ГУКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гук «звук; крик, гомін; грюкіт; водоспад; трубка волинки Г; шкіряна волинка, контрабас Ж»
псл. *gukъ (*hukъ, *xukъ), gukati (*hukati, *xukati) похідне від звуконаслідувального вигуку gu (hu, xu);
р. гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]», бр. гук «стукіт, гуркіт; розмова», п. huk «глухий відголос; гул, крик», ч. houkati «гудіти; гукати», слц. huk «звук», болг. гу́кам «воркую», м. гука «воркує», схв. гук, «воркування», хук «галас, грюкіт», слн. gȗkati «кричати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́гук
ві́дгук
«відзив; відголос»
гукавщи́на
«сильний крик»
гука́ти
«кликати, кричати»
гукоті́я
«крики»
гукотня́
«тс.»
гуча́ло
«місце в річці, де клекоче вода»
гуча́ти
гу́чка
«загонич на полюванні»
гучли́вий
гучни́й
гучні́ти
гучні́шати
гучо́к
«тс.; види іграшок; вид мухи, Musca vomitoria»
згук
«звук»
згуча́ти
пере́гу́к
по́гук
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гук «стукіт, гуркіт; розмова» | білоруська |
| гу́кам «воркую» | болгарська |
| гука «воркує» | македонська |
| huk «глухий відголос; гул, крик» | польська |
| *gukъ (*hukъ, *xukъ) | праслов’янська |
| гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]» | російська |
| гук «воркування» | сербохорватська |
| huk «звук» | словацька |
| gȗkati «кричати» | словенська |
| хук «галас, грюкіт» | українська |
| houkati «гудіти; гукати» | чеська |
| gukati (*hukati, *xukati)(hu, xu) | ? |
гук (вигук на позначення сильного стуку, гуркоту)
звуконаслідувальне утворення, можливо, повʼязане з вигуком гу (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́кати
гу́кну́ти
гуко́ну́ти
гу́ку
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу | ? |
гук «бугай, пугач, Botaurus stellaris L.» (орн.)
звуконаслідувальні утворення за характерним криком відповідних птахів, що нагадує звукосполучення гу;
п. hukał, [hukała, hukało] «тс.», схв. hupač;
Фонетичні та словотвірні варіанти
го́пкало
«тс.»
гугу́кало
гу́кало
«тс.»
гука́рня
«пугач, Bubo maximus»
(орн.)
гу́пало
«водяний бугай»
гу́пко
«одуд, Upupa (L.)»
гучо́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hukał | польська |
| hupač | сербохорватська |
| hukała «тс.» | українська |
| hukało «тс.» | українська |
| гу | ? |
гук «жук скарабей, Scarabaeus» (ент.)
можливо, звуконаслідувальне, але не виключена і можливість давнього звʼязку з основою жук (ранньо-псл. *gouk- : *geuk-, Berneker IF 10, 156; Iljinskij AfSlPh 29, 496–497);
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жук (ранньо-псл. *gouk- : *geuk-, Berneker IF 10, 156; Iljinskij AfSlPh 29, 496--497) | ? |
гу́ком «багато»
неясне;
п. huk «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гук
«тс.; велика кількість; купа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| huk «тс.» | польська |
гик «шум, крик»
звуконаслідувальне утворення, очевидно, давньоруського періоду, не відбите пам’ятками через народнорозмовний характер слова;
можливо, пов’язане з гук «звук»;
зв’язок з дангл. cohhettan «кашляти», англ. cough «тс.» (Zupitza GG 133) навряд чи можливий;
р. гик, бр. гік;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| cough «тс.» | англійська |
| гік | білоруська |
| cohhettan «кашляти» | давньоанглійська |
| гик | російська |
| гук «звук» | ? |
ги́чка «ботвина; [качан кукурудзи]»
пояснення п. giczoł як наслідку контамінації п. giźa з piszczel «велика гомілкова кістка» (Otrębski ŻW 276 – 277) непереконливе;
псл. (пн.) [gyčь, gyča, gyčelь], повʼязане, з одного боку, з *gukъ, *gučь, укр. [гук] «стрілка цибулі», бр. гук «росток», п. (каш.) [guč (guča)] «шишка, мозоль», схв. гука «наріст на тілі, на дереві», з другого, – з псл. *gyža, *gyželь «стегно, верхня частина ноги» (пор. укр. ги́жки́ «холодець із свинячих ніг»; пор. також укр. [ги́шель] «голінка»);
р. [гичь] «огудина; ботвина», бр. [гіча́н] «гичка», п. giczoł «голінка», giczał, giczeł, [gical, gicol] «тс.», [gicz] «стегно, нога», ст. giczelnik «живокіст (лікарська рослина, застосовувана для лікування зламаної кістки ноги)», ч. (мор.) [hycała] «товста кістка», [hyča] «качан капусти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́ка
«гичка»
гич
гича́
гича́лля
(зб.)
гича́ль
«стебло, товсте ребро листка, товстий прожилок листка»
гича́н
«тс.»
гичи́на
«одне стебло гичі»
гичня́к
«картоплиння»
ги́ччя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гук «росток» | білоруська |
| гіча́н «гичка» | білоруська |
| giczoł | польська |
| giźa з piszczel «велика гомілкова кістка» | польська |
| guč «шишка, мозоль» (каш.)(guča)] | польська |
| giczoł «голінка» | польська |
| giczał «голінка» | польська |
| giczeł «голінка» | польська |
| *gyža | праслов’янська |
| гичь «огудина; ботвина» | російська |
| гука «наріст на тілі, на дереві» | сербохорватська |
| гук «стрілка цибулі» | українська |
| gical «тс.» | українська |
| gicol «тс.» | українська |
| gicz «стегно, нога» | українська |
| hyča «качан капусти» | українська |
| hycała «товста кістка» (мор.) | чеська |
| *gukъ | ? |
| *gučь | ? |
| *gyželь «стегно, верхня частина ноги» (пор. укр. ги́жки́ «холодець із свинячих ніг»; пор. також укр. [ги́шель] «голінка») | ? |
| giczelnik «живокіст (лікарська рослина, застосовувана для лікування зламаної кістки ноги)» | ? |
гука́ти «штовхати»
очевидно, повʼязане з гук «грюкіт» і первісно означало «грюкати, стукотіти»;
р. [гу́кнуть] «ударити», бр. [гу́кацца] «ударятися»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́кацца «ударятися» | білоруська |
| гу́кнуть «ударити» | російська |
| гук «грюкіт» | ? |
| означало «грюкати, стукотіти» | ? |
жук
утворення від звуконаслідувальної основи жу- (‹*geu-);
можливо, споріднене з гук (Berneker IF 10, 156);
р. бр. жук, др. жукъ, п. żuk, ч. žukati «дзижчати, густи», вл. žūk, полаб. zeuk «гнойовик»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жука́н
«Scarabaeus»
жукове́ць
«Gamasus coleoptratorum»
жуко́вка
«Tetyra scarabaeoides»
жукува́тий
«дуже смаглявий»
жух
«жук-гнойовик, Geotrupes stercorarius L.»
жученя́
жучи́ха
жучки́
«гатунок намиста»
жучо́к
«ланка в ланцюгу»
пожу́чниця
«акар жучний, Асаrus coleoptratorum»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жук | білоруська |
| žuk | верхньолужицька |
| жукъ | давньоруська |
| zeuk «гнойовик» | полабська |
| żuk | польська |
| *geu- | праслов’янська |
| жук | російська |
| жу (‹*geu-) | українська |
| гук | українська |
| žukati «дзижчати, густи» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України