ГК — ЕТИМОЛОГІЯ
во́гки́й
р. [во́гкий], бр. во́гкі/во́лкі, ч. слц. vlhký «вогкий, сирий»;
псл. *ѵьḷnъgъ, паралельне до *volgъ, звідки воло́гий (щодо чергування пор. ще тематично близьку групу ме́рзнути : моро́з);
у східнослов’янських говорах псл. ѵьḷg- закономірно перетворилося в vъlgі далі в укр. бр. *вовг-кий, після чого група вгк спростилась у гк;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вовхкий
во́гкість
вогкота́
вогкува́тий
во́гша́ти
«мокріти, сиріти»
вохча́тка
«лінивець»
(зоол.)
вохчи́ти
«зволожувати»
зво́гчити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *вовг-кий | білоруська |
| *ѵ | праслов’янська |
| ѵ | праслов’янська |
| *вовг-кий | українська |
| *volgъ | ? |
| воло́гий (щодо чергування пор. ще тематично близьку групу ме́рзнути : моро́з) | ? |
| вгк | ? |
| гк | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України