ВУДИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ву́ди́ти «коптити, закопчувати (м’ясо та ін.)»
псл. *vǫditi «обкурювати, консервувати димом м’ясо, рибу, сир»;
зіставляється ще (Machek ESJČ 666) з ведро «сонячно», двн. swedan «палити помалу з великим димом»;
іє. *uondh-/uendh«в’янути, сохнути, зникати»;
споріднене з *vędnǫti «в’янути»;
бр. вэ́ндзіць (з п.), п. wędzić, ч. uditi, uzenina, слц. údiť, слн. vodíti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вуджа́рня
вуджени́на
вужени́на
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вэ́ндзіць (з п.) | білоруська |
swedan «палити помалу з великим димом» | давньоверхньонімецька |
*uondh-/uendh «в’янути, сохнути, зникати» | індоєвропейська |
wędzić | польська |
*vǫditi «обкурювати, консервувати димом м’ясо, рибу, сир» | праслов’янська |
údiť | словацька |
vodíti | словенська |
uditi | чеська |
uzenina | чеська |
ведро «сонячно» | ? |
*vędnǫti «в’янути» | ? |
водову́д «рибалка, Sterna L.» (орн.)
пор. іншу назву цього птаха риба́лка, а також р. рыболо́в, п. rybitw(a), rybołówka, [rybołówek, rybak] «тс.»;
отже, означає «водяний птах, що вудить (рибу)»;
складне слово, утворене, очевидно, з основ іменника вода́ і дієслова ву́дити;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
rybitw(a) | польська |
рыболо́в | російська |
іншу | ? |
rybołówka | ? |
rybołówek «тс.» | ? |
rybak «тс.» | ? |
означає «водяний птах, що вудить (рибу)» | ? |
вода́ | ? |
ву́дити | ? |
ву́дка
первісно означало, мабуть, особливий спис із зазубреним вістрям для биття риби, потім цю назву перенесли і на рибальський гачок;
зводиться також до іє. *uendh-/uondh«вити, гнути» (Skok III 535) або до іє. *ang-/ank- «гнути, гак» із заміною *ang- на *and- (›*ond-) (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 68–69);
частина дослідників (Machek ESJČ 666; БЕР І 202) розчленовує на префікс *аn-, *оn- і корінь *dhē- «ставити, класти», в розумінні «гачок, на який насаджено якусь принаду»;
виводиться від давнішого *ǫkda‹*onk-da, спорідненого з дінд. aṅkáḥ «гачок», лат. uncus «зігнутий, гачкуватий», двн. angul (нвн. Angel) «вудка», с.-цсл. ѫкотъ «гак»;
псл. *ǫda;
р. у́дочка, ст. уда́, бр. ву́да, др. уда, п. węda, ч. udice, слц. udica, вл. wuda, нл. huda, [wuda], болг. въ́дица, схв. удица, слн. ódica, стсл. ѫда;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вуди́лище
вуди́ло
ву́дильна
вуди́льник
ву́дити
ву́длиско
ву́длище
ву́дочник
ву́дялник
уда́
у́дално
у́дити
у́диця
у́дка
у́длище
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ву́да | білоруська |
въ́дица | болгарська |
wuda | верхньолужицька |
angul «вудка» (нвн. Angel) | давньоверхньонімецька |
aṅkáḥ «гачок» | давньоіндійська |
уда | давньоруська |
*uendh-/uondh «вити, гнути» | індоєвропейська |
*ang-/ank- «гнути, гак» | індоєвропейська |
uncus «зігнутий, гачкуватий» | латинська |
huda | нижньолужицька |
węda | польська |
*ǫda | праслов’янська |
у́дочка | російська |
ѫкотъ «гак» | сербо-церковнослов’янська |
удица | сербохорватська |
udica | словацька |
ódica | словенська |
ѫда | старослов’янська |
wuda | українська |
udice | чеська |
*ang- (›*ond-)(Мартынов Сл. и ие. аккомод. 68--69) | ? |
*аn- | ? |
*dhē- «ставити, класти» | ? |
розумінні «гачок, на який насаджено якусь принаду» | ? |
*ǫkda‹*onk-da | ? |
уда́ | ? |
в'ядчина́ «шинка»
похідне утворення від основи дієслова vędnǫti «в’янути», споріднене з ву́ди́ти «коптити, в’ялити», псл. *vǫditi;
зближення р. ветчина́ з ве́тхий «старий» на підставі паралельного вживання в давніших пам’ятках форм ветчины (ветшины] і свѣжины (Фасмер І 307) залишається непереконливим;
р. ветчина́;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*vǫditi | праслов’янська |
ветчина́ «старий» | російська |
ве́тхий «старий» | російська |
ветчина́ | російська |
vędnǫti «в’янути» | ? |
ву́ди́ти «коптити, в’ялити» | ? |
ветчины (ветшины] і свѣжины (Фасмер І 307) | ? |
свягну́ти «висихати, засихати»
результат видозміни деетимологізованої форми *свяднути, пов’язаної як запозичення чи як успадкована з праслов’янського періоду паралель з п. swędzić «виділяти кіптяву, чадити», спорідненим зі стсл. присвѧнѫти «присмалити», присмѫдити «висушити, пров’ялити», схв. заст. свуд «чад», сму́дити «обпалювати», ч. smoud «чад, кіптява», двн. swēdan «палити», а також з п. więdnąć «в’янути», wędzić «коптити» (м’ясо), укр. в’я́нути, ву́ди́ти «коптити»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
swēdan «палити» | давньоверхньонімецька |
swędzić «виділяти кіптяву, чадити» | польська |
więdnąć «в’янути» | польська |
в'я́нути | польська |
свуд «чад» | сербохорватська |
сму́дити «обпалювати» | сербохорватська |
присвѧнѫти «присмалити» | старослов’янська |
присмѫдити «висушити, пров’ялити» | старослов’янська |
*свяднути | українська |
ву́ди́ти «коптити» | українська |
smoud «чад, кіптява» | чеська |
wędzić «коптити» (м’ясо) | ? |
вуди́ла
за основу приймається значення «гак» (Brückner 608) або значення «вставляти, вкладати» в дієслові ѵъ-děti, з яким пов’язуються і *ǫ-da i *ǫ-didlo з приіменною звуковою формою префікса ǫ-, що закономірно відповідає дієслівному префіксу ѵъ- (Machek ESJČ 666);
очевидно, пов’язане з *ǫda «вудка, всякий гачок», але конкретний характер семантичного зв’язку остаточно не визначений;
псл. *ǫdidlo «вудила»;
р. удила́, п. wędzidło, ч. слц. udidlo;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уди́ла
уди́льний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
wędzidło | польська |
*ǫdidlo «вудила» | праслов’янська |
удила́ | російська |
udidlo | словацька |
udidlo | чеська |
значення «гак» | ? |
значення «вставляти, вкладати» | ? |
*ǫ-da | ? |
ѵъ- | ? |
*ǫda «вудка, всякий гачок» | ? |
води́льця «вудила»
результат видозміни слова вуди́ла (зменш. вуди́льця), зближеного з основою дієслова води́ти;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вуди́ла (зменш. вуди́льця) | ? |
води́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України