ГРЕБІНЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гребіне́ць «гребінчаста целозія, півнячий гребінь, Celosia L.» (бот.)
похідне утворення від гре́бінь;
назва зумовлена подібністю квітів рослини до півнячого гребеня;
п. grzebionatka, ч. [kohoutí hřeben] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гребенюиіка
гребішок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| grzebionatka | польська |
| kohoutí hřeben «тс.» | чеська |
гре́бінь «інструмент для розчісування; прядильний пристрій; наріст на голові деяких птахів; верхня грань чогонебудь; вид орнаменту на крашанці»
псл. *greby, род. в. grebene, похідне від grebǫ «гребу»;
р. гре́бень, бр. грэ́бень, др. гребьнь, гребень, п. grzebień, ч. hřeben, слц. hrebeň, вл. hrjebjeń (y деяких птахів; вершина гори), нл. grjebjeń, полаб. gribin, болг. м. гре́бен, схв. грȅбен, слн. grebén, стсл. rpебень;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гребена́тий
гребени́стий
гребенни́к
«майстер, що робить гребінки»
гребено
«гребінь для овечої вовни»
гре́бень
(хвороба коней)
гребеня́р
«майстер, що робить гребінки»
гребеня́стий
гребе́шик
«гребінка»
гребіне́ць
гребі́нка
гребі́нний
гребінни́к
гребі́нниця
«грубе полотно»
гребінча́стий
гребі́нчатий
гребі́нщик
«той, що виробляє гребінки»
гребіня́стий
гребішо́к
«гребінець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грэ́бень | білоруська |
| гре́бен | болгарська |
| hrjebjeń (y деяких птахів; вершина гори) | верхньолужицька |
| гребьнь | давньоруська |
| гре́бен | македонська |
| grjebjeń | нижньолужицька |
| gribin | полабська |
| grzebień | польська |
| *greby | праслов’янська |
| гре́бень | російська |
| грȅбен | сербохорватська |
| hrebeň | словацька |
| grebén | словенська |
| rpебень | старослов’янська |
| гребень | українська |
| hřeben | чеська |
| grebene | ? |
| grebene | ? |
| grebǫ «гребу» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України