ВОЛОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
во́лок «страва з буряків, перцю, картопляного бадилля, цибулі й олії Я; шпинат, зеленина ВеБ»
утворене, очевидно, від волокти́, але семантичний процес не зовсім ясний;
можливо, в основі перебуває поняття «те, що зволочене, стягнене докупи (суміш)»;
п. włok «страва з лободи»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| włok «страва з лободи» | польська |
| волокти́ | ? |
| поняття «те, що зволочене, стягнене докупи (суміш)» | ? |
вла́ки «складова частина саней (полоззя?); колодка для перетягання плуга по дорозі»
запозичення з словацької мови;
слц. vlaky «колодка для перетягання плуга по дорозі», як і ч. vlaky «тс.», схв. влáка «колода», п. włoka (włoki) «колода-санки, за допомогою якої витягається дерево з лісу на дорогу», є прямим відповідником до укр. во́лок;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| włoka «колода-санки, за допомогою якої витягається дерево з лісу на дорогу» (włoki) | польська |
| влáка «колода» | сербохорватська |
| vlaky «колодка для перетягання плуга по дорозі» | словацька |
| во́лок | українська |
| vlaky «тс.» | чеська |
волокти́
псл. *velkti «волокти, тягти»;
споріднене з лит. vilkti «волокти, тягти», лтс. vìlkt, ав.varǝk-, гр. ἕλκω «тс.», лат. sulcus «борозна», sulcāre «орати», тох. Б sälk- «витягати», алб. helq, heq «смикати, витягати»;
іє. *uel-k-/ *uol-k-, *sel-k-;
обидва ці варіанти кореня розвинулись на базі іє. *suel-k-;
р. воло́чь, бр. валачы́, др. волочи, п. wlec, ч. розм. vléct, слц. розм. vliecť, вл. wlec, нл. wlac, полаб. vlåcĕt «волочити», болг. влека́, вла́ча, м. влече, схв. вýћи, слн. vléčі, стсл. влѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відволіка́ти
волі́чка
«шерстяні нитки»
во́лок
«вид рибальської сітки; мотузок, яким перетягають копиці сіна або колоди; сволок; місце зближення судноплавних річок, де суходолом перетягали човни від однієї річки до другої»
воло́ка
«зав’язка до постолів; площа землі від 8 до 40 десятин; вузька смужка землі Л»
волокани́на
«тяганина»
волоки
«ремінці до постолів Ж, Пі; пристрій для перетягання плуга Я»
волоки́та
во́локом
волоцю́га
«дерев’яний пристрій для перетягування плуга»
волочба́
«боронування»
волочи́льник
волочи́льня
воло́чини
«залишки бур’яну в бороні»
волочи́ти
волочи́тися
воло́чка
«боронування Дз; кольорові нитки Me»
заволо́ка
«волоцюга; тампон; плівка на оці»
зволіка́ти
зволо́к
«спуск з гори»
зволоче́ний
«спрацьований, зморений»
на́волока
на́волоч
на́волочка
па́волока
«шовкова або бавовняна тканина»
па́волоч
«зав’язка в постолах»
п́аволочний
піти у розволо́ки
«стати волоцюгою»
по́воло́ка
по́волоцьки
«волоком»
(присл.)
приволо́ка
«рибальська сіть»
проволо́ка
«гайнування, марнування часу»
про́волока
«дріт»
проволоки́та
«бурлацтво»
розволо́ка
«розширення»
у́воло́ка
«міра поля в 20 або 40 гектарів»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| helq | албанська |
| валачы́ | білоруська |
| влека́ | болгарська |
| wlec | верхньолужицька |
| ἕλκω «тс.» | грецька |
| волочи | давньоруська |
| *suel-k- | індоєвропейська |
| sulcus «борозна» | латинська |
| vìlkt | латиська |
| vilkti «волокти, тягти» | литовська |
| влече | македонська |
| wlac | нижньолужицька |
| vlåcĕt «волочити» | полабська |
| wlec | польська |
| *velkti «волокти, тягти» | праслов’янська |
| воло́чь | російська |
| вýћи | сербохорватська |
| vliecť | словацька |
| vléčі | словенська |
| влѣшти | старослов’янська |
| вла́ча | українська |
| vléct | чеська |
| varǝk- | ? |
| sulcāre «орати» | ? |
| Б sälk- «витягати» | ? |
| heq «смикати, витягати» | ? |
| *uel-k-/ | ? |
| *sel-k- | ? |
| vléct | ? |
| vliecť | ? |
волотю́га «волок; страва з городини; підволока (для перетягування плуга)»
не зовсім ясні похідні утворення від [во́лок] «страва з городини» і від дієслова волокти́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́лок «страва з городини» | ? |
| волокти́ | ? |
о́лєк «верхня частина вулика-колоди»
похідне утворення від основи др. -лѣк- «залишок»;
псл. -lěk-, ot(ъ)lěkъ «залишок»;
споріднене з лит. ãtlaikas «залишок», liekù, lìkti «залишати», лтс. likt «класти, ставити», дінд. atirḗkaḥ «залишок, достаток», гр. λοιπός «той, що залишається», λείπω «залишаю», лат. linquo, līquī «тс.», гот. leiƕan «позичати»;
іє. *lei- «залишати»;
р. [о́лек], бр. [во́лек] «тс.», др. волѣкъ «верхня частина борті з медом, що залишається для бджіл», стсл. отълѣкъ «залишок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́лик
во́лік
во́лок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́лек «тс.» | білоруська |
| leiƕan «позичати» | готська |
| λοιπός «той, що залишається» | грецька |
| atirḗkaḥ «залишок, достаток» | давньоіндійська |
| -лѣк- «залишок» | давньоруська |
| волѣкъ «верхня частина борті з медом, що залишається для бджіл» | давньоруська |
| *lei- «залишати» | індоєвропейська |
| linquo | латинська |
| likt «класти, ставити» | латиська |
| ãtlaikas «залишок» | литовська |
| -lěk- | праслов’янська |
| о́лек | російська |
| отълѣкъ «залишок» | старослов’янська |
| ot(ъ)lěkъ «залишок» | ? |
| liekù | ? |
| lìkti «залишати» | ? |
| λείπω «залишаю» | ? |
| līquī «тс.» | ? |
фелю́га «невелике вітрильне судно»
запозичене з арабської мови, можливо, через посередництво італійської (іт. feluca);
ар. fulûka, пов’язане з fulk «човен, ковчег», загальноприйнятої етимології не має;
можливо, споріднене з гебр. pélekh «веретено»;
виводиться також від гр. ἐφόλϰιον «човен» (букв. «човен, який тягнуть на буксирі»), утвореного з εφ(επι-) і ἔλϰω «тягну», що споріднене з псл. *vеlkti, укр. волокти́, во́лок;
р. фелю́га, [фелу́ка, фелю́к], бр. фелю́га, п. слц. feluka, ч. felúka, болг. фелу́ка, схв. фелука;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фелю́ка
(заст.)
фелюн
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fulûka | арабська |
| fulk «човен, ковчег» | арабська |
| фелю́га | білоруська |
| фелу́ка | болгарська |
| pélekh «веретено» | гебрайська |
| ἐφόλϰιον «човен» (букв. «човен, який тягнуть на буксирі») | грецька |
| ἔλϰω «тягну» | грецька |
| feluca | італійська |
| feluka | польська |
| *vеlkti | праслов’янська |
| фелю́га | російська |
| фелу́ка | російська |
| фелю́к | російська |
| фелука | сербохорватська |
| feluka | словацька |
| волокти́ | українська |
| во́лок | українська |
| felúka | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України