БУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

бу́ти

бувалий чоловік, який хвалиться своїми пригодами Ж», бу́тність «перебування», буття́, бува́лий, бу́лий, бу́ду́чий «майбутній» СУМ, Ж, [буду́чний Ж, бу́ду́щий Г, Ж] «тс.», [бу́тній] «присутній» Я, ви́булий, ви́добуток, відбу́ти(ся), [ві́дбут] «збут», відбу́ток «повинність», [відбу́тка, відбу́ча] «тс.», добу́ти, добува́нка «добування», добува́ч, [добудча́] «незаконнонароджена дитина», добу́ток, добува́льний, добувни́й, добу́тний «здобутий Г; доступний Ж», збу́ти, збу́тися, [збу́дьок] «малоцінний предмет, який продають, аби збути з рук», збут, [збу́ток] «збут; здійснення», [збу́тний] «непотрібний, зайвий» Ж, [збу́тяно] «збуто з рук», здобу́ти, здобу́тися, [здо́ба] «здобич» Ж, здобу́ток, [здобувани́на] Ж, здобуття́, [знебу́тися] «втомитися» Ж, [знебу́лий] «виснажений», [ізнебу́тися] «сумувати» Ж, набу́ти, набува́ч, набу́ток, набу́тний, невідбутни́й, незбу́тній, непозбутни́й, оббу́тися «освоїтися», [одбу́ток] Ж, [одбу́ча] «відбуток» Ж, перебува́ння, перебу́тний «минущий», [підбува́ти] «прибувати потроху», побу́вка, по́бут, [побу́ток] «побут» Ж, побуто́вець, побутові́зм, побуто́вщина, побутува́ти, позбува́ти, позбу́тися, прибу́ти, [прибу́дки] «придбане» Ж, прибу́лець, прибу́лий, [при́бутень] «прибулий; який збільшує кількість» Ж, прибуток, прибуткува́ти, прибутни́й «той, що прибуває, додається», [прибу́тні́й] «чужий, прибулий», пробува́лий «досвідчений», пробува́ння, [пробуток] «життя, існування», [пробу́тки] «тс.» Ж, [пробува́лисько] «місцеперебування» Ж, пробу́тий «пережитий», роздобу́ти, роздобува́льник Ж, [роздобу́день] Ж, роздобу́ток, роздобу́ття «здобуття» Ж, роздобутни́й (похід) Ж, убу́тися «звикнути» Ж, [убу́ток] «від’їзд; збиток», [убутни́й] «який зменшується, який приносить збитки»;

псл. byti‹*butei, byvati ‹ *būvatei, bǫdǫ‹ bundom;

споріднені з лит. buti «бути», buvóti, лтс. bût, прус. bout «тс.», дінд. bhávati «буває», гр. φύω «вирощую, породжую, росту, народжую, виникаю», φυσικά «природа», лат. fui «я був», futūrus «майбутній», fio «виникаю», ір. buith «бути», двн. būan, bauan «жити, мешкати»;

іє. bheu-: *bhōu-: *bhu- «рости», пізніше «виникати, ставати, існувати»;

в українській мові у в бу́ти замість давнішого и пояснюється впливом форми бу́ду, в якій у є рефлексом давнього ǫ з un, де -n- інфікс;

р. быть, быва́ть, бу́ду, бр. быць, быва́ць, бу́ду, др. быти, бывати, буду, п. być, bywać, będę, ч. býti, bývati, budu, слц. byť, bývať, budem, полаб. boit, вл. być, bywać, budu, нл. byś, bywaś, budu, болг. би́ва, би́вам, бъ́да, м. бидува, бива, биде, схв. бȕти, би́вати, будȇм, слн. bíti, bívati, bodem, bóm, стсл. БЫТИ, БЫВАТИ, БѪДѪ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бува́лець «досвідчена людина»

бува́лиці

бува́личі «тс.»

бува́ло

бува́ль «бувальщина»

бува́льці (бувати у бувальцях)

бува́льщина

бува́ти

бу́ду

бу́дучина

бу́ду́чність

бу́ду́щина

бу́дько́ «тс.»

бу́дько́ «той, хто обіцяє, кажучи «буде»«буду»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
быць	білоруська
би́ва	болгарська
być	верхньолужицька
bywać	верхньолужицька
budu	верхньолужицька
φύω «вирощую, породжую, росту, народжую, виникаю»	грецька
būan	давньоверхньонімецька
bhávati «буває»	давньоіндійська
быти	давньоруська
bheu-: bhōu-: bhu- «рости»	індоєвропейська
buith «бути»	іранські
fui «я був»	латинська
bût	латиська
buti «бути»	литовська
бидува	македонська
byś	нижньолужицька
bywaś	нижньолужицька
budu	нижньолужицька
boit	полабська
być	польська
bywać	польська
będę	польська
byti‹*butei	праслов’янська
bout «тс.»	прусська
быть	російська
бȕти	сербохорватська
byť	словацька
bývať	словацька
budem	словацька
bíti	словенська
bívati	словенська
bodem	словенська
bóm	словенська
БЫТИ	старослов’янська
быва́ть	українська
бу́ду	українська
быва́ць	українська
бу́ду	українська
бывати	українська
буду	українська
би́вам	українська
бъ́да	українська
бива	українська
биде	українська
би́вати	українська
будȇм	українська
býti	чеська
bývati	чеська
budu	чеська
*būvatei	?
buvóti	?
φυσικά «природа»	?
futūrus «майбутній»	?
fio «виникаю»	?
bauan «жити, мешкати»	?
пізніше «виникати, ставати, існувати»	?
бу́ти	?
бу́ду	?
-n-	?

бути́ (хлоп’яча гра)

неясне;

можливо, пов’язане з рум. bîtă «велика палка з потовщеним кінцем»;

пор. болг. Бъ́тенка, бъ́таница, бъ́танка «вівчарська гра з палками», бътам «граю в гру бъ́таница», джерелом якого є румунське слово bîtă (БЕР І 105);

можна також припустити зв’язок з [бу́тан] «стовбур», [буту́к] «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бута́ти «грати в бути»

буті́вка «тонка палка у грі в бути»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Бъ́тенка	болгарська
bîtă «велика палка з потовщеним кінцем»	румунська
Бъ́тенка	?
бъ́таница	?
бъ́танка «вівчарська гра з палками»	?
бътам «граю в гру бъ́таница»	?
бу́тан «стовбур»	?
буту́к «тс.»	?

бари́ти «затримувати, гаяти; [боронити Ж]»

залишок псл. bariti «говорити, балакати», спорідненого з ба́ри, похідного від іє. *bhā-, того самого, що і в словах ба́яти, бала́кати та ін;

значення розвивалось так: «балакати – забалакувати – затримувати розмовами – затримувати»;

непереконливими є спроби пов’язання з коренем by-, тим самим, що в бути (Mikl. EW 26), зокрема з його [різновидом у слові ба́вити (Ильинский РФВ 62, 251–253), або з схв. забòравити «забути», псл. variti «іти вперед» (Trubačev, ZfSl 3, 671), як і з р. ба́рин «пан» (Даль І 49; Краўчук Белар. лінгв. 4, 68).– Мельничук Этимология 1967,60.– Див. ще ба́ри, ба́яти;

р. [бари́ть] «затримувати», бр. [бары́ць] «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

заба́ра «затримка»

заба́рливий

забарни́й

невзаба́рі

незабаром

оба́ратися

обаря́ти «баритися»

унезаба́рі

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бары́ць «тс.»	білоруська
*bhā-	індоєвропейська
variti «іти вперед»	праслов’янська
ба́рин «пан»	російська
бари́ть «затримувати»	російська
bariti «говорити, балакати»	?
ба́ри	?
ба́яти	?
бала́кати	?
так: «балакати -- забалакувати -- затримувати розмовами -- затримувати»	?
by-	?
бути	?
ба́вити «забути»	?

боті́ти «жиріти, товстіти»

псл. botěti є, очевидно, похідним від того самого кореня іє. *bheu-/bhū«рости», що й гр. φυτóν «рослина», псл. bylьje, byti, укр. били́на, бу́ти, бо́тва;

в індоєвропейський період ця основа могла мати структуру *bhuə-t-;

виводиться також (Sławski І 51 –52; Sł. prasł. I 341–342) від псл. botati «ударяти»;

ряд інших пояснень (як запозичення з гол. bot «тупий, короткий і товстий», дат. but, н. butt «тс.» – Bern. I 77; як споріднене з лат. bassus «товстий, жирний», шв. patte «жіночі груди» або з лат. botuеus «кишка», гр. βότρυς «гроно винограду» – Petersson SI. Wf. 36, 38; як споріднене з лат. tābeo «тану» – Machek ESJČ 61) позбавлені підстав;

р. боте́ть «товстіти; достигати; розростатися, зеленіти», [боти́ть, ботве́ть] «тс.», п. [botwieć] «товстіти», ч. botnati «надуватися, пухнути, набухати», слн. botavéti «наливатися, пухнути», стсл. разботѣти «розповніти, розжиріти»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бо́та «нарив»

боті́лий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
φυτóν «рослина»	грецька
*bheu-/bhū «рости»	індоєвропейська
botwieć «товстіти»	польська
botěti	праслов’янська
bylьje	праслов’янська
botati «ударяти»	праслов’янська
боте́ть «товстіти; достигати; розростатися, зеленіти»	російська
botavéti «наливатися, пухнути»	словенська
били́на	українська
боти́ть	українська
ботве́ть «тс.»	українська
botnati «надуватися, пухнути, набухати»	чеська
byti	?
бу́ти	?
бо́тва	?
*bhuə-t-	?
разботѣти «розповніти, розжиріти»	?

