ВИШНЯКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. višьnja;

споріднене з двн. wihsila «черешня», свн. wīhsel, снн. wissel, нвн. Weichsel «тс.», лат. viscum «пташиний клей», гр. ἰξός «Ϝιξος) «пташиний клей; омела»;

зводиться, очевидно, до іє. *uῑks-injā, де *uῑks- «омела та інші дерева, що виділяють клей»;

припускався зв’язок з гр. βύσσινος «темно-червоний» (βύσσος «шовк», спочатку тільки «червоний шовк») (Meyer EW 473–474; Фасмер ГСЭ 2, 225), але пізніше Фасмер відмовився від цієї думки;

зважаючи на азіатське походження самої рослини, можна було б припустити певні зв’язки її назви з відповідними апелятивами в тюркських народів, проте в більшості тюркських мов це слово невідоме, а тур. vişne, аз. вишнǝ вважаються запозиченнями з новогрецької мови,– пор. нгр. βισινιά «вишня (дерево)», βίσινο «плід вишні», βύσσινον «черешня» (Дмитриев 532), які самі, можливо, мають слов’янське походження (Matzenauer 88; Ильинский ИОРЯС 23/2, 185);

р. болг. ви́шня, бр. ві́шня, др. вишьня, п. wiśnia, [wisznia], ч. višeň (дерево), višně (плід), слц. višňa, вл. wiseń, нл. wišnja, полаб. vaisnåi, м. вишна, схв. вȕшња, вúшањ «дика вишня», слн. víšnja;