ГЛИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
гли́на
псл. glina ‹ *gleina (із суфіксом -na ‹ *-nā і коренем тим самим, що і в словах глей, [гливі́ти], глист);
споріднене з гр. γλίνη «клей», дісл. klína «мастити, бруднити», ірл. glenaid «завʼязає», кімр. glynu «завʼязати, застрявати»;
р. др.болг. м. гли́на, бр. гліна, п. нл. glina, ч. hlína, слц. вл. hlina, полаб. glaino, схв. гли́на (гњȕла), слн. glína, стсл. ΓΝИΛА, глиΝЬΝъ «глиняний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глина́рня
глине́ць
«алюміній»
глини́на
«частка глини»
гли́нистий
гли́нисько
гли́нище
гли́ній
«алюміній»
гли́нка
«біла глина»
глинкува́тий
глинь
«тс.»
глиня́к
«глинище»
гли́няний
гли́ня́ни́к
«горщик на глину; [глиняна миска Mo; глинище; продавець глини Я]»
гли́ня́нка
«будівля з глини; [глинище]»
гли́ня́стий
сугли́нистий
су́глинок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гліна | білоруська |
| hlina | верхньолужицька |
| γλίνη «клей» | грецька |
| klína «мастити, бруднити» | давньоісландська |
| glenaid «завʼязає» | ірландська |
| glynu «завʼязати, застрявати» | кімрська |
| гли́на | македонська |
| glina | нижньолужицька |
| glaino | полабська |
| glina | польська |
| glina ‹ *gleina (із суфіксом -na ‹ *-nā і коренем тим самим, що і в словах глей, [гливі́ти], глист) | праслов’янська |
| гли́на | російська |
| гли́на (гњȕла) | сербохорватська |
| hlina | словацька |
| glína | словенська |
| ΓΝИΛА | старослов’янська |
| глиΝЬΝъ «глиняний» | українська |
| hlína | чеська |
| гли́на | ? |
глист
;
;
;
;
ЭССЯ 6, 128 – 129;
Bezlaj ESSJ І 147;
Skok 1570;
БЕР 1249;
SchusterŠewc 293 – 294;
Sławski І 284 – 285;
Шанский ЭСРЯ І 4, 93 – 94;
менш обґрунтоване повʼязання (Bern. I 304; Фасмер І 413) з свн. glītan «ковзатися», нвн. gleiten «тс.»;
споріднене з лит. glitùs «слизький, гладкий, липкий», glyte «бурулька, сопля», glìtė, glitìs «слиз, клей», лтс. glita «слиз», glîst «ставати клейким», гр. γλίττον (γλοιόν), «слиз», лат. glis (род. в. glitis) «намул», glūs (род. в. glūtis) «клей», свн. klīster «клейстер», нвн. Kleister» «тс.», дангл. æt-clíþan «приклеюватися», двн. kleta, klette «репʼях», алб. ngjit «клею»;
псл. gli-stъ ‹ *glei-(s)to-s із тим самим коренем, що й у гли́на;
р. глиста́, глист, бр. гліст, п. glista, [glist], ч. hlíst, hlísta, слц. hlísta, вл. hlista, нл. glista, полаб. glaistă, болг. глист, м. глиста, глист, схв. гли́ста, слн. glísta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гли́сни́к
«цитварне насіння»
гли́ста́
глистівник
«полин, Artemisia»
глистник
«тс.; папороть, Aspidium filix mas. Sw; пижмо, Tanacetum vulgare L.»
глистня́к
«пижмо»
глистова́нець
«тс.»
глисто́к
глистува́тий
«схожий на глиста; [заражений глистами Я]»
глистю́к
«глист, дощовий червʼяк»
глистя́вити
«хворіти на глисти»
глистя́нка
«риба з глистами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ngjit «клею» | албанська |
| гліст | білоруська |
| глист | болгарська |
| hlista | верхньолужицька |
| γλίττον (γλοιόν) | грецька |
| æt-clíþan «приклеюватися» | давньоанглійська |
| kleta | давньоверхньонімецька |
| glis «намул» (род. в. glitis) | латинська |
| glita «слиз» | латиська |
| glitùs «слизький, гладкий, липкий» | литовська |
| глиста | македонська |
| glista | нижньолужицька |
| gleiten «тс.» | нововерхньонімецька |
| Kleister» «тс.» | нововерхньонімецька |
| glaistă | полабська |
| glista | польська |
| gli-stъ | праслов’янська |
| глиста́ | російська |
| гли́ста | сербохорватська |
| glītan «ковзатися» | середньоверхньнімецька |
| klīster «клейстер» | середньоверхньнімецька |
| hlísta | словацька |
| glísta | словенська |
| глист | українська |
| glist | українська |
| глист | українська |
| hlíst | чеська |
| hlísta | чеська |
| glyte «бурулька, сопля» | ? |
| glìtė | ? |
| glitìs «слиз, клей» | ? |
| glîst «ставати клейким» | ? |
| glūtis «клей» | ? |
| klette «репʼях» | ? |
| гли́на | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України