gubiti «губити»,– Шанский ЭСРЯ І 4, 198–199;
можливо, давнє утворення з коренів *gu- ‹ *gou- (‹ іє. *guou-) (пор. псл. govędo «рогата худоба», укр. [го́вʼєдо] «тс.» і mьn- (псл. mьnǫ, męti, укр. мну, м՝я́ти) у такому разі назва повʼязується з первісним способом молотіння за допомогою худоби, що топтала снопи;
етимологія непрозора;
псл. gumьno;
р. бр. гумно́, др. гумьно, п. gumno, ч. слц. humno, вл. huno, нл. gumno, полаб. ďaimnĕ, болг. м. гу́мно, схв. гу́мно, гу́вно, слн. gúmno, стсл. гоумьно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуме́нний
«[тс.]; (заст.) прикажчик на току поміщика»
гуме́нник
«сторож гумна»
гу́мни́ще
«місце, де було гумно»
загуме́ння
загуме́нок
загумі́нок
пригуме́нок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гумно́ | білоруська |
| гу́мно | болгарська |
| huno | верхньолужицька |
| гумьно | давньоруська |
| гу́мно | македонська |
| gumno | нижньолужицька |
| ďaimnĕ | полабська |
| gumno | польська |
| *gubьna | праслов’янська |
| gumьno | праслов’янська |
| гумно́ | російська |
| гу́мно | сербохорватська |
| humno | словацька |
| gúmno | словенська |
| гоумьно | старослов’янська |
| гу́вно | українська |
| humno | чеська |
| gubiti «губити» | ? |
| *gu- (‹ іє. *g$uou-)(пор. псл. govędo «рогата худоба», укр. [го́вʼєдо] «тс.» і mьn- (псл. mьnǫ, męti, укр. мну, м՝я́ти) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України