ВАЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вали́ти «збивати донизу, руйнувати; рухатись масою»
псл. valiti, valjati «крутити, вертіти, котити», пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати»;
споріднене з лит. volióti (võlioti) «катати», лтс. vàlât «катати, вертіти», дінд. vâlati «крутиться; повертається», valayati «котить, повертає», двн. wallan «кипіти, бурлити», нвн. wallen «тс.», лат. volvo «обертаю, качаю», гр. ἑλύω «згинаю, звиваю», алб. valë «хвиля»;
іє. *uоl-/уеl› «крутити, вертіти, котити»;
р. вали́ть, валя́ть, бр. валі́ць, валя́ць, др. валити, валя́ти, п. walić, walac, ч. valiti, váleti, слц. valiť, váať, вл. walić, waleć, нл. waliś, walaś, болг. ва́лям, м. вали «валяє», схв. Ва́љати, слн. valíti, váljati, стсл. валити сѧ валгати сѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вал
«циліндр, що обертається; велика хвиля»
вале́жник
«бурелом»
валєнки
«суконні штани»
вали́ло
«сукновальня; дрючок Ж»
валівни́ця
«злива»
ва́ліж
«тс.»
валі́й
«сукновал»
ва́лка
«обоз»
валки́й
«пісний»
(про гончарну глину)
валови
«дуже лінивий»
(про биків)
вало́к
«качалка, частина грабель, борони»
ва́ло́м
валува́ти
«рухатись масою»
валу́н
валькува́ти
«робити стіни з вальків глини; обмазувати глиною; [викачувати, бити Бі]»
валькува́тий
«схожий на вальок»
валькува́то
«непевно, хитаючись»
(про ходу)
ва́льни́й
«густий, численний»
вальо́к
«качалка»
ва́льо́к
«кавалок (глини)»
валю́га
«ледар»
валю́ка
валю́х
«пиріг з картоплі і пшона»
валю́щий
ва́лява
«велика кількість; купи; руїни Ж; поле битви, вкрите трупами Ж»
валяка
«тс.; [непотрібна річ До]»
валяльник
валя́льня
ва́лянець
ва́ляний
ва́лянок
валя́ти
валя́щий
ви́вал
вива́лювати
«висолоплювати, витріщувати»
відва́л
відва́лка
(спец.)
відвальни́й
відва́льник
дова́люватися
зава́л
зава́ла
«нагромадження; [грозова хмара, буря ВеЗн; великий снігопад ВеБ, ВеЛ]»
завалий
«незграбний, неповороткий»
зава́лина
«яма, провалля в полі Me; руїна Ж; призьба; заноси»
зава́листий
«обвалистий; багатосніжний (про зиму)»
зава́листо
«багато снігу»
зава́лище
«руїна»
зава́лка
«завалювання; [жердина для закривання проходу у воротах Л]»
зава́лки
«припухлі залози Ж; ангіна Mo; скарлатина; дифтерит Я; запор Я»
зава́лля
зава́лочний
(спец.)
за́валь
зава́лько
«дуже багато, переповнено»
зава́льковий
«завалистий»
зава́льни́й
«якого є багато; великий; важкий; якого завалюють; ломовий (кінь) ЛЧерк; дорідний (хліб) ЛЧерк; з глибоким снігом (зима) ж; такий, куди звалюють»
зава́льник
зава́льно
«тс.»
завалювальний
завалю́ха
(хата)
завалющий
завалява
(снігу)
заваля́щий
зави́лькуватий
«лінивий, неповороткий»
звал
зва́ла
«велика кількість»
зва́лисько
зва́лище
зва́лка
«натовп, рукопашна сутичка»
звалови́тий
«неповороткий, незграбний»
зва́льний
зва́льщик
зва́лювальний
зваля́ння
(спец.)
зваля́ти
«збити з шерсті, пуху; недбало зробити; забруднити»
на́ва́л
нава́ла
нава́лка
(спец.)
нава́лочний
нава́льний
нава́льник
нава́льниця
«гроза, буря»
нава́лювальний
напова́л
обва́л
обва́лення
(спец.)
обва́листий
обва́лище
обва́лля
обва́льний
(землетрус)
одва́л
«обвал, падіння»
перева́л
(у т. ч. «[пропуск в оранці]» ЛЧерк)
перева́листий
перева́лка
перева́лки
«залишки від прядіння мички»
перева́лля
перевалок
«прохід»
перева́лочний
перева́льки
перева́лькуватий
перева́льний
перева́льцем
перева́льці
перева́льця
пова́ла
«стсля»
по́валець
«волосяний аркан»
пова́лина
«тс.»