бу́да «курінь, будка; (заст.) поташний завод; критий екіпаж; верх фургона»

запозичено з середньоверхньонімецької мови, очевидно, через польську;

свн. buode «курінь, хата» (нвн. Búde «тс.») споріднене з англ. booth, дісл. būð і пов’язане з свн. būwen «будувати», нвн. bauen, дісл. (зах.) būa «жити», а також дінд. bhūti «буття», гр. φύσις «природа», псл. byti, укр. бу́ти;

думка про зв’язок з р. обору́довать (› *obudovati) і про зворотний шлях запозичення з слов’янських мов у німецьку (Machek ESJČ 61–62) позбавлена підстав;

сумнівне припущення (Фасмер І 230) про посередництво чеської мови при запозиченні слова з німецької в польську;

р. бу́да «хатина; (заст.) будівля взагалі; місце для виварювання поташу», бр. бу́да «фургон; верх фургона; курінь», п. buda (з XV ст.), ч. bouda, слц. búda, вл. нл. buda «крамниця; хатина», болг. бу́дка, схв. [búda];

Фонетичні та словотвірні варіанти

буда́ «курінь; фургон»

будар «тс.»

буда́ра «фургон»

бу́дище «місце, на якому був поташний завод»

бу́дка

бу́дник «будочник; робітник на поташному заводі»

бу́дочник «залізничний сторож; поліцай, що мав будку»

будчи́к «залізничний сторож, що живе в будці»

в буди (XV ст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
booth	англійська
бу́да «фургон; верх фургона; курінь»	білоруська
бу́дка	болгарська
buda «крамниця; хатина»	верхньолужицька
φύσις «природа»	грецька
bhūti «буття»	давньоіндійська
būð	давньоісландська
būa «жити» (зах.)	давньоісландська
buda «крамниця; хатина»	нижньолужицька
bauen	нововерхньонімецька
buda (з XV ст.)	польська
byti	праслов’янська
обору́довать (› *obudovati)(Machek ESJČ 61--62)	російська
búda	сербохорватська
buode «курінь, хата» (нвн. Búde «тс.»)	середньоверхньнімецька
būwen «будувати»	середньоверхньнімецька
búda	словацька
бу́ти	українська
bouda	чеська
бу́да «хатина; (заст.) будівля взагалі; місце для виварювання поташу»	?

бур «голландський колоніст у Південній Африці; представник народності бурів»

запозичення з голландської мови;

гол. boer «селянин, землероб», пов’язане з bóuwen «обробляти [землю]», споріднене з двн. būr «житло», gibūro «селянин», гот. bauan «мешкати», дангл. būan «тс.», нвн. Báuer «селянин», báuen «будувати, обробляти», дінд. bhumī «земля», лат. fuī «був, став», псл. byti, укр. бу́ти;

р. бр. бур, п. Bur, ч. слц. Búr, схв. бури (мн.), слн. Búri «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бур	білоруська
boer «селянин, землероб»	голландська
bauan «мешкати»	готська
būan «тс.»	давньоанглійська
būr «житло»	давньоверхньонімецька
bhumī «земля»	давньоіндійська
fuī «був, став»	латинська
Báuer «селянин»	нововерхньонімецька
Bur	польська
byti	праслов’янська
бур	російська
бури (мн.)	сербохорватська
Búr	словацька
Búri «тс.»	словенська
бу́ти	українська
Búr	чеська
bóuwen «обробляти [землю]»	?
gibūro «селянин»	?
báuen «будувати, обробляти»	?

буя́ти «буйно рости; бушувати, буянити; ширяти»

псл. bujati, bujƅ‹*bouj-, очевидно, похідні від того самого іє. bhou-/*bhū-, що й псл. bystrь, укр. бистрий, бути, бушувати та ін;

споріднене з дінд. bhuyān «великий, сильний», двн. buro-lang «дуже довгий», лит. būrỹs «велика кількість», лтс. bûra «велика купа»;

пов’язання з тюрк. bujumak «рости», büjük «великий» (Mikl. TEI I 268; EW 24) вважається сумнівним;

р. [буя́ть] «розростатись», бу́йный, бр. буя́ць «буйно рости», буйны́, др. буяти, буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний», п. bujać «гойдатись, літати; сваволити», bujny «родючий, буйний», ч. bújeti «швидко й густо рости», bujný, слц. bújáť«буянити», bujnieť «буйно рости», bujný, вл. bujić «буйно рости», болг. буя́ «тс.», бу́ен, м. буи «буйно розростатись», бујат «буйний, пишний», схв. бỳјати «буйно рости; підніматись (про воду)», бŷјан, бŷjни, слн. bujíca «буйний потік», стсл. сбоугати «збожеволіти; втратити смак», боуи «дикий, дурний»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́їй «буйний»

бу́йний

буя́віти «буйно рости»

буя́н

буянити

буяни́ця «буян»

буя́нство

буя́нствувати

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
буя́ць «буйно рости»	білоруська
буя́ «тс.»	болгарська
bujić «буйно рости»	верхньолужицька
buro-lang «дуже довгий»	давньоверхньонімецька
bhuyān «великий, сильний»	давньоіндійська
буяти	давньоруська
bhou-/*bhū-	індоєвропейська
bûra «велика купа»	латиська
būrỹs «велика кількість»	литовська
буи «буйно розростатись»	македонська
bujać «гойдатись, літати; сваволити»«родючий, буйний»	польська
bujny «гойдатись, літати; сваволити»«родючий, буйний»	польська
bujati	праслов’янська
bystrь	праслов’янська
буя́ть «розростатись»	російська
бỳјати «буйно рости; підніматись (про воду)»	сербохорватська
bújáť «буянити»«буйно рости»	словацька
bujnieť «буянити»«буйно рости»	словацька
bujný «буянити»«буйно рости»	словацька
bujíca «буйний потік»	словенська
сбоугати «збожеволіти; втратити смак»	старослов’янська
bujumak «рости»	тюркські
бистрий	українська
бу́йный	українська
буйны́	українська
буи «дурний, дикий, зухвалий, сильний»	українська
бу́ен	українська
бујат «буйний, пишний»	українська
бŷјан	українська
бŷjни	українська
боуи «дикий, дурний»	українська
bújeti «швидко й густо рости»	чеська
bujný «швидко й густо рости»	чеська
bujƅ‹*bouj-	?
бути	?
бушувати	?
büjük «великий»	?

ґбу́р «грубіян»

запозичення з польської мови;

п. gbur «грубіян, мугир; (ст.) селянин, простак» походить від свн. gebūr «сусід; селянин; простак», двн. gibūro «тс.», утвореного за допомогою префікса ge- (двн. gi-) «з-, су-, сумісно», спорідненого з гот. ga- «тс.», від двн. būаn «жити, мешкати», спорідненого з гр. φύω «народжуюся, росту», лат. fuī «я був», псл. byti, укр. бу́ти;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гбуръ «мужик» (XVII ст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ga- «тс.»	готська
φύω «народжуюся, росту»	грецька
gibūro «тс.»	давньоверхньонімецька
ge- «з-, су-, сумісно» (двн. gi-)	давньоверхньонімецька
būаn «жити, мешкати»	давньоверхньонімецька
gi-	давньоверхньонімецька
fuī «я був»	латинська
gbur «грубіян, мугир; (ст.) селянин, простак»	польська
byti	праслов’янська
gebūr «сусід; селянин; простак»	середньоверхньнімецька
бу́ти	українська

гли́пати «поглядати»

псл. (сх.) [glipati];

споріднене з свн. glîfen «бути косим», glipfen «ковзатися», снн. glepe (glippe) «тріщина, щілина», норв. glîpa «бути відкритим»;

отже, первісне значення могло бути «мружитися, дивитися, ледве розтуливши повіки»;

помилково виводилось від сгр., нгр. γλέπω «дивлюся» (Фасмер ИОРЯС 12/2, 227; ГСЭ III 48) або від дат. glippe «кліпати очима, дивитися», шв. glippa «часто відкривати» (Bern. I 304; Uhlenbeck AfSlPh 15, 486);

р. [глипа́ть] «дивитися, оглядатися»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гли́мнути «глянути»

глип (виг.)

