ВІКТОРІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
Ві́ктор
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
віз.-гр. Βίκτωρ, Ούικτωρία (?) походять від лат. Victor, Victōria, утворених на основі іменників victor «переможець», victoria «перемога», пов’язаних з дієсловом vinco «перемагаю», спорідненим з псл. ѵěkъ, укр. вік (див.)·;
р. болг. Ви́ктор, Викто́рия, бр. Ві́ктар, Вікто́рыя, п. Wiktor, Wiktoria, ч. слц. Victor, слн. Viktor, Viktorija, стсл. Викторъ, Виктории;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ви́ктір
Ви́ктор
Витько́
Ви́тя
Ви́хтір
Вікто́рія
Вікторъ
(1627)
Вітько́
Ві́тя
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Ві́ктар | білоруська |
Ви́ктор | болгарська |
Βίκτωρ | візантійсько-грецька |
Victor | латинська |
Wiktor | польська |
ѵěkъ | праслов’янська |
Ви́ктор | російська |
Victor | словацька |
Viktor | словенська |
Викторъ | старослов’янська |
вік | українська |
Викто́рия | українська |
Вікто́рыя | українська |
Victor | чеська |
Ούικτωρία (?) | ? |
Victōria | ? |
victor «переможець» | ? |
victoria «перемога» | ? |
vinco «перемагаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України