пова́лом
«покотом»
пова́льний
«загальний, поголовний»
прива́л
прива́лок
«заглиблення біля комина для дрібних кухонних речей»
при́волок
«дошка, прикріплена спереду печі Ва; лавка, прироблена до лежанки Г; дошка біля печі для прикріплення полу Ж»
прова́л
прова́лина
прова́листий
«обривистий, стрімкий»
про́валля
про́валь
«провал»
проваля́ти
(спец.)
ро́зва́л
розва́лина
розва́листий
розва́лище
розва́лкуватий
розва́лля
ро́зваль
розва́льний
ро́звальні
ро́звальцем
розвалю́ка
розвалю́ха
ува́л
ува́листий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| valë «хвиля» | албанська |
| валі́ць | білоруська |
| ва́лям | болгарська |
| walić | верхньолужицька |
| waleć | верхньолужицька |
| ἑλύω «згинаю, звиваю» | грецька |
| wallan «кипіти, бурлити» | давньоверхньонімецька |
| vâlati «крутиться; повертається» | давньоіндійська |
| валити | давньоруська |
| volvo «обертаю, качаю» | латинська |
| vàlât «катати, вертіти» | латиська |
| volióti «катати» (võlioti) | литовська |
| вали «валяє» | македонська |
| waliś | нижньолужицька |
| walaś | нижньолужицька |
| wallen «тс.» | нововерхньонімецька |
| walić | польська |
| walac | польська |
| valiti | праслов’янська |
| вали́ть | російська |
| Ва́љати | сербохорватська |
| valiť | словацька |
| váať | словацька |
| valíti | словенська |
| váljati | словенська |
| валити сѧ валгати сѧ | старослов’янська |
| валя́ть | українська |
| валя́ць | українська |
| валя́ти | українська |
| valiti | чеська |
| váleti | чеська |
| valjati «крутити, вертіти, котити» | ? |
| пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати» | ? |
| valayati «котить, повертає» | ? |
| *uоl-/уеl› «крутити, вертіти, котити» | ? |
вал «насип»
запозичено з середньоверхньонімецької мови, можливо, через польську;
свн. wal «насип» (нвн. Wall «тс.») походять від лат. vallum «вал табору», спорідненого з укр. вали́ти;
припускається (Фасмер І 268) можливість запозичення через польську мову безпосередньо з латинської;
р. бр. болг. вал, др. валъ, п. wał, ч. слц. val;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валкува́ти
«згрібати у валки»
вало́к
«покіс»
за валом
(1545)
підва́л
підва́ла
підва́лина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вал | білоруська |
| вал | болгарська |
| валъ | давньоруська |
| vallum «вал табору» | латинська |
| wał | польська |
| вал | російська |
| wal «насип» (нвн. Wall «тс.») | середньоверхньнімецька |
| val | словацька |
| вали́ти | українська |
| val | чеська |
вал «грубі нитки»
очевидно, похідне від вали́ти (див.);
р. [вал] «груба пряжа з одергів, вживана для сіток і ряден; сукані одерги, вживані для ткання попон»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валіве́ць
«чотири пасма, 120 ниток Mo; жмут грубої пряжі розміром 3--6 паем Me»
валі́вці́
«мотки з одергів, клоччя, що йдуть на валовину»
валов'я́ний
«тс.»
вало́ви́й
«з валовини, з грубих ниток»
валови́на
«груба пряжа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вал «груба пряжа з одергів, вживана для сіток і ряден; сукані одерги, вживані для ткання попон» | російська |
| вали́ти | ? |
вала́ (вигук для відгону корів)
очевидно, результат фонетичної видозміни вигуку аля́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аля́ | ? |
ва́лах «кастрований баран або кінь Г, Ж; [кастратор жеребців]»
запозичення з німецької мови;
нвн. Wállach «тс.» походить від Wallache «волох, румун» (кастровані коні надходили до Німеччини з Волощини, Угорщини і Русі);
р. [валах] «кастрований бичок, баран», [ва́лу́х] «тс.», бр. [ва́лах, ва́лашыць], п. вл. wałach «мерин», ч. valach, слц. valach, vlach «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вала́хан
«скопець»
валахъ
(1529)
валаша́йник
«кастратор»
валаша́л
валаша́лник
валаша́р
вала́шати
«каструвати»
ва́ла́шати
валашеный
(XVII ст.)
валаші́внйк
валаші́лник
«тс.»
вала́шка
«кастрована свиня»
валашова́ти
«тс.»