глипі́ти «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
glippe «кліпати очима, дивитися»	датська
γλέπω «дивлюся»	новогрецька
glîpa «бути відкритим»	норвезька
глипа́ть «дивитися, оглядатися»	російська
glîfen «бути косим»	середньоверхньнімецька
glepe «тріщина, щілина» (glippe)	середньонижньонімецька
glippa «часто відкривати»	шведська
glipfen «ковзатися»	?
бути «мружитися, дивитися, ледве розтуливши повіки»	?

голова́

псл. *golva;

споріднене з лит. galvà «голова», лтс. gaÎva, прус. gallū (знах. в. galwan), вірм. gluχ (род. в. glχoy) «тс.» (‹ *ghōlū-);

повʼязане чергуванням голосних з псл. *ž^ьlvь «черепаха» (др. желъвь «тс.») (пор. гр. χέλῡς «тс.» ‹ *ghel-);

первісне значення мало бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха»);

менш імовірні з фонетичного погляду повʼязання з псл. *golъ, спорідненим з двн. calua «лисина» (Brückner 144; Bern. І 324), і з іє. *gel- «щось кругле, кулясте», – пор. цсл. жьлы «виразка», р. желва́к, дісл. kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» (Persson Beitr. 66 – 67, 932 – 933; Zubatý St. a čl. II 128), які суперечать вірменському відповідникові (іє. g- замість gh-);

ще менш імовірне повʼязання з лат. calva «череп» (Machek ESJČ 166 – 167);

р. голова́, бр. галава́, др. голова, п. нл. głowa, ч. слц. hlava, вл. hłowa, болг. глава́, м. схв. гла́ва, слн. gláva;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безголі́вʼя

безголо́вʼя

го́ла «голова»

головʼя́ «голови (капусти)» (зб.)

головʼяни́й

голова́м «пуголовок»

голова́нь

голова́тий

голова́тиця «дунайський лосось, Salmo hucho (здебільшого самиця)» (іхт.)

голова́тка «комаха Соnops» (ент.)

голова́ч «головань; [снопик соломи для покриття даху ЛексПол; (зоол.) жук-гнойовик, Lethrus cephalotes F.; пуголовок; (іхт.) бичок, Cottus; дунайський лосось, Salmo hucho L. (самець)]»

голова́чка «вʼязка соломи для покриття даху Ж; дерево край лісу О»

голове́й «головань; пуголовок»

головень «велика голова»

го́лове́нь «короп, Cyprinus L. Ж; акула головата, Squalus cephalus» (іхт.)

голови́зна «копчена голова свині Ж; голова тварини, з якої варять холодець Mo»

голови́к «ватажок»

голови́ца «частина упряжі, що надівається на голову коня»

голови́ця «початок, джерело річки; (іхт.) лосось дунайський, Salmo hucho L.»

голови́ч «лосось дунайський» (іхт.)

голові́чка «купальниця європейська, вовча лапа, Trollius europaeus» (бот.)

голо́вка «качан капусти; частина полоза, загнута вгору; частина гончарного круга; пасмо кінського волосу для ткання сита»

головко́ «головань; назва вола»

го́ловль «короп» (іхт.)

головни́к «убивця; (іхт.) вʼязь, Leuciscus idus L.»

головни́цтво «карний злочин, убивство»

головни́ця «отвір у скелі, звідки бʼє джерело»

голо́вні «верхні лутки над ворітьми»

головствення «головосік (свято)»

головува́ти

голову́ра «ватажок»

голову́хи «головоногі»

головча́к «метелик Hesperia» (ент.)

голо́вчастий «головатий (рід орнаменту)»

голо́вщи́на «убивство; карний злочин; плата за голову вбитого» (заст.)

заголо́вʼя «узголівʼя»

заголовач «узголівʼя»

заголо́вок «подушка»

за́голо́вок «назва книжки»

ковба́н «місяць-риба, Orthagoricus mola» (-)] (іхт.)

наголі́вʼя «частина вуздечки»

наголовач «пуголовок» (зоол.)

наголо́вач «частина хребта, на якій тримається голова»

на́головок «верх капелюха»

наго́лову (присл.)

обезголо́влювати

передголо́вʼя «чоло»

поголі́вʼя

при́голо́вач «узголівʼя; поліно, що кладеться впоперек печі»

приголо́вник «кожна з чотирьох колод, на яких кладеться піч у гуцульській колибі»

при́головок «узголівʼя; верхній поперечний брусок віконної рами»

узголі́вʼя

узголо́вʼя

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
галава́	білоруська
глава́	болгарська
hłowa	верхньолужицька
gluχ «тс.» (род. в. glχoy)(‹ *ghōlū-)	вірменська
χέλῡς «тс.»	грецька
calua «лисина»	давньоверхньонімецька
kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина»	давньоісландська
голова	давньоруська
*gel- «щось кругле, кулясте»	індоєвропейська
calva «череп»	латинська
gaÎva	латиська
galvà «голова»	литовська
гла́ва	македонська
głowa	нижньолужицька
głowa	польська
*golva	праслов’янська
ž «черепаха» (др. желъвь* «тс.»)	праслов’янська
*golъ	праслов’янська
gallū (знах. в. galwan)	прусська
желва́к	російська
голова́	російська
гла́ва	сербохорватська
hlava	словацька
gláva	словенська
жьлы «виразка»	церковнослов’янська
hlava	чеська
χέλῡς «тс.»	?
бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха»)	?
жьлы «виразка»	?

госпо́дь

псл. *gospodь, дуже давнє складне слово з не цілком зʼясованою етимологією;

найвірогідніше, споріднене з лат. hospes «гостинний друг, господар; гість, чужинець» і походить разом з ним від іє. *ghosti-pot-s, у якому першим компонентом є *ghostis «гість», що втратило -ti- всередині слова, як це нерідко буває в словах типу титулів;

другим компонентом є іє. *pot(i)s «пан, володар» (пор. споріднені лит. pàts «сам; чоловік», лат. potis «могутній», гр. πόσις «чоловік (дружина)», дінд. pátiḥ «пан, чоловік»), що виступає нерідко в функції другого компонента складних слів, пор. гр. δεσ-πότησ «пан, володар» (букв. «пан дому»), лит. viẽš=pat(i)s «пан», дінд. jas-patiḥ «пан дому», при цьому d замість t (пор. псл. *potьbĕga «жінка, що втекла з-під влади пана, тобто чоловіка») слід, очевидно, пояснювати первісним приголосним характером основи і викликаними цим формами з заміною t на d (перед дзвінкими приголосними), що узагальнились;

первісним значенням, отже, мало бути «пан гостей», що повʼязувалося з давнім звичаєм, за яким гості користувалися захистом і опікою господаря дому, як і інші члени його родини (пор. той самий розвиток значення в лит. viẽšpatis «пан», лтс. viesis «гість, чужинець», раніше також лит. vìẽšis «тс.»);

менш переконливі інші пояснення: повʼязання з дінд. jaspatih, гр. δεσπότης (Richter KZ 36, 111–123; Meillet MSL 10, 139), неможливе з фонетичних міркувань;

зведення як запозичення до незасвідченого гот. *gasti-faþs (Kluge–Götze 187), лат. *hostipotis (Миккола РФВ 48, 274–276);

виведення від господарь, яке розглядається як запозичення з іранської мови (сперс. gōspanddār «володар овець») (Корш Bull. Ас. Sc. De Petersbourg 1907, 757–758);

малопереконливе також пояснення d замість t у псл. *gospodь впливом слів *svobodь «вільний», *svoboda, *čeljadь (Fraenkel ZfSlPh 20, 51–89);

р. госпо́дь, бр. [госпо́да] «господарство, садиба» (пізніше значення, що розвинулося з первісного др. *господа «панове», так само і в інших словʼянських мовах), др. господь, п. ст. gospodzin «господь», ч. ст. hospod, слц. hospodin «тс.», вл. hospoda «заїзд, нічліг; частування», нл. gospoda «корчма, готель», болг. м. го́спод, схв. гȍспōд, слн. gospód «пан», стсл. господь;

Фонетичні та словотвірні варіанти

госпа «пані»

госпець «пан»

го́спідь

госпо́да

госпо́да́р

господа́рити

господари́ха «жінка господаря»

господарія «хазяїн, землевласник» (зб.)

господа́рний

господа́рник

господа́рство

господа́рчий

господа́рша «тс.»

господарюва́ти

господи́н

господи́ня

господи́ти «панувати»

госпожа

госпо́ся (зменш. від господи́ня)

оспо́дар

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
госпо́да «господарство, садиба»«панове» (пізніше значення, що розвинулося з первісного др. *господа , так само і в інших словʼянських мовах)	білоруська
го́спод	болгарська
hospoda «заїзд, нічліг; частування»	верхньолужицька
*gasti-faþs	готська
δεσ-πότησ «пан, володар» (букв. «пан дому»)	грецька
δεσπότης	грецька
jas-patiḥ «пан дому»	давньоіндійська
jaspatih	давньоіндійська
господь	давньоруська
*ghosti-pot-s	індоєвропейська
*pot(i)s «пан, володар» (пор. споріднені лит. pàts «сам; чоловік», лат. potis «могутній», гр. πόσις «чоловік (дружина)», дінд. pátiḥ «пан, чоловік»)	індоєвропейська
hospes «гостинний друг, господар; гість, чужинець»	латинська
*hostipotis	латинська
viẽš=pat(i)s «пан»	литовська
го́спод	македонська
gospoda «корчма, готель»	нижньолужицька
gospodzin «господь»	польська
*gospodь	праслов’янська
gospodь впливом слів svobodь «вільний»	праслов’янська
госпо́дь	російська
гȍспōд	сербохорватська
hospodin «тс.»	словацька
gospód «пан»	словенська
господь	старослов’янська
hospod	чеська
*ghostis «гість»	?
-ti-	?
δεσ-πότησ «пан, володар» (букв. «пан дому»)	?
бути «пан гостей»	?
господарь	?
*svoboda	?
*čeljadь	?
gospodzin «господь»	?
hospod	?

