ВІЛЬХОВЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ві́льха
псл. *јelьха/*olьха;
споріднене з лит. alksnis, alksnỹs, alìksnis, elksnis «вільха», лтс. èlksnis, àlksnis, двн. elira, erila (‹elira), ΗΒΗ. Erle (‹erila), дісл. ǫlr, air, лат. ainus «вільха» (‹*alisnos), дмакед. ἄλιζα «осокір»;
іє. *alis-, *elis«вільха» походить, можливо, від *el-, *ol- «червоний, жовтий» (вільхове дерево червоне всередині), пор. двн. ëlo «жовтий, червонуватий»;
Махек відносить слово до праєвропейського фонду;
р. о́льха́, [во́льха, ёлха, ело́ха], бр. во́льха, др. ольха, ольхъ, олехъ, п. olcha, ст. olsza, ч. olše, слц. jelša, вл. wólša, нл. wolša, болг. елха́, схв. jóxa, jόва (‹*jelxа), слн. jélša, [ólša, jólša], стсл. (цсл.) ѥльха;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вільхо́вий
вільша́ний
вільша́нка
«берестянка, Erithacus rubecula L.»
(орн.)
вільши́на
вільшня́к
«вільховий гай»
їльха
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
во́льха | білоруська |
елха́ | болгарська |
wólša | верхньолужицька |
elira | давньоверхньонімецька |
ëlo «жовтий, червонуватий» | давньоверхньонімецька |
ǫlr | давньоісландська |
ἄλιζα «осокір» | давньомакедонська |
ольха | давньоруська |
*alis- | індоєвропейська |
ainus «вільха» (‹*alisnos) | латинська |
èlksnis | латиська |
alksnis | литовська |
wolša | нижньолужицька |
olcha | польська |
*јelьха/*olьха | праслов’янська |
о́льха́ | російська |
jóxa | сербохорватська |
jelša | словацька |
jélša | словенська |
ѥльха (цсл.) | старослов’янська |
во́льха | українська |
ёлха | українська |
ело́ха | українська |
ольхъ | українська |
олехъ | українська |
jόва (‹*jelxа) | українська |
ólša | українська |
jólša | українська |
olše | чеська |
alksnỹs | ? |
alìksnis | ? |
elksnis «вільха» | ? |
àlksnis | ? |
erila (‹elira) | ? |
Erle (‹erila) | ? |
air | ? |
*elis «вільха» | ? |
*el- | ? |
*ol- «червоний, жовтий» (вільхове дерево червоне всередині) | ? |
ëlo «жовтий, червонуватий» | ? |
olsza | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України