валашо́к
«стовбур дерева, чистий від гілля»
ви́лух
«валах»
овалашати
«тс.; [украсти]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ва́лах | білоруська |
| wałach «мерин» | верхньолужицька |
| Wállach «тс.» | нововерхньонімецька |
| wałach «мерин» | польська |
| валах «кастрований бичок, баран» | російська |
| valach «тс.» | словацька |
| vlach «тс.» | словацька |
| ва́лу́х «тс.» | українська |
| ва́лашыць | українська |
| valach | чеська |
| Wallache «волох, румун» (кастровані коні надходили до Німеччини з Волощини, Угорщини і Русі) | ? |
ва́лів «корито (для худоби)»
запозичення з угорської мови;
уг. vályú «корито для худоби» походить з тюркських мов;
пор. дтюрк. олук«жолоб», чув. валак«тс.»;
слц. válov «водопійне корито», схв. ва́лōв «корито для худоби»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вάливо
валу́в
валю́га
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| олук «жолоб» | давньотюркська |
| ва́лōв «корито для худоби» | сербохорватська |
| válov «водопійне корито» | словацька |
| vályú «корито для худоби» | угорська |
| валак «тс.» | чуваська |
| олук «жолоб» | ? |
бульбо́ка «глибоке місце в річці»
запозичення з молдавської мови;
молд. булбоа́кэ «вир, ковбаня», булбо́анэ «тс.», як і рум. bulboácă, bulboánă «тс.», пов’язуються через проміжні форми булбу́к (bulbúc) «булька», булбука́ (bulbucá) «пузиритися» з нар.-лат. *volvicāre «вертіти, крутити», похідним від volvere «тс.», спорідненого з дінд. válati «обертається», псл. ѵаlъ, valiti, укр. вал, вали́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бульбо́ня
«баюра, калюжа, яма під водою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| válati «обертається» | давньоіндійська |
| булбоа́кэ «вир, ковбаня» | молдавська |
| *volvicāre «вертіти, крутити» | народнолатинська |
| ѵаlъ | праслов’янська |
| bulboácă | румунська |
| вал | українська |
| булбо́анэ «тс.» | ? |
| bulboánă «тс.» | ? |
| булбу́к «булька» (bulbúc) | ? |
| булбука́ «пузиритися» (bulbucá) | ? |
| volvere «тс.» | ? |
| valiti | ? |
| вали́ти | ? |
вайло́ «неповоротка, незграбна, повільна людина»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з вали́ти(ся), валя́ти(ся) через проміжну форму *вальло з дисиміляцією першого л;
пор. [валю́ка] «ледар», [зава́лий] «незграбний», [зава́лькуватий] «лінивий, неповороткий», р. у́валень;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вайло́м
«натовпом, валом»
вайлува́тий
вайлюка
«тс.»
валови́тий
«вайлуватий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́валень | російська |
| вали́ти | ? |
| ся | ? |
| валя́ти | ? |
| ся | ? |
| вальло | ? |
| валю́ка «ледар» | ? |
| зава́лий «незграбний» | ? |
| зава́лькуватий «лінивий, неповороткий» | ? |
вала́ндатися «швендяти; ліниво працювати»
в російській мові вважається запозиченням з литовської, в якій valandà «проміжок часу, хвилина», як і сх.-лтс. voluda «тс.», зводиться до лит. vélt «валяти, бити, перемішувати, перекручувати», спорідненого з лтс. velt «валяти, бити», укр. вали́ти (Шанский ЭСРЯ І 3, 9; Фасмер І 268; Преобр. І 63; Потебня РФВ 4, 199; Fraenkel 1221; Petersson BSl. Wortst. 19);
Буга (Būga RR II 644–645) заперечує таке пояснення, припускаючи, що р. вала́ндаться походить з фінської мови;
р. вала́ндать «працювати повільно, недбало, тягнути час», вала́ндаться «тс.; вовтузитись, метушитись», бр. валэ́ндацца «довго возитися з чимось, швендяти», [валы́ндацца] «возитись, бродити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вала́нтатися
«зволікати, в’яло працювати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| валэ́ндацца «довго возитися з чимось, швендяти» | білоруська |
| velt «валяти, бити» | латиська |
| vélt «валяти, бити, перемішувати, перекручувати» | литовська |
| вала́ндаться | російська |
| вала́ндать «працювати повільно, недбало, тягнути час» | російська |
| вали́ти | українська |
| вала́ндаться «тс.; вовтузитись, метушитись» | українська |
| валы́ндацца «возитись, бродити» | українська |
| valandà «проміжок часу, хвилина» | ? |
| voluda «тс.» | ? |
валаса́тися «швендяти, волочитися, тинятися»
запозичення з польської мови;
п. wałęsać się «швендяти» пов’язується з walic, яке відповідає укр. вали́ти, або разом з укр. вала́ндатися зводиться (Miki. EW 374) до лит. valandá «проміжок часу, хвилина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валанца́ти си
валанцюва́ти
валанчува́ти
валаса́льниця
«непосида; повія»
вале́нсатися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| valandá «проміжок часу, хвилина» | литовська |
| wałęsać się «швендяти» | польська |
| вали́ти | українська |
| вала́ндатися | українська |