гурмано́м «разом, купою, юрбою» (присл.)

очевидно, результат взаємодії слів гу́рма́ «юрба», гу́рмо́м «юрбою» і [гурма́н] «топка (невелика форма для набивання в неї солі)»;

первісне значення прислівників могло бути «ущерть (солі)»;

формальна близькість їх до слів гу́рма́, гу́рмо́м могла зумовити й зближення значення;

Фонетичні та словотвірні варіанти

в-гурма́н «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гу́рма́ «юрба»	?
гу́рмо́м «юрбою»	?
гурма́н «топка (невелика форма для набивання в неї солі)»	?
бути «ущерть (солі)»	?
гу́рма́	?
гу́рмо́м	?

де́била «щоденна, проста, незначна річ»

очевидно, утворене з де (присл.) і [бил] «був»;

щодо словотвору пор. били́ця «бувальщина»;

мотивація утворення неясна;

можливо, виникло на підставі буквального перекладу традиційного початку угорських казок hol volt, hol nem volt «де був, де не був»;

у такому разі вихідним значенням мало б бути «казка; брехні, пусті балачки; не варті уваги речі»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

де́бела

де́белиця «тс.»

де́билиця

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
де (присл.)	?
бил «був»	?
били́ця «бувальщина»	?
volt «де був, де не був»	?
бути «казка; брехні, пусті балачки; не варті уваги речі»	?

дове́ндитися «забаритися»

неясне;

можливо, пов’язане з п. wędzić «вудити», вжитим метафорично;

в такому разі первісне значення мало бути «досидітися з вудкою; захопившись вудінням, проґавити час»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
wędzić «вудити»	польська
бути «досидітися з вудкою; захопившись вудінням, проґавити час»	?

набу́ти «придбати»

своєрідне похідне утворення від дієслова бу́ти, паралельне до нажи́ти від жи́ти, властиве, головним чином, західнослов’янським мовам і, очевидно, запозичене в українську й білоруську з польської;

пор. більш закономірне утворення з тим самим значенням від основи фактитива baviti до byti у південнослов’янських мовах: болг. наба́вя «придбаю», м. набави «придбає», схв. нàбавити «придбати», слн. nabáviti «тс.»;

пор. також збереження більш закономірного значення у р. [набыть] «прибути, збільшитися, примножитися; приєднатися до інших»;

бр. набыць «придбати», п. nabyć, ч. nabýti, вл. Nabyć, нл. nabyś «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

набува́льник

набува́ти

набува́ч

набу́ток «костюм»

набуття́

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
набы́ць «придбати»	білоруська
наба́вя «придбаю»	болгарська
nabyć	верхньолужицька
набави «придбає»	македонська
nabyś «тс.»	нижньолужицька
nabyć	польська
набы́ть «прибути, збільшитися, примножитися; приєднатися до інших»	російська
нàбавити «придбати»	сербохорватська
nabáviti «тс.»	словенська
бу́ти	українська
нажи́ти	українська
жи́ти	українська
nabýti	чеська

-не́будь (у словах типу хто-не́будь, який-не́будь, де-не́будь)

результат злиття заперечної частки не і дієслова бу́ти у формі 2 ос. одн. (давніше 3 ос. одн.) наказового способу -будь (*bǫdi);

пор. будь-хто́, будь-що́, будь-яки́й тощо;

р. -нибудь, -нибу́дь, [-не́будь], бр. -не́будзь;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
-не́будзь	білоруська
-нибудь	російська
-нибу́дь	українська
-не́будь	українська
не	?
бу́ти	?
будь-хто	?
будь-що	?
будь-яки́й	?

неофі́т «новий прихильник якоїсь релігії або якого-небудь учення, суспільного руху; новак у чому-небудь»

запозичення з латинської мови;

лат. neophytus «новонавернений у християнство» походить від гр. νέοφυτος «тс.; (букв.) новонасаджений», що складається з основ слів νέος«новий» і φυτός «рослина; паросток; творіння», пов’язаного з дієсловом φωύ «вирощую, росту, народжую, виникаю», спорідненим з дінд. bhávati «буває», лат. fui «я був», лит. bū́ti «бути», псл. byti, укр. бу́ти;

р. болг. неофи́т, бр. неафі́т, ст. неофитú (1722), п. neofita, ч. слц. neofyt, ч. neofytа, слн. neofít;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
неафі́т	білоруська
неофитъ (1722)	білоруська
неофи́т	болгарська
νέοφυτος «тс.; (букв.) новонасаджений»	грецька
νέος «новий»	грецька
φυτός «рослина; паросток; творіння»	грецька
bhávati «буває»	давньоіндійська
neophytus «новонавернений у християнство»	латинська
fui «я був»	латинська
bū́ti «бути»	литовська
neofita	польська
byti	праслов’янська
неофи́т	російська
neofyt	словацька
neofít	словенська
бу́ти	українська
neofyt	чеська
neofytа	чеська
φύω «вирощую, росту, народжую, виникаю»	?

рата́фія «вид лікеру» (заст.)

запозичено, можливо, через російське і німецьке посередництво (н. Ratafia) з французької мови;

фр. ratafia (tafia) походить з креольської форми, утвореної з латинської сполуки rata fiat «хай буде твердо встановлена угода», що складається з лат. rata «встановлена, незмінна», пов’язаного з reor «вважаю», і fiat «хай буде зроблено», 3 ос. одн. теп. ч. умовного способу від fio, fierī «робитися, ставати, виникати», пов’язаного з fui «я був», futurus «майбутній, наступний», спорідненими з лит. ст. bit(i) «він був», лтс. biju «я був», стсл. би «ти, він був би», псл. byti, укр. бу́ти;

р. рата́фия, п. ratafia, ч. ratafija;

Фонетичні та словотвірні варіанти

та́фія «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
rata «встановлена, незмінна»	латинська
reor «вважаю»	латинська
fiat «хай буде зроблено»	латинська
fio	латинська
fierī «робитися, ставати, виникати»	латинська
fui «я був»	латинська
futurus «майбутній, наступний»	латинська
biju «я був»	латиська
bit(i) «він був»	литовська
умовного	осетинська
ratafia	польська
byti	праслов’янська
рата́фия	російська
би «ти, він був би»	старослов’янська
бу́ти	українська
ratafia (tafia)	французька
fiat «хай буде твердо встановлена угода»	французька
ratafija	чеська
умовного	?

обива́тель «людина з міщанськими поглядами й інтересами; (ст.) громадянин; [син, що залишається на хазяйстві батька О]»

запозичення з російської і польської мов;

р. обыва́тель походить від п. obywatel «громадянин», яке, в свою чергу, зводиться до ч. obyvatel «житель», спорідненого з слц. obyvatel’ «тс.» і похідного від дієслова býti (bývati) «бути», спорідненого з укр. бу́ти;

бр. абыва́цель;

Фонетичні та словотвірні варіанти

обива́тельство «громадянство»

обива́тельщина

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
абыва́цель	білоруська
obywatel «громадянин»	польська
обыва́тель	російська
obyvatel' «тс.»	словацька
бу́ти	українська
obyvatel «житель»	чеська

майбу́тній

похідне утворення від словосполучення має бу́ти;

Фонетичні та словотвірні варіанти

майбу́тнє

майбуття́

майбу́ть

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
має	?
бу́ти	?

