ВАЛЕРІЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
Валеріа́н
через старослов’янську мову запозичено з латинської;
лат. Valerius (чоловіче ім’я), Valeriānus «Валеріїв» (присвійне) утворено на основі дієслова valēre «бути сильним, здоровим, фізично спроможним на щось»;
р. Валериа́н, Вале́рий, бр. Валяр’я́н, Вале́рый, п. Walerjan, ч. Valerián, Valérie, слц. Valeriján, Valér, болг. Валериа́н, Вале́ри, слн. Valerijan, Valerij, стсл. Валериганъ, Оуалерій;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Валер'я́н
Валеріанъ
Вале́рій
Вале́рія
Оуаллерій
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Валяр'я́н | білоруська |
Валериа́н | болгарська |
Valerius (чоловіче ім’я) | латинська |
Walerjan | польська |
Валериа́н | російська |
Valeriján | словацька |
Valerijan | словенська |
Валериганъ | старослов’янська |
Вале́рий | українська |
Вале́рый | українська |
Вале́ри | українська |
Valerián | чеська |
Valeriānus «Валеріїв» (присвійне) | ? |
valēre «бути сильним, здоровим, фізично спроможним на щось» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України