| зводиться | українська |
вале́жний «важливий, солідний»
бр. [валья́жны];
неясне;
пов’язується з вали́ти, р. *вальяга «вайло» (Фасмер 1271; Преобр. І 63);
може бути зіставлене з фр. vaillant (заст.) «вартий»;
р. валья́жный «масивний, товстий, неповороткий, величний; (заст.) прикрашений різьбленням», [валья́н] «різьблення»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| валья́жны | білоруська |
| *вальяга «вайло» | російська |
| валья́жный «масивний, товстий, неповороткий, величний; (заст.) прикрашений різьбленням» | російська |
| валья́н «різьблення» | українська |
| vaillant «вартий» (заст.) | французька |
| вали́ти | ? |
вале́т
запозичення з французької мови;
фр. valet (‹vaslet) «слуга, лакей; валет (у картах); (ст.) зброєносець» походить від слат. *vassulittum або *vassellittum, зменшеної форми до слат. vassus «слуга»;
р. бр. вале́т, п. walet, болг. вале́(т);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вале́т | білоруська |
| вале́ (т) | болгарська |
| walet | польська |
| вале́т | російська |
| *vassulittum | середньолатинська |
| vassus «слуга» | середньолатинська |
| valet «слуга, лакей; валет (у картах); (ст.) зброєносець» (‹vaslet) | французька |
валиво́кий «витрішкуватий»
складне утворення з основ дієслова вали́ти (пор. вивалити очі) і діалектної форми іменника [во́ко] з протетичним в;
можливо, є народноетимологічною видозміною форми вирлоо́кий;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вали́ти (пор. вивалити очі) | ? |
| вирлоо́кий | ? |
валивочко «купальниця європейська, волове око, воливочко, Trollius europaeus L.» (бот.)
результат злиття словосполучення волове око «тс.» через стадію воливочко під впливом вали́ти;
початкова назва пов’язана з формою квітки, пор. ч. [volský oko, buličí vokál «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| волове око «тс.» | ? |
| воливочко | ? |
| вали́ти | ? |
| volský oko, buličí vokál «тс.» | ? |
ва́лоб «товста дошка»
[валобі́к] «щось випорожнене, видовбане» ЗЖ;
неясне;
можливо, пов’язане з [ва́лів] «корито (для худоби)» або [альбі́я] «корито для свиней»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валі́бка
«затула; покришка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ва́лів «корито (для худоби)» | ? |
| альбі́я «корито для свиней» | ? |
валун «вовнянка (гриб), Agaricus necator Bull.» (бот.)
очевидно, результат видозміни назви грибів волу́й, валу́й під впливом вали́ти, валу́н «гладкий камінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валуйко
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| волу́й | ? |
| валу́й | ? |
| вали́ти | ? |
| валу́н «гладкий камінь» | ? |
вальс
очевидно, запозичено з французької мови через російську (діалектна форма – через польську);
фр. valse походить від н. Walzer (назва танцю; буквально «той, що крутиться»), похідного від walzen «крутитися», пов’язаного з двн. walzan, дісл. velta, гот. waltjan «тс.», нвн. wallen «бурлити, кипіти», псл. valiti, укр. вали́ти;
р. бр. вальс, п. walc, ч. слц. valčík, вл. walčik, болг. валс, м. валс, валцер, схв. вàлцер, вȁлс, слн. válček;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валець
вальсува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вальс | білоруська |
| валс | болгарська |
| walčik | верхньолужицька |
| waltjan «тс.» | готська |
| walzan | давньоверхньонімецька |
| velta | давньоісландська |
| валс | македонська |
| Walzer (назва танцю; буквально «той, що крутиться») | німецька |
| wallen «бурлити, кипіти» | нововерхньонімецька |
| walc | польська |
| valiti | праслов’янська |
| вальс | російська |
| вàлцер | сербохорватська |
| valčík | словацька |
| válček | словенська |
| вали́ти | українська |
| валцер | українська |
| вȁлс | українська |
| valse | французька |
| valčík | чеська |
| walzen «крутитися» | ? |
витрива́л «не захищене від вітру місце, белебень»
очевидно, результат видозміни форми вітрова́л «бурелом», утвореної з основ іменника ві́тер і дієслова вали́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вітрова́л «бурелом» | ? |
| ві́тер | ? |
| вали́ти | ? |
ві́блий «круглий, циліндричний»
псл. *obьІъ‹*obѵьІъ;
на українському ґрунті виникло приставне в перед і на місці о в новозакритому складі;
споріднене з лит. apvalùs «круглий», лтс. apaԼš «тс.», aplis «коло»;
очевидно, пов’язане з вал, вали́ти та ін;
р. о́блый, др. облъ, обьлъ, п. obły, ч. слц. oblý, вл. wobli, нл. hobli, болг. о́бъл, м. облина «випуклість», схв. ȍбао «овальний, круглий», слн. óbel «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́бель
«кругла колода»
ви́блий
«дуже високий»
вібла́к
«тс.»