фі́зика

запозичення з латинської мови;

лат. physica «наука про природу» походить від гр. φῠσιϰή (ἐπιστήμη) «природознавство», букв. «природнича (наука)», жін. р. від φῠσιϰός «природний, природничий», похідного від φύσις «натура, природа», пов’язаного з φύω «росту, виникаю, стою», спорідненим із псл. byti, укр. бу́ти;

р. болг. м. фи́зика, бр. фі́зіка, п. fizyka, ч. слц. вл. fyzika, схв. фѝзика, слн. fízika;

Фонетичні та словотвірні варіанти

фи́зик «лікар»

фі́зик

фізика́льний

фізи́чний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
фі́зіка	білоруська
фи́зика	болгарська
fyzika	верхньолужицька
φῠσιϰή «природознавство» (ἐπιστήμη)	грецька
φῠσιϰός «природний, природничий»	грецька
φῠσιϰός «природний, природничий»	грецька
φύσις «натура, природа»	грецька
φύω «росту, виникаю, стою»	грецька
physica «наука про природу»	латинська
фи́зика	македонська
fizyka	польська
byti	праслов’янська
фи́зика	російська
фѝзика	сербохорватська
fyzika	словацька
fízika	словенська
бу́ти	українська
fyzika	чеська

філогене́з «історичний розвиток як окремих видів і більших систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому»

запозичення з німецької мови;

термін н. Phylogenése утворив німецький біолог Е. Геккель (E. Haeckel, 1834–1919) з основ гр. φυ̃λον «рід, плем’я» (від φύειν «рости», спорідненого з псл. byti, укр. бу́ти) і γένεσις «походження», пов’язаного з γένάς «рід»;

р. филогене́з, бр. філагене́з, п. filogeneza, ч. fylogeneze, слц. вл. fylogeneza, болг. филогене́за, филогене́зис, схв. филогенеза;

Фонетичні та словотвірні варіанти

філогенети́чний

філогені́я

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
філагене́з	білоруська
филогене́за	болгарська
филогене́зис	болгарська
fylogeneza	верхньолужицька
φυ̃λον «рід, плем’я» (від φύειν «рости», спорідненого з псл. byti, укр. бу́ти)	грецька
γένεσις «походження»	грецька
γένoς «рід»	грецька
φύειν	грецька
Phylogenése	німецька
filogeneza	польська
byti	праслов’янська
филогене́з	російська
филогенеза	сербохорватська
fylogeneza	словацька
бу́ти	українська
fylogeneze	чеська
Геккель	?

фіто- (перший компонент складних слів типу фітоклі́мат, фітотерапі́я)

запозичення з грецької мови;

гр. φυτόν «рослина, пагін» пов’язане з φύω «вирощую, створюю, породжую», яке походить з іє. *bheūˇ- «рости», звідки й псл. byti, укр. бу́ти, а також псл. bylo, bylьje, укр. би́ло «стеблина», били́на «рослина»;

р. болг. м. схв. фито-, бр. фіта-, п. слн. fito-;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
фіта-	білоруська
фито-	болгарська
φυτόν «рослина, пагін»	грецька
φύω «вирощую, створюю, породжую»	грецька
фито-	македонська
fito-	польська
byti	праслов’янська
bylo	праслов’янська
bylьje	праслов’янська
фито-	російська
фито-	сербохорватська
fito-	словенська
бу́ти	українська
би́ло «стеблина»	українська
били́на «рослина»	українська
*bheū˘- «рости»	?

футури́зм «формалістичний авангардистський напрям у літературі й мистецтві»

запозичення із захід-ноєвропейських мов;

англ. futurism, н. Futurismus, фр. futurisme походять від іт. futurismo «футуризм», утвореного в 1909 р. його засновником – італійським письменником Філіппо-Томасом Марінетті (1876–1944) від лат. futūrus «майбутній», fui «я був», з якими споріднені псл. byti, укр. бу́ти;

р. футури́зм, бр. футуры́зм, п. futuryzm, ч. слц. futurismus, вл. futurizm, болг. футури́зъм, м. футури́зам, схв. футурѝзам;

Фонетичні та словотвірні варіанти

футури́ст

футуристи́чний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
futurism	англійська
футуры́зм	білоруська
футури́зъм	болгарська
futurizm	верхньолужицька
futurismo «футуризм»	італійська
futūrus «майбутній»	латинська
fui «я був»	латинська
футури́зам	македонська
Futurismus	німецька
futuryzm	польська
byti	праслов’янська
футури́зм	російська
футурѝзам	сербохорватська
futurismus	словацька
бу́ти	українська
futurisme	французька
futurismus	чеська

іти́

псл. (j)iti (‹*ei-tei), *jьdǫ, (‹*ĭd-) із суфіксом -do- в теп. ч. (як і в псл. jadǫ: jati, jaxati, укр. ї́ду, ї́хати, bǫdǫ: byti, укр. бу́ду, бу́ти), перенесеним в деяких слов’янських мовах і в інфінітив (р. идти́, укр. [істи́]‹*ід-ти)՝, – споріднене з лит. eĩti «іти», лтс. iêt «тс.», прус. ēit «іде», лат. it «тс.» (īre «йти»), гот. iddja «йшов», гр. εσι «піде», ἵμεν «підемо», ав. aēiti «іде», дінд. éti «тс.», imáh «ідемо», тох. А В yäš «іде», ymäs «ідемо»;

р. идти́, итти́, иду́, бр. іці́, ісці́, іду́, др. ити́, иду́, п. iść, idę, ст. (j)ić, (j)ici, ч. jíti, jdu, слц. ísť, idem, вл. hić, (j)du, ил. hyś, du, полаб. ait, áidQ, болг. и́да, м. иде, схв. сти, ти, ћи, дēм, слн. нti, ídem, стсл. ити, идж;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вийстє «хід угору; подорож»

ви́йстя «вихід»

за́йда

зайде́й

за́йдений «зайшлий»

зайде́нний «сердитий, запальний»

зайде́я

ити́

іду́

ійти́

істи́

ісьти́

іти́ся

йду

йти

йти́ся

обійти́ «доглянути; забезпечити необхідним»

обійти́ся

прийде́шнє

прийде́шній

прийді́шний

прийдя́чка «приблуда»

про́йда

пройде́шній

пройдо́ха

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
aēiti «іде»	авестійська
іці́	білоруська
ісці́	білоруська
іду́	білоруська
и́да	болгарська
hić (j)du	верхньолужицька
(j)du	верхньолужицька
du	верхньолужицька
iddja «йшов»	готська
ει˜σι «піде»	грецька
ἵμεν «підемо»	грецька
éti «тс.»	давньоіндійська
imáh «ідемо»	давньоіндійська
ити́	давньоруська
it «тс.» (īre «йти»)	латинська
īre	латинська
iêt «тс.»	латиська
eĩti «іти»	литовська
иде	македонська
ait	полабська
áidǫ	полабська
iść	польська
idę	польська
(j)ić	польська
(j)ici	польська
(j)iti	праслов’янська
*ei-tei	праслов’янська
*jьdǫ	праслов’янська
*ĭd-	праслов’янська
jadǫ	праслов’янська
jati	праслов’янська
jaxati	праслов’янська
bǫdǫ	праслов’янська
byti	праслов’янська
ēit «іде»	прусська
идти́	російська
идти́	російська
итти́	російська
иду́	російська
ùсти	сербохорватська
ùти	сербохорватська
ùћu	сербохорватська
ísť	словацька
idem	словацька
інti	словенська
ídem	словенська
ити	старослов’янська
идж	старослов’янська
yäš «іде»	тохарська А
ymäs «ідемо»	тохарська В
ї́ду	українська
ї́хати	українська
бу́ду	українська
бу́ти	українська
істи́	українська
*ід-ти	українська
иду́	українська
jíti	чеська
jdu	чеська
üдēм	?

при́чком (у виразі [не п. сказа́ти] «не кажучи поганого слова»)

очевидно, пов’язане з [при́чка] «випадок, нещасний випадок, подія, пригода», що виступає тут із закінченням форми орудн. в. одн. -ом (зам. -ою), властивим деяким південно-західним говіркам;

первісне значення виразу мало бути «(сказати) не накликаючи нещасного випадку»;

пов’язання з рум. рríce «сварка» (Scheludko 141) викликає сумнів;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
рríce «сварка»	румунська
при́чка «випадок, нещасний випадок, подія, пригода»	?
-ом (зам. -ою)	?
-ом (зам. -ою)	?
-ом (зам. -ою)	?
бути «(сказати) не накликаючи нещасного випадку»	?

прік «решта»

псл. prokъ ‹*prokos, що виникло вна-слідок розширення pro «про» елементом -ko-, подібно до лат. reciprocus «звернений уперед і назад» (*reco- + *proco-), procerēs «найзнатніші вельможі; кінці балок, що виступають із стіни», гр. πρόκα «відразу, раптом»;

первісне значення *prokos, мало бути «той, що знаходиться попереду»;

р. прок «пуття, сенс; користь; вигода; [решта]», др. прокъ «решта, залишок», прокыи «інший, решта», п. [prokien] «весь, усякий», ст. prokny «тс.», ч. ст. prokní «усякий, кожен», болг. про́чее «інше; отже», стсл. прокъ «той, що лишився, належний до решти; інший», цсл. прочь, (прочий) «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

про́чий «інший»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
про́чее «інше; отже»	болгарська
πρόκα «відразу, раптом»	грецька
прокъ «решта, залишок»	давньоруська
reciprocus «звернений уперед і назад» (reco- + proco-)	латинська
prokien «весь, усякий»	польська
prokъ	праслов’янська
прок «пуття, сенс; користь; вигода; [решта]»	російська
прокъ «той, що лишився, належний до решти; інший»	старослов’янська
прокыи «інший, решта»	українська
прочь «тс.» (прочий)	церковнослов’янська
prokní «усякий, кожен»	чеська
-ko-	?
procerēs «найзнатніші вельможі; кінці балок, що виступають із стіни»	?
*prokos	?
бути «той, що знаходиться попереду»	?
prokny «тс.»	?
prokní «усякий, кожен»	?

