ВАРВАРИН — ЕТИМОЛОГІЯ
ва́рвар
запозичення з грецької мови;
гр. βάρβαρος «чужинець, не грек; некультурний, грубий, жорстокий» разом з дінд. barbaraḥ «той, що заїкається» являє собою звуконаслідувальне редуплікативне утворення і, на думку деяких дослідників, походить з шумеро-вавілонського джерела (шумер. barbar «чужинець», семіто-вавілонське barbaru «чужий»);
спочатку слово означало невиразну, незрозумілу мову, пізніше набуло переносних значень;
укр. варвари́зм походить від фр. barbarisme, що зазнало впливу ва́рвар;
р. бр. Ва́рвар, др. варваръ, ва́ръваръ, ч. слц. вл. barbar, нл. barbaŕ, болг. ва́рварин, м. варвар(ин), схв. ва́рварин, ба́рбар, бȁрба՛ рин› слн. barbár, стсл. вар(ъ)варъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
варвари́зм
ва́рварство
варвары
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ва́рвар | білоруська |
| ва́рварин | болгарська |
| barbar | верхньолужицька |
| βάρβαρος «чужинець, не грек; некультурний, грубий, жорстокий» | грецька |
| barbaraḥ «той, що заїкається» | давньоіндійська |
| варваръ | давньоруська |
| варвар (ин) | македонська |
| barbaŕ | нижньолужицька |
| Ва́рвар | російська |
| ва́рварин | сербохорватська |
| barbar | словацька |
| вар(ъ)варъ | старослов’янська |
| варвари́зм | українська |
| ва́ръваръ | українська |
| ба́рбар | українська |
| бȁрба | українська |
| barbarisme | французька |
| barbar | чеська |
| ва́рвар | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України