ві́блиці
«округлі балки»
віблйці
«загорожа з круглих тонких балок»
вібло́
«дуга»
ві́бло
«циліндр»
віблова́тий
«циліндричний»
віблови́к
«в’юнок, Enchelys pupa»
(зоол.)
вібля́к
вібляки́
«тс.»
о́блий
«округлий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́бъл | болгарська |
| wobli | верхньолужицька |
| облъ | давньоруська |
| apaԼš «тс.» | латиська |
| apvalùs «круглий» | литовська |
| облина «випуклість» | македонська |
| hobli | нижньолужицька |
| obły | польська |
| *obьІъ‹*obѵьІъ | праслов’янська |
| ȍбао «овальний, круглий» | сербохорватська |
| oblý | словацька |
| óbel «тс.» | словенська |
| обьлъ | українська |
| oblý | чеська |
| aplis «коло» | ? |
| вал | ? |
| вали́ти | ? |
| о́блый | ? |
віл
псл. ѵоlъ, слов’янський новотвір, похідний від псл. valjati «каструвати», пор. укр. [валя́ти] «каструвати коней», конова́л, [ва́лах] «кастрований баран», р. [вал] «кастрований бик»;
менш переконливі зближення із словом вели́кий (Meillet Études 242; Walde– Hofm. II 857) на протилежність дрібній худобі, пор. гр. μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й), з дієсловом вола́ти, п. wołać «волати, кликати, гукати», як бик з буча́ти (Младенов 75), із словами во́ло, ч. vole «воло» і н. wellen, schwellen «набрякати, набухати» (Machek ESJČ 703–704), з етнонімом воло́х, нібито віл – «волоська худоба» (Преобр. І 95) тощо;
р. бр. болг. м. вол, др. волъ, п. wół, ч. vůl, слц. vôl, вл. нл. wół, полаб. vål, схв. вȏ, слн. vòl, стcсл. волъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вола́р
«волячий пастух»
вола́рити
«бути воловиком»
воли́стий
«подібний до вола»
воли́ще
волівня́
«волярня Ж; (зб.) воли»
волова́р
«волячий пастух»
воло́ви́к
«тс.»
воло́вина
волови́тий
«вайлуватий, повільний»
воло́вник
«хлів для волів»
воло́вня
«тс.»
воло́вщина
«податок із худоби»
воля́ка
воля́р
воля́рня
воля́чий
вораль
«воловик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вол | білоруська |
| вол | болгарська |
| wół | верхньолужицька |
| μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) | грецька |
| волъ | давньоруська |
| вол | македонська |
| wół | нижньолужицька |
| wellen | німецька |
| vål | полабська |
| wołać «волати, кликати, гукати» | польська |
| wół | польська |
| ѵоlъ | праслов’янська |
| valjati «каструвати» | праслов’янська |
| вал «кастрований бик» | російська |
| вол | російська |
| вȏ | сербохорватська |
| vôl | словацька |
| vòl | словенська |
| валя́ти «каструвати коней» | українська |
| vole «воло» | чеська |
| vůl | чеська |
| валя́ти «каструвати коней» | ? |
| конова́л | ? |
| ва́лах «кастрований баран» | ? |
| вели́кий | ? |
| μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) | ? |
| вола́ти | ? |
| бик | ? |
| буча́ти | ? |
| во́ло | ? |
| schwellen «набрякати, набухати» | ? |
| воло́х | ? |
| віл «волоська худоба» | ? |
| волъ | ? |
вовна́ «хвиля»
псл. *ѵьḷna;
споріднене з лит. vilnìs, vilnià «хвиля», лтс. vilna, двн. wella, нвн. Welle, дінд. ūrmí-, ав. varəmi-, алб. válë «тс.»;
іє. *uel- «повертати, валитися», звідки також вал, вали́ти;
причинами для зникнення слова вовна́ в українській і його відповідників у білоруській, польській та інших слов’янських мовах могли стати омонімічні й паронімічні конфлікти з словом во́вна1;
р. волна́, др. вълна, п. ст. wełna (жін. р.), wełn (чол. р.), ч. слц. vlna, болг. вълна́, стсл. влъна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мовна́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| varəmi- | авестійська |
