ВИМ — ЕТИМОЛОГІЯ

ви́м'я

псл. *vymę ‹*vyd-mę;
споріднене з двн. utar «вим’я», нвн. Euter, дангл. úder «тс.», лат. ūber, -eris «багатий, родючий; вим’я», гр. οὖϑαρ, род. в. οϑὕατος «вим’я», дінд. udhar, род. в. udhnaḥ;
іє. *ūdh-ṛ-/-n- з чергуванням ‹Br/n;
у праслов’янській формі замість розширювача основи -r-/-n-- виступає суфікс -men (›-mę), той самий, що й у *plemę «плем’я» (з *pledmen, пор. plodъ) та ін;
р. бр. вы́мя, др. вымя, п. wymię, ч. výmě, слц. vemeno, вл. wumjo, нл. humје, полаб. voimą, болг. м. ви́ме, схв. виме, слн. víme;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́м'ястий
ві́внє
ві́мня
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вы́мя білоруська
ви́ме болгарська
wumjo верхньолужицька
οὖϑαρ грецька
úder «тс.» давньоанглійська
utar «вим’я» давньоверхньонімецька
udhar давньоіндійська
вымя давньоруська
*ūdh-ṛ-/-n- індоєвропейська
ūber латинська
ви́ме македонська
humје нижньолужицька
Euter нововерхньонімецька
voimą полабська
wymię польська
*vymę праслов’янська
вы́мя російська
виме сербохорватська
vemeno словацька
víme словенська
výmě чеська
-eris «багатий, родючий; вим’я» ?
οϑὕατος «вим’я» ?
οϑὕατος «вим’я» ?
udhnaḥ ?
udhnaḥ ?
-r-/-n- (›-mę) ?
*plemę «плем’я» (з *pledmen, пор. plodъ) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України