ВАВИЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
Вави́ло
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. Βαβύλας вважається сірійсько-єврейським запозиченням, що тлумачиться як «повстанець» або «замішання», можливо, пов’язаним з гебр. Babel «Вавілон»;
пояснюється і як Bab Bel «ворота і двір Бела» (головного бога Вавілона);
р. Вави́ла, бр. Ваві́ла, болг. Вави́л(и), стсл. Вавула, Вавоула, Вавила;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ави́ло
Вави́л
Вавулъ
«мятеж, замѣшанне, змѣшанне»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ваві́ла | білоруська |
| Вави́л (и) | болгарська |
| Babel «Вавілон» | гебрайська |
| Βαβύλας | грецька |
| Вави́ла | російська |
| Вавула | старослов’янська |
| як «повстанець» | ? |
| або «замішання» | ? |
| Bel «ворота і двір Бела» (головного бога Вавілона) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України