ВУКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
вовк
псл. *ѵьḷkъ;
споріднене з лит. vilkas, лтс. vìlks, дінд. vrkaḥ, ав. vəhrka, гот. wulfs, англ. wolf, нвн. Wolf, алб. ul’k, гр. λύκος, лат. lupus (можливо, запозичення з сабінської мови);
іє. *uḷkuos «вовк», що зіставляється з коренем *uel- «рвати» або uelk- «тягти, волокти»;
у такому випадку назва вовка первісно означала «грабіжник» або «той, що роздирає»;
р. м. волк, бр. воўк, др. вълкъ, п. wilk, ч. слц. vlk, вл. нл. wjelk, болг. вълк, схв. вук, слн. vólk, стсл. влькъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вівк
во́ва
«вовк, страшна істота»
(дит.)
вове́га
«вовчище»
вовки́
«кожух із вовчого хутра»
вовківня́
«вовча яма»
вовківня́к
«відлюдник»
вовкови́на
вовкува́тий
«похмурий, відлюдний»
вовку́н
«вовкулак»
вовцю́га
вовцюга́н
вовча́
«вовченя»
во́вчий
вовчи́ний
вовчи́ха
вовчи́ця
вовчівня́
«тс.»
вовчкува́тий
«тс.»
вовчня́
«вовча зграя»
вовчуга́н
«вовчище»
вовчу́к
«молодий вовк»
вовчу́ра
«вовчий кожух»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vəhrka | авестійська |
| ul'k | албанська |
| wolf | англійська |
| воўк | білоруська |
| вълк | болгарська |
| wjelk | верхньолужицька |
| wulfs | готська |
| λύκος | грецька |
| vrkaḥ | давньоіндійська |
| вълкъ | давньоруська |
| *uḷk «вовк» | індоєвропейська |
| lupus (можливо, запозичення з сабінської мови) | латинська |
| vìlks | латиська |
| vilkas | литовська |
| волк | македонська |
| wjelk | нижньолужицька |
| Wolf | нововерхньонімецька |
| wilk | польська |
| *ѵ | праслов’янська |
| волк | російська |
| вук | сербохорватська |
| vlk | словацька |
| vólk | словенська |
| влькъ | старослов’янська |
| vlk | чеська |
| *uel- «рвати» | ? |
| uelk- «тягти, волокти» | ? |
| означала «грабіжник» | ? |
| або «той, що роздирає» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України