клеча́ти «убирати, прикрашати зеленню»

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з р. [клёк] «щось затверділе», [кле́кнуть] «в’янути, зморщуватися, висихати» і разом з ним споріднене з лит. klèkti «гуснути, застигати», suklẽkęs «загуслий»;

первісне значення могло бути «зелень для засихання»;

р. [кле́ча, кле́чанье] «клечання», [клечь] «стеблина, хмелина»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

клечальний (клечальна неділя «неділя зелених свят»)

клеча́нє «тс.»

кле́ча́ний «тс.»

клечани́на «гілочка з клечання»

кле́чання «зелене гілля як окраса житла в час зелених свят»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
klèkti «гуснути, застигати»	литовська
suklẽkęs «загуслий»	литовська
кле́кнуть «в’янути, зморщуватися, висихати»	пізньолатинська
клёк «щось затверділе»	російська
кле́ча	російська
кле́чанье «клечання»	російська
клечь «стеблина, хмелина»	російська
бути «зелень для засихання»	українська

щи́рити «вишкірятися; посміхатися» (зуби)

псл. [ščiriti, šče-riti];

споріднене з двн. scёran «стригти; відокремлювати», лит. skìrti «відокремлювати, виділяти, розлучатися»;

первісне значення, на думку Махека, який вважав корінь *(s)ker- варіантом кореня *skel- (скала́, щіли́на і под.), мало бути «відкриватися, як щілина, тріщина» (Machek ESJČ 627);

р. ще́рить «(про зуби) скалити, щирити; наїжачувати (шерсть, щетину)», бр. шчэ́рыць «вишкіряти (зуби); [вирячувати (очі)]», п. szczerzyć «(про зуби) щирити», ч. štířiti «щиритися, вишкірятися», [ščířit se] «щиритися», [čeřit], слц. cerit’, [šterit’], вл. šćěrić, нл. šćěriś «тс.», болг. (о)це́ря (зъби) «вищиряю (зуби)», м. цери се «вишкіряється», схв. це̏рити «щирити»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
шчэ́рыць «вишкіряти (зуби); [вирячувати (очі)]»	білоруська
(о)це́ря «вищиряю (зуби)» (зъби)	болгарська
šćěrić	верхньолужицька
scёran «стригти; відокремлювати»	давньоверхньонімецька
skìrti «відокремлювати, виділяти, розлучатися»	литовська
цери се «вишкіряється»	македонська
šćěriś «тс.»	нижньолужицька
szczerzyć «(про зуби) щирити»	польська
ščiriti	праслов’янська
šče-riti	праслов’янська
ще́рить «(про зуби) скалити, щирити; наїжачувати (шерсть, щетину)»	російська
це̏рити «щирити»	сербохорватська
cerit'	словацька
ščířit se «щиритися»	українська
čeřit	українська
šterit'	українська
štířiti «щиритися, вишкірятися»	чеська
(s)ker- (скала́, щіли́на* і под.)	?
бути «відкриватися, як щілина, тріщина»	?

чин «діяльність, дія, праця; спосіб, прийом, за допомогою яких щось здійснюється» (заст.)

у виразах головни́м чи́ном «головно, переважно»;

псл. činъ «порядок, лад; належний спосіб; обряд; те, що пов’язане з обрядом і порядком: зброя, праця, дія»;

іє. *u̯ei̯-n-u- / u̯ei̯-n-o-, похідне від дієслівної основи *u̯ei̯(ǝ)- «лежати; класти»;

споріднене з дінд. cinṓti «складає верствами, порядкує, кладе стос дерева для запалювання святого вогню», перс. čīdan «нагромаджувати», гр. ποιέω «роблю, створюю, споруджую»;

первісне значення мало бути «накладання верствами, порядкування» → «порядок, належний, слушний спосіб; обряд»;

р. чин «порядок (виконання чогось)», бр. чын (у виразах такі́м чы́нам «таким чином», найле́пшым чы́нам «у найкращий спосіб», гало́ўным чы́нам «головним чином» і под.), др. чинъ «порядок; правило; статут», п. czyn «учинок, дія, справа; почин, зобов’язання», ч. слц. вл. čin «учинок, дія», нл. cyn «дія», м. чин «учинок, дія», схв. чи̑н «тс.», слн. (заст.) čín «учинок», стсл. чинъ «порядок; статут»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

пе́ршим чи́ном «передусім, спочатку»

таки́м чи́ном «так СУМ; [церемоніал Нед]»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чын (у виразах такі́м чы́нам «таким чином», найле́пшым чы́нам «у найкращий спосіб», гало́ўным чы́нам «головним чином» і под.)	білоруська
čin «учинок, дія»	верхньолужицька
ποιέω «роблю, створюю, споруджую»	грецька
cinṓti «складає верствами, порядкує, кладе стос дерева для запалювання святого вогню»	давньоіндійська
чинъ «порядок; правило; статут»	давньоруська
*u̯ei̯-n-u-	індоєвропейська
чин «учинок, дія»	македонська
cyn «дія»	нижньолужицька
čīdan «нагромаджувати»	перська
czyn «учинок, дія, справа; почин, зобов’язання»	польська
činъ «порядок, лад; належний спосіб; обряд; те, що пов’язане з обрядом і порядком: зброя, праця, дія»	праслов’янська
чин «порядок (виконання чогось)»	російська
н «тс.»	сербохорватська
čin «учинок, дія»	словацька
čín «учинок» (заст.)	словенська
чинъ «порядок; статут»	старослов’янська
čin «учинок, дія»	чеська
*u̯ei̯(ǝ)- «лежати; класти»	?
бути «накладання верствами, порядкування»	?

чужи́й «належний комусь іншому, не власний, не свій»

псл. *tjudjь/tudjь «тс.»;

вважається запозиченням з герм. *þeudō- «народ» або гот. þiuda «тс.», розширеного на слов’янському ´рунті за допомогою суфікса -jo;

припускалась і спорідненість з герм. *þeuđja-/þeuđiska- «германський, народний», пор. двн. diot «тс.», споріднене з оск. touto «народ», ірл. tūath «тс.», прус. tauto «країна», лит. tautà «народ (люди, населення, нація)», лтс. tàuta «народ (люди), чужа земля, чуже село», хет. tuzzi- «військо»;

первісне значення мало бути «германський», пізніше «чужий узагалі»;

існує також припущення про праслов’янське походження слова: псл. *tjudjь, *tudjь разом із зазначеними вище відповідниками розглядаються як праслов’янська рефлексація іє. *tautā-/teutā-, де праслов’янські форми розвинули кореневе -d- під впливом іє. *leudhos (› псл. ljudъ, укр. люд) «народ» як близькі за значенням форми (пор. слн. ljúdski «чужий») (Machek ESJČ 88; Будимир Bjесник за археологиjу и историjу далматинску, 55, Сплит, 1953, 22, 25);

менш імовірні інші пояснення: як праслов’янської форми, що походить з іє. *tou̯-/teu̯-, прислівникових утворень, ускладнених потім суфіксом -dj- (Обнорский РФВ 73, 84–85), виведення псл. *tjudjь, первісно «тамтешній», від tu «там» як спорідненого з гр. ἐντευ̃ϑεν «звідти» (Брандт РФВ 25, 28–29), пов’язання з р. тыть «жиріти», укр. [ти́ти] «тс.» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 214);

сумнівна спроба виведення слова від припущуваного псл. кореня *skju- із суфіксом -dь і зближення з гр. Σϰύϑαι «скіфи» (розвиток значення «скіф» › «чужий») (Brückner 67);

р. чужо́й «чужий», бр. чужы́, др. чужии, п. cudzy, ч. cizí, ст. cuzí, слц. cudzí, вл. нл. cuzy, полаб. cauӡě, болг. чужд, м. туг, схв. ту̑ђ, слн. túj, стсл. штоуждь, тоуждь, стоуждь;

Фонетичні та словотвірні варіанти

за́чужа «будучи чужим»

очужи́тися «стати чужим»

очужі́лий «який став чужим»

очужі́ти «тс.»

