ВІТАЛІЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
Віта́лій (чоловіче ім’я)
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
віз.-гр. Βιτάλιος походить від лат. Vitalis, утвореного на основі прикметника vītālis «життєвий», похідного від vīta «життя», vivo «живу», споріднених з псл. žiti, укр. жи́ти;
р. Вита́лий, бр. Віта́лій, ч. Vitalis, слц. Vitális, Vitáliš, болг. Вита́ли(й), слн. Vital, стсл. Виталии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Вита́ль
«тс.»
Віталій
(1627)
Віта́лія
(жіноче ім’я)
Ві́тя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Віта́лій | білоруська |
| Вита́ли (й) | болгарська |
| Βιτάλιος | візантійсько-грецька |
| Vitalis | латинська |
| žiti | праслов’янська |
| Вита́лий | російська |
| Vitális | словацька |
| Vital | словенська |
| жи́ти | українська |
| Vitalis | чеська |
| vītālis «життєвий» | ? |
| vīta «життя» | ? |
| vivo «живу» | ? |
| Виталии | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України