ГОЛОВЕНКА — ЕТИМОЛОГІЯ
голо́вня́ «обгоріле поліно»
псл. *golvьnja;
загальноприйнятої етимології не має;
виводиться від прикметника *golvьnъ (укр. головни́й) як позначення передньої частини палаючого поліна (Фасмер – Трубачев І 429 – 430; Sławski І 293 – 296; Brückner 145; ЭССЯ 7, 12 – 13);
повʼязується також з дінд. jurvati «спалює», ірл. gūal «вугілля», двн. kol(o) «тс.» (Bern. I 325), з р. [га́лка] «поліно», лит. pa-galỹs «тс.» (Ильинский РФВ 73, 292; Machek ESJČ 167, який відносить сюди ж лтс. galēt «палати»);
р. головня́ «обгоріле поліно», бр. галаве́шка, др. головьня, п. głownia, ч. hlavně, hlaveň, слц. hlaveň, нл. głownja, болг. главня́, м. гламна, схв. гла́вња, слн. glȃvnja, стсл. главьнга «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голове́нка
голове́нник
«грубник, опалювач»
голове́шка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галаве́шка | білоруська |
| главня́ | болгарська |
| kol(o) «тс.» | давньоверхньонімецька |
| jurvati «спалює» | давньоіндійська |
| головьня | давньоруська |
| gūal «вугілля» | ірландська |
| pa-galỹs «тс.» | литовська |
| гламна | македонська |
| głownja | нижньолужицька |
| głownia | польська |
| *golvьnja | праслов’янська |
| га́лка «поліно» | російська |
| головня́ «обгоріле поліно» | російська |
| гла́вња | сербохорватська |
| hlaveň | словацька |
| glȃvnja | словенська |
| главьнга «тс.» | старослов’янська |
| hlavně | чеська |
| hlaveň | чеська |
| *golvьnъ (укр. головни́й)(Фасмер -- Трубачев І 429 -- 430; Sławski І 293 -- 296; Brückner 145; ЭССЯ 7, 12 -- 13) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України