| válë «тс.» | албанська |
| вълна́ | болгарська |
| wella | давньоверхньонімецька |
| ūrmí- | давньоіндійська |
| вълна | давньоруська |
| vilna | латиська |
| vilnìs | литовська |
| Welle | нововерхньонімецька |
| wełna (жін. р.), wełn (чол. р.) | польська |
| *ѵ | праслов’янська |
| волна́ | російська |
| vlna | словацька |
| vlna | чеська |
| vilnià «хвиля» | ? |
| *uel- «повертати, валитися» | ? |
| вал | ? |
| вали́ти | ? |
| вовна́ | ? |
| во́вна | ? |
| wełna (жін. р.), wełn (чол. р.) | ? |
| влъна | ? |
вовту́зити «шарпати, сіпати, бити»
дериват якогось давнього східнослов’янського дієслова;
невдала спроба (Фасмер І 270) зведення р. [валта́житься] до фр. avantager «сприяти», а р. [валто́рить] – до р. вали́ть і [тори́ть] «штовхати»;
р. [валту́зить] «бити, шарпати», [волту́зить] «тс.», [валто́житься, волто́зиться, валта́житься] «возитися, доглядати», [валто́рить] «бити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вовту́зитися
«возитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| валта́житься | російська |
| валто́рить | російська |
| вали́ть «штовхати» | російська |
| тори́ть «штовхати» | російська |
| валту́зить «бити, шарпати» | російська |
| волту́зить «тс.» | українська |
| валто́житься | українська |
| волто́зиться | українська |
| валта́житься «возитися, доглядати» | українська |
| валто́рить «бити» | українська |
| avantager «сприяти» | французька |
го́вбур «вир»
запозичення з румунської мови;
рум. [hólbură] «вихор, шквал; вир» є фонетичним варіантом рум. літ. vólbură «тс.», що походить від нар.лат. volvŭla, повʼязаного з лат. volvo «кочуся; кружляю», спорідненим з гр. ἐλύω «обертаю, згинаю», дінд. válatē «обертається», псл. valiti, укр. вали́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἐλύω «обертаю, згинаю» | грецька |
| válatē «обертається» | давньоіндійська |
| volvo «кочуся; кружляю» | латинська |
| valiti | праслов’янська |
| hólbură «вихор, шквал; вир» | румунська |
| vólbură «тс.» | румунська |
| вали́ти | українська |
| vólbură «тс.» | ? |
| volvŭla | ? |
еволю́ція
запозичено з латинської мови книжним шляхом;
лат. ēvolūtio «розвиток, розгортання» пов’язане з дієсловом ēvolvo «розвиваю, розгортаю, розкочую», утвореним за допомогою префікса ē- (ex) «з-» від дієслова volvo «кочу, обертаю, валю», спорідненого з гр. ἐλύω «в’ю, згинаю», лит. vélti «валяти, м’яти», псл. valiti, укр. вали́ти;
р. эволю́ция, бр. эвалю́цыя, п. ewolucja, ч. evoluce, слц. evolúcia, вл. ewolucija, болг. еволю́ция, м. схв. еволу́ција, слн. evolúcija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
еволюці́йний
еволюціоні́зм
еволюціоні́ст
еволюціоністи́чний
еволюціонува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| эвалю́цыя | білоруська |
| еволю́ция | болгарська |
| ewolucija | верхньолужицька |
| ἐλύω «в’ю, згинаю» | грецька |
| ēvolūtio «розвиток, розгортання» | латинська |
| vélti «валяти, м’яти» | литовська |
| еволу́ција | македонська |
| ewolucja | польська |
| valiti | праслов’янська |
| эволю́ция | російська |
| еволу́ција | сербохорватська |
| evolúcia | словацька |
| evolúcija | словенська |
| вали́ти | українська |
| evoluce | чеська |
| ēvolvo «розвиваю, розгортаю, розкочую» | ? |
| ē- «з-» (ex) | ? |
| volvo «кочу, обертаю, валю» | ? |
зава́ли «біль у горлі з опухлими залозами (свинка)» (мн.)
