ГЕОРГІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

через старослов’янську мову запозичене з грецької;

гр. Γεώργιος походить від складного іменника γεωργός «землероб», утвореного з основ іменників γῆ «земля» і ἔργον (‹Φέργον) «справа, праця, робота», спорідненого з нім. Werk «справа, праця», англ. work «тс.»;

р. Гео́ргий, бр. Гео́ргі, др. Георгии, слц. Georg, болг. Гео́рги, Гьо́рги, м. Ѓypѓи, схв. Ђypђe, стсл. Георгіи;

походить від нвн. Georgíne «жоржина», утвореного (1801 р.) від прізвища петербурзького ботаніка акад. І. Георгі (Georgi);

майже скрізь у слов’янських мовах фонетичне оформлення назви квітки пристосоване до вимови імені Георгій;

українська звукова форма, можливо, виникла під впливом імені Жорж;

р. георги́н, георги́на, п. georgin ia, ч. jiřina, слц. слн. georgína, болг. герги́на, м. ѓургина, георги́на, схв. георги́на;

похідні утворення від ви́діти;

назви мотивуються тим, що під час достигання у верхній частині коробочки маку-самосію відкриваються отвори (ніби вічка), через які при розхитуванні вітром зернятка маку розсіваються;

пор. інші назви цієї ж рослини зіркатий мак, зіркач, пов’язані з зір, зи́ркнути;

за народною етимологією, назва видю́к або відю́к пов’язується із словом ві́дьма, бо, за переказами, насіння цього маку господарі розсівали по своїх дворах на день св. Георгія (Юрія) 23 квітня (5 травня), «щоб відьми не ходили до корів»;