чуджак «чужак»

чуджий «чужий»

чужа́к

чужани́на

чужани́ця

чужа́тися

чужби́на́ «чужина»

чужда́ти «вести господарство, як чужі люди»

чужда́тися «цуратися»

чуже́ний «чужий, іноземний»

чужени́к «чужинець, іноземець»

чужени́ця «чужаниця»

чужи́на́

чужи́нець

чужи́нка «чуже» (зменш. форма від чужи́на)

чужи́нний

чужиня́ «чужинець, іноземець; чужина»

чужо́та «чужина»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чужы́	білоруська
чужд	болгарська
cuzy	верхньолужицька
*þeudō- «народ»	германські
*þeuđja-/þeuđiska- «германський, народний»	германські
þiuda «тс.»	готська
ἐντευ̃ϑεν «звідти»	грецька
Σϰύϑαι «скіфи» (розвиток значення «скіф» › «чужий»)	грецька
diot «тс.»	давньоверхньонімецька
чужии	давньоруська
*tautā-/teutā-	індоєвропейська
leudhos «народ» (› псл. ljudъ, укр. люд*)	індоєвропейська
*tou̯-/teu̯-	індоєвропейська
tūath «тс.»	ірландська
tàuta «народ (люди), чужа земля, чуже село»	латиська
tautà «народ (люди, населення, нація)»	литовська
туг	македонська
cuzy	нижньолужицька
touto «народ»	оскська
cauӡě	полабська
cudzy	польська
*tjudjь/tudjь «тс.»	праслов’янська
*tjudjь	праслов’янська
*tjudjь	праслов’янська
кореня	праслов’янська
tauto «країна»	прусська
тыть «жиріти»	російська
чужо́й «чужий»	російська
ђ	сербохорватська
cudzí	словацька
túj	словенська
штоуждь	старослов’янська
ти́ти «тс.»	українська
тоуждь	українська
стоуждь	українська
tuzzi- «військо»	хетська
cizí	чеська
-jo	?
diot «тс.»	?
бути «германський»	?
пізніше «чужий узагалі»	?
*tudjь	?
-d-	?
-dj-	?
первісно «тамтешній»	?
tu «там»	?
cuzí	?

чу́чва «мала бридка людина; квола істота»

похідне від псл. *čučati «присідати на зігнутих колінах, зіщулившись; сидіти навпочіпки» (пор. ч. čučeti «сидіти навпочіпки; позіхати; витріщатися», [čučet] «сидіти навпочіпки», слц. čučat’ «сидіти тихо, принишкнути», болг. чу́ча «сиджу», [чу́чам] «тс.», м. чучи «сидить навпочіпки; сидить причаївшися», схв. дит. чу̏чит «сісти», ст. čúčati «нахилитися; присісти» (XVI ст.), слн. čúčati «сидіти навпочіпки»), що через праформу *keuk-ē зводиться до іє. *keuk- (з іншим ступенем чергування той самий корінь у псл. *kuk- ‹ іє. *kouk-);

первісним значенням українського слова мало бути «щось зіщулене, скоцюрблене»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

чучве́ра «тс.»

чу́чверіти «хиріти, сохнути; худнути; марніти» (розм.)

чу́черевіти «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
keuk- (з іншим ступенем чергування той самий корінь у псл. kuk- ‹ іє. *kouk-)	індоєвропейська
čučati «присідати на зігнутих колінах, зіщулившись; сидіти навпочіпки» (пор. ч. čučeti «сидіти навпочіпки; позіхати; витріщатися», [čučet] «сидіти навпочіпки», слц. čučat’ «сидіти тихо, принишкнути», болг. чу́ча* «сиджу», [чу́чам] «тс.», м. чучи «сидить навпочіпки; сидить причаївшися», схв. дит. чу̏чит «сісти», ст. čúčati «нахилитися; присісти» (XVI ст.)	праслов’янська
čúčati «сидіти навпочіпки»	словенська
*keuk-ē	?
бути «щось зіщулене, скоцюрблене»	?

бут «молода зелена цибуля; [буряк Ж]»

очевидно, пов’язане з буті́ти, ботва́;

р. [бут] «цибуля», [буто́к, буту́н, бата́н] «тс.», бу́тень «Chaerophyllum»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бутень «Chaerophyllum L.; [бур’ян у посівах льону]» (бот.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бут «цибуля»	російська
буто́к	українська
буту́н	українська
бата́н «тс.»	українська
бу́тень «Chaerophyllum»	українська
буті́ти	?
ботва́	?

бут «будівельний камінь, переважно для фундаменту»

не зовсім ясне;

вважається запозиченим з італійської мови (іт. bottare, buttare «бити, штовхати») через мову італійських архітекторів (Шанский ЭСРЯ І 2, 237; Фасмер І 252; Преобр. І 56; Bern. I 104);

р. бр. бут;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бута́рка «дорожний каток (вал)»

бути́ти «закладати фундамент з каміння; трамбувати»

бутівник

буткува́ти «тс.»

бутник

бутчик

бутя́р «муляр»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бут	білоруська
бут	російська

бут «вид взуття»

запозичення з польської мови;

п. but «чобіт» є результатом видозміни старішого bot під впливом ob-uć «взути», ob-uty «взутий»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бути́нок «полуботок»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
but «чобіт»	польська
ob-uć «взути»	?
ob-uty «взутий»	?

бута́ «гордість, пиха; розбещеність, розкіш О»

очевидно, пов’язане з [боті́ти] «робитись товстим, жирним», [бутві́ти] «трухлявіти», разом з якими походить від псл. But-/botз іє. *bheu-t-, *bhuə-t- «рости»;

розвиток значень аналогічний до пи́ха, пу́хнути;

Маценауер зіставляє з слат. butare «надувати», але припускає і східне походження слова (Matzenauer 126);

запозичення в українські говори з польської мови (Richhardt 38) мало ймовірне з огляду на відмінність у наголошенні;

п. buta «пиха», ст. bucić się «гордитись, чванитись»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бута «пиха» (XVI ст.)

бута́ти «чванитись; брикати О»

бути́ти «бути пустотливим; пустувати»

буті́ти «сердитися; буцати»

бу́тни́й «гордий, пихатий; зухвалий, розбещений»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
buta «пиха»	польська
But-/botз	праслов’янська
butare «надувати»	середньолатинська
боті́ти «робитись товстим, жирним»	?
бутві́ти «трухлявіти»	?
*bheu-t-	?
*bhuə-t- «рости»	?
пи́ха	?
пу́хнути	?
bucić się «гордитись, чванитись»	?

бу́та «велика бочка місткістю понад 40 відер Бі; молдавський віз Пі»

запозичення з східнороманських мов;

молд. Бу́те (рум. búte) «бочка» походить від пізньолат. buttis «тс.», яке виводиться від гр. πūτῑνη «пляшка, обплетена лозою»;

р. [бут] «великий чан», [бу́та] «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
πūτῑνη «пляшка, обплетена лозою»	грецька
Бу́те «бочка» (рум. búte)	молдавська
походить в «бочка» (рум. búte)	молдавська
buttis «тс.»	пізньолатинська
бут «великий чан»	російська
бу́та «тс.»	українська

буті́ти «гнити, трухнути; бродити, прокисати»

[збутерені́ти] «згнити, струхнути» ВеБ, [перебу́тліти] «перестояти, перестигнути (про рослини); прокиснути (про страву)» Дз., [перебу́тляний] «невчасно скошений; прокислий» Дз;

псл. butĕti «порохнявіти», очевидно, пов’язане з botěti «набрякати, товщати» (пор. р. [буте́ть] «товщати», болг. Буте́я «тс.») і разом з ним походить від іє. *bheu-/ *bhou-/*bhū- «рости, збільшуватись»;

безпідставно вважалось (Bern. I 77) запозиченням з німецької мови;

словацька форма непереконливо виводилась (Machek ESJČS 92) від слц. dúpnatieť «порохнявіти»;

зіставлення з псл. butatі «ударяти» (Sł. prasł I 455) недостатньо обґрунтоване;

р. [бутве́ть] «псуватися, гнити», п. butwieć «гнити, порохнявіти», butnieć, слц. bútleť, болг. Буте́я «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бутві́ти «гнити, трухнути»

буті́ль «гниль»

бутлИ́нка «вид поліна»

бутлі́ти «старітися, псуватися, трухнути»

бутля́вий «порожній, вигнилий»

бутні́ти «здуватися»

буча́віти «трухнути»

збутля́віть «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Буте́я «тс.»	болгарська
bheu-/ bhou-/*bhū- «рости, збільшуватись»	індоєвропейська
butwieć «гнити, порохнявіти»	польська
butnieć «гнити, порохнявіти»	польська
butĕti «порохнявіти»	праслов’янська
butatі «ударяти»	праслов’янська
бутве́ть «псуватися, гнити»	російська
dúpnatieť «порохнявіти»	словацька
bútleť	словацька
botěti «набрякати, товщати» (пор. р. [буте́ть] «товщати», болг. Буте́я «тс.»)	?

буті́ти «глухо ревіти, мукати; гудіти, глухо кричати»

[бу́тря] (орн.) «водяний бугай, Botaurus stellaris L.» Я;

очевидно, похідні утворення від звуконаслідувального вигуку бу;

р. [бу́тень] (орн.) «бугай»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бу́тень «бугай» (орн.)	російська
бу	?

є (форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бу́ти, давніше -- 3 ос. одн.)