похідне утворення від вали́ти (пухлина ніби завалює горло);
р. [зава́л] «закупорення в протоці, в трубці, в судинах живого тіла, з опуханням і ствердінням залоз або інших органів», бр. [зава́л] «жовно, залоза», [за́валкі́] «залози; хвороба залоз», п. zawałki «хвороба горлових залоз у дітей; тверді, опухлі залози на шиї»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́ва́лки
«тс.; припухлі залози Ж; ангіна Mo; дифтерит Я; запор Я»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зава́л «жовно, залоза» | білоруська |
| за́валкі́ «залози; хвороба залоз» | білоруська |
| zawałki «хвороба горлових залоз у дітей; тверді, опухлі залози на шиї» | польська |
| зава́л «закупорення в протоці, в трубці, в судинах живого тіла, з опуханням і ствердінням залоз або інших органів» | російська |
| вали́ти (пухлина ніби завалює горло) | ? |
кува́лда «молот, бияк»
запозичення з російської мови;
р. кува́лда «тс.; [ковадло]» вважається результатом видозміни запозиченого (через українське чи білоруське посередництво, пор. укр. кова́дло, бр. кова́дла) п. kowadło;
менш переконливе виведення р. кува́лда (Фасмер II 397) з префікса ку- і основи дієслова вали́ть «валити»;
бр. кува́лда «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кува́лда «тс.» | білоруська |
| kowadło | польська |
| кува́лда «тс.; [ковадло]» (через українське чи білоруське посередництво, пор. укр. кова́дло, бр. кова́дла) | російська |
| кува́лда «валити» | російська |
| ку- «валити» | російська |
| вали́ть «валити» | російська |
навалува́ти «набігти, зійтися натовпом»
похідне утворення від виразу валом валити «рухатися натовпом», валува́ти, пов’язаних з вали́ти «тс.» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| валом валити «рухатися натовпом» | українська |
| валува́ти | українська |
| вали́ти «тс.» | українська |
ро́звальні «вид великих саней»
запозичення з російської мови;
р. ро́звальни «низькі й широкі сани» пов’язане з дієсловом развали́ть «розвалити», похідним від вали́ть «валити»;
пор. р. развалистые сани «розвальні»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ро́звальни «низькі й широкі сани» | російська |
| развали́ть «розвалити» | російська |
| вали́ть «валити» | російська |
ляшка «конюшина, Trifolium L.» (бот.)
не зовсім ясне;
може бути пов’язане з ляга́ти, лежа́ти, оскільки конюшина середня низькоросла, або з лях «поляк» за походженням чи місцем поширення певного виду конюшини;
пов’язується (Сабадош ОЛА 1981, 80–81) з др. ляча «сочевиця», ляща «тс.»;
може бути також результатом видозміни назви [валашо́к] «конюшина», пов’язаної з [валашо́к] «кастрований баранчик» (за схожістю квітки конюшини з баранчиком) або з ва́лах «кінь» (як конюшина з кінь);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ілящок
лє́шка
«конюшина лучна, Trifolium pratense L.»
лєшок
«конюшина лучна»
лєщок
«конюшина»
ля́жка
«конюшина середня, Trifolium medium L.»
лящок
лящок
ящик
ящок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ляча «сочевиця» | давньоруська |
| ляща «тс.» | давньоруська |
| ляга́ти | українська |
| лежа́ти | українська |
| лях «поляк» | українська |
| валашо́к «конюшина» | українська |
| валашо́к «кастрований баранчик» (за схожістю квітки конюшини з баранчиком) | українська |
| ва́лах «кінь» (як конюшина з кінь) | українська |
| конюшина | українська |
| кінь | українська |
підва́л «приміщення під першим поверхом»
псл. podъvalъ «підкладений, підкочений предмет», пов’язане з podъvaliti «підкотити, підкласти», похідним від valiti «котити, качати по землі» (пор. укр. [підвали́ти] «підкотити» Нед, р. [подвали́ть] «тс.; підсунути, підкласти; підсипати», схв. подва́лити «підкласти, підкотити», слн. podvalíti «підсунути, підкинути»);
значення «приміщення під першим поверхом» (в українській мові, очевидно, з російської) розвинулось із значення «підвалина, лага»;
пов’язування з коренем вал- у значенні «падіння» (Булаховський Вибр. пр. ІІI 369), як і з вал «земляний насип» (Преобр. І 63), помилкове;
р. подва́л «підвал», [по́дваль] «щось підкинуте», бр. падва́л «підвал», падвалі́на «підвалина», п. podwalina «тс.», ч. podval «підвалина в стелі або стіні», слц. podval «шпала; [лага під підлогою]», болг. діал. м. по́двал «колода, підкладена під бочку», схв. по́двалак «те, що підкладається для укріплення»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підва́ла
«балка в основі дерев’яної стіни»
підва́лина
пі́двалок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| падва́л «підвал» | білоруська |
| падвалі́на «підвалина» | білоруська |
| по́двал «колода, підкладена під бочку» (діал.) | болгарська |
| по́двал «колода, підкладена під бочку» | македонська |
| podwalina «тс.» | польська |
| podъvalъ «підкладений, підкочений предмет» | праслов’янська |
| podъvaliti «підкотити, підкласти» | праслов’янська |
| valiti «котити, качати по землі» (пор. укр. [підвали́ти] «підкотити» Нед, р. [подвали́ть] «тс.; підсунути, підкласти; підсипати», схв. подва́лити «підкласти, підкотити», слн. podvalíti «підсунути, підкинути») | праслов’янська |
| подвали́ть | російська |
| подва́л «підвал» | російська |
| по́дваль «щось підкинуте» | російська |
| подва́лити | сербохорватська |
| по́двалак «те, що підкладається для укріплення» | сербохорватська |
| podval «шпала; [лага під підлогою]» | словацька |
| podvalíti | словенська |
| вал «земляний насип» | українська |
| podval «підвалина в стелі або стіні» | чеська |
пова́ла «стеля; горище О»
вважається (Дзендзелівський УЗЛП 106–107) запозиченням з польської мови;
п. powała «стеля; накат», [pował] «тс.» є похідним від ст. powalać «завалювати, накочувати», пов’язаного з walić «валити; (ст.) котити», якому відповідає укр. вали́ти;
ч. [poval] «стеля; балка в стелі», слц. povala «горище; стеля», [poval] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пова́ли́на
«стеля»
повали́ня
«тс.»
