БУХ — ЕТИМОЛОГІЯ

звуконаслідувальне утворення індоєвропейського періоду, споріднене з лтс. baukš (вигук, що передає звуки від сильного удару чи падіння), свн. buc «удар, поштовх», нвн. pochen «стукати», гол. beuken «бити, штовхати», шв. boka «тс.», англ. poke «штовхати, колоти»;

псл. Ьихъ‹ *boux-;

р. бр. болг. бух, п. слц. вл. нл. buch, ч. bouch, buch, схв. бушити «бити, кидати, падати», слн. bùh;

слова звуконаслідувального характеру, утворені шляхом неповного подвоєння вигуків бах, бух;

р. баба́х, баба́хнуть, бр. баба́х, баба́хаць, п. [babá, babách];

звуконаслідувальне утворення, паралельне до бах, бух;

менш переконливе зіставлення (Sadn. – Aitz. VWb. I 201) з бу́ркати;

очевидно, результат видозміни звуконаслідувального бух (бу́хати) під впливом бу́ря;

властивий дитячій мові варіант до бух (див.);

звуконаслідувальне утворення, близьке до бух (див.);

афективне утворення від вигуку бух чи дієслова бу́хати;

спосіб утворення не зовсім ясний;

звуконаслідувальне утворення;

можливо, результат контамінації бух і бац;

р. [бу́цкать́] «збивати, бити», п. buc, bęc, puc, слц. buc;

очевидно, запозичення з польської мови, зближене з набе́хкатися «тс.», афективним утворенням, похідним від вигуку бех;

п. nabechtać (głowę, uszy) «набубніти, забити (голову, вуха)», bechtać (głowę) «забивати теревенями» може бути зіставлене з м. набавта се «нажереться», набавта «напхає, наб’є; набалакає», болг. набъ́хтя «наб’ю, поб’ю», бъ́хтя «б’ю, ударяю», пов’язаними чергуванням голосних з основою бух звуконаслідувального походження;

запозичення з польської мови;

п. podbechtywać «тс.» складається з префікса pod-, спорідненого з укр. під-, і ітеративної форми дієслова bechtać «підмовляти», пов’язаного із звуконаслідувальним коренем *bъx-, спорідненим з укр. бух, бу́хати;

афективне префіксальне утворення від вигуку бух, аналогічне до убе́хкать;