поваля́ний
«розташований на стелі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| powała «стеля; накат» | польська |
| pował «тс.» | польська |
| walić «валити; (ст.) котити» | польська |
| povala «горище; стеля» | словацька |
| poval «тс.» | словацька |
| вали́ти | українська |
| poval «стеля; балка в стелі» | чеська |
конва́лі́я «Convallaria L.» (бот.)
запозичення з польської мови;
п. konwalia (з XVI–XVII ст.), ст. konwalijum, як і ч. konvalinka, рідк. konvalina, [konvalie], слц. konvália, konvalinka «тс.», походить від слат. (lilium) convallium «конвалія» (букв. «(лілея) долин»);
лат. convallis (род. в. мн. convallium) «(закрита горами) долина; улоговина» утворене за допомогою префікса com- (con-) «з-» від valles (vallis) (*ualnis) «долина; западина, улоговина», пов’язаного з лат. volvo «кочу; обертаю, повертаю; валю», спорідненим з псл. valiti, укр. вали́ти;
назва рослини пов’язана з тим, що вона росте здебільшого в долинах річок (Попов Лек. раст. 103);
словосполучення lilium convallium, на підставі якого виникла назва, походить з латинського перекладу біблійної «Пісні пісень» (пор. «Ego flos campi, lilium convallium» «я квітка поля, лілея долин», Cantium cantiorum, II 1);
р. [конвале́я] «конвалія»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
конвалі́й
кунволія
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| convallis «(закрита горами) долина; улоговина» (род. в. мн. convallium) | латинська |
| volvo «кочу; обертаю, повертаю; валю» | латинська |
| konwalia (з XVI--XVII ст.) | польська |
| valiti | праслов’янська |
| конвале́я «конвалія» | російська |
| convallium «конвалія» (lilium)(букв. «(лілея) | середньолатинська |
| konvália | словацька |
| вали́ти | українська |
| konvalinka | чеська |
| konwalijum | ? |
| konvalina | ? |
| konvalie | ? |
| konvalinka «тс.» | ? |
| com- «з-» (con-) | ? |
| біблійної «Пісні пісень» (пор. «Ego flos campi, lilium convallium» «я квітка поля, лілея долин», Cantium cantiorum, II 1) | ? |
про́ва «униз»
пов’язане з вали́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
провали́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вали́ти | українська |
хви́ля «водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні»
запозичене з німецької мови через посередництво польської;
н. Welle «хвиля, вал; циліндр» (свн. wëlle, дангл. wiella, дісл. velle, герм. *walljōn-) споріднене з псл. valъ, укр. вал;
вокалізм укр. хви́ля (на воді) виявляє вплив омонімічного хви́ля (часу) (Sławski I 217);
припускалося також, що вл. нл. wala «валок, циліндр» є власне слов’янським утворенням, спорідненим з valjati «валяти, валити» (А. Мука, див. Sławski I 217–218);
висловлювалася думка, що омонімічні хви́ля (на воді) і хви́ля (час) спільного походження (Bern. I 408);
н. Welle «хвиля», що продовжує іє. *vel- «обертатися, крутитися», етимологічно споріднене з псл. *vül̥na «хвиля», valъ (Brückner 117);
бр. хва́ля, п. fala «хвиля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́ля
схвильо́ваний
хвили́стий
хви́лити
хвилі́ти
хви́льний
хвильови́й
хвильча́стий
хвилюва́ти
хвилюва́тий
хвиля́стий
хвиля́тися
хвіля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хва́ля | білоруська |
| wala «валок, циліндр» | верхньолужицька |
| *vel- «обертатися, крутитися» | індоєвропейська |
| wala «валок, циліндр» | нижньолужицька |
| Welle «хвиля, вал; циліндр» (свн. wëlle, дангл. wiella, дісл. velle, герм. *walljōn-) | німецька |
| Welle «хвиля» | німецька |
| fala «хвиля» | польська |
| valъ | праслов’янська |
| *v «хвиля» | праслов’янська |
| вал | українська |
| хви́ля (на воді)(часу)(Sławski I 217) | українська |
| valjati «валяти, валити» | ? |
| хви́ля (на воді)(час)(Bern. I 408) | ? |
| valъ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України