псл. *(j)estь, *(j)esmь, *(j)esi, (j)esmъ, (j)este, форми 3, l, 2 ос. одн. і l, 2 ос. мн. атематичного дієслова теперішнього часу від іє. *es/*s- (з сильним ступенем вокалізму у чергуванні із слабким, який виступає у 3 ос. мн. sǫtь, укр. суть);

найближчі відповідники: дінд. ásti, ásmi, ási, ав. asti, ahmi, ahi, гот. ist, im, is, гр. ἔστɩ (ἐστί), εἰμɩ, εἶ, лат. est, es (ст. ess), прус. asmai, assai, essei, лит. esti, est, esù (ст. і діал. esmúɩ), esi (іє. *esti, *esmi, *esi);

форма є постала внаслідок скорочення (j)estь, цей процес спостерігається вже у старослов’янській мові;

р. др. есть, бр. ёсць, п. jest, ч. jest, je, слц. вл. je, нл. jo, болг. м. е, схв. jȅcm(e), jȅ, слн. jè, стсл, єсть;

Фонетичні та словотвірні варіанти

-ем

-есь

-єм

-єсь

-м (скорочені допоміжні форми 1 ос. одн.)

-сь (скорочені допоміжні форми 2 ос. одн.)

-сьмо (скорочена допоміжна форма 1 ос. мн.)

-сьте (скорочена допоміжна форма 2 ос. мн.)

ecú (2 ос. одн.)

єство́

єсте́ (2 ос. мн.)

єсьм (1 ос. одн.)

єсьмо́ (\ ос. мн.)

єсьте́ «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
asti	авестійська
ahmi	авестійська
ahi	авестійська
ёсць	білоруська
е	болгарська
je	верхньолужицька
ist	готська
im	готська
is	готська
ἔστɩ (ἐστί)	грецька
εἰμɩ	грецька
ει˜	грецька
ἐστί	грецька
ásti	давньоіндійська
ásmi	давньоіндійська
ási	давньоіндійська
есть	давньоруська
es/s- (з сильним ступенем вокалізму у чергуванні із слабким, який виступає у 3 ос. мн. sǫtь, укр. суть)	індоєвропейська
*esti	індоєвропейська
*esmi	індоєвропейська
*esi	індоєвропейська
*esi	індоєвропейська
est	латинська
es (ст. ess)	латинська
ess	латинська
ẽsti	литовська
est	литовська
esù (ст. і діал. esmúɩ)	литовська
esi (іє. esti, esmi, *esi)	литовська
esmúɩ	литовська
е	македонська
jo	нижньолужицька
jest	польська
*(j)estь	праслов’янська
*(j)esmь	праслов’янська
*(j)esi	праслов’янська
(j)esmъ	праслов’янська
(j)este	праслов’янська
*sǫtь	праслов’янська
(j)estь (j)estь	праслов’янська
asmai	прусська
assai	прусська
essei	прусська
есть	російська
jȅcm(е) (e)	сербохорватська
jȅ	сербохорватська
je	словацька
jè	словенська
єсть	старослов’янська
суть	українська
jest	чеська
je	чеська

суть

розвинулося з книжного суть «вони є», форми 3-ї ос. мн. теп. ч. дієслова быти «бути» (др. суть, п. są, ч. jsou, ст. jsú, слц. sú, вл. нл. su, болг. са, схв. су, jècy, слн. so, стсл. сѫтъ);

псл. sǫtь «вони є», споріднене з лат. sunt «тс.», іє. *s-onti;

містить ступінь редукції кореня *es-, пор. єсть;

р. суть «суть», бр. су́тнасць «тс.», др. сутьство «єство, природа», стсл. сѫтьство «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

відсу́тній

посу́тній

прису́тній

су́тий «справжній; [існуючий; істотний Нед]»

су́тність

суттє́вий

суття́

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
су́тнасць «тс.»	білоруська
сутьство «єство, природа»	давньоруська
*s-onti	індоєвропейська
sunt «тс.»	латинська
дієслова быти «бути» (др. суть, п. są, ч. jsou, ст. jsú, слц. sú, вл. нл. su, болг. са, схв. су, jècy, слн. so, стсл. сѫтъ)	осетинська
sǫtь «вони є»	праслов’янська
суть «суть»	російська
сѫтьство «тс.»	старослов’янська
дієслова быти «бути» (др. суть, п. są, ч. jsou, ст. jsú, слц. sú, вл. нл. su, болг. са, схв. су, jècy, слн. so, стсл. сѫтъ)	чеська
суть «вони є»	?
дієслова быти «бути» (др. суть, п. są, ч. jsou, ст. jsú, слц. sú, вл. нл. su, болг. са, схв. су, jècy, слн. so, стсл. сѫтъ)	?
дієслова быти «бути» (др. суть, п. są, ч. jsou, ст. jsú, слц. sú, вл. нл. su, болг. са, схв. су, jècy, слн. so, стсл. сѫтъ)	?
*es-	?
єсть	?

ба́чити

більшість дослідників (Bern. І 23–24; Фасмер І 138; Шанский ЭСРЯ І 2, 61–62; Richhardt 32; Sławski I 24; Sł. prasł. I 174–175) вважає запозиченням з польської мови, в якій пояснюється як результат перерозкладу префіксального дієслова *ob-ačiti, пов’язаного, нібито, з іменником *oko;

п. baczyć виводилось також від іменника *baki «очі» (Brückner 10), від гіпотетичного *bakъ «сторож, наглядач, опікун» (Baudouin de Courtenay Szkice 438–439), від вигуку здивування ba (Lehr-Spławiński JP 26, 166–170), від patrzyć «дивитись» (Machek ESJČ 425), а також від ір. *abi-āxšaya- «бачити, спостерігати, оберігати, пам’ятати» (Трубачев Этимология 1965, 43–47);

не може бути категорично відкинуте і припущення (Matzenauer LF 1, 4) про запозичення з турецької мови, в якій дієслівна основа bak«дивитись, турбуватись, звертати увагу, бути обережним» і т. д. є спільнотюркською;

р. [ба́чить\ «бачити», бр. ба́чыць, п. baczyć «звертати увагу, зважати; (ст.) бачити», ч. [přebačić] «не помітити», слц. [báciť] «дивитись»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ба́ча «видіння»

бачи́вий «тс.; уважний»

бачити «пильнувати» (1436)

ба́чний «обережний»

ба́чність «обережність»

бачу́чий «зіркий»

бачу́щий «тс.»

ба́чця «здається»

вибача́ти «прощати»

ви́бачити «пробачити; [роздивитись, розгледіти Kyp]»

заба́чити «попробувати»

завба́чити

завба́чливий

збача́ти «прощати; помічати»

зне́бачки «несподівано»

зне́башки

знео́бачка «тс.»

навба́ч «на вигляд»

недобача́ти

недоба́чливий «з поганим зором»

недоба́чний «невидимий, неоглядний»

необа́чка «безпечність, нерозсудливість»

нео́бачки «несподівано»

оба́чити «побачити, помітити»

оба́читися «видужати»

оба́чливий «тс.»

оба́чний «обережний»

перебача́ти «прощати»

передбачати

передбачливий

побачення

пробача́ти «прощати»

проба́чення

проба́чливий

уба́чливий «уважний»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ба́чыць	білоруська
baczyć виводилось також від іменника *baki «очі»	польська
baczyć «звертати увагу, зважати; (ст.) бачити»	польська
ба́чить «бачити»	російська
báciť «дивитись»	словацька
přebačić «не помітити»	чеська
*ob-ačiti	?
*oko	?
*bakъ «сторож, наглядач, опікун»	?
patrzyć «дивитись»	?
*abi-āxšaya- «бачити, спостерігати, оберігати, пам’ятати»	?
bak «дивитись, турбуватись, звертати увагу, бути обережним»	?
є	?
є	?

башли́к

запозичення з тюркських мов;

тур. baslık, тат. башлык і т. д. є похідними від тюрк. baš «голова»;

р. бр. башли́к, п. baszłyk, ч. bašlík, слц. bašlik, болг. башлъ́к, м. башлак, схв. бàш-· лук, бàшлик;

Фонетичні та словотвірні варіанти

башликъ (1749)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
башли́к	білоруська
башлъ́к	болгарська
башлак	македонська
baszłyk	польська
башли́к	російська
лук	сербохорватська
bašlik	словацька
башлык	татарська
baslık	турецька
baš «голова»	тюркські
бàшлик	українська
bašlík	чеська
є	?
є	?

бритт

запозичення з англійської мови;

англ. Brit, Brett, дангл. Bret засвоєне з мови бриттів;

англ. Briton, сангл. Breton через фр. ст. Breton зводиться до лат. Brittōnem, зн. в. від Brittō «бритт»;

англ. кімр. Brython, як і лат. Brittō, дангл. Bret, походять від дкельт. *Britto, первісне значення якого було «шумний, буйний, бунтівний», потім «войовничий, воїн, боєць»;

р. бритт, брето́нец, бр. брыт, брэто́нец, п. brytaniec, bretończyk, ч. Brit, Bretoněc, слц. Brit, Bretónec, вл. Britanija, britiski, нл. Britanska, болг. брита́нец, заст. брити, схв. Брùтāнија, слн. británski;

Фонетичні та словотвірні варіанти

брето́нець

брита́нець

Британскомъ (1665)

Врита́нія (XVII ст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Brit	англійська
Briton	англійська
Brython	англійська
брыт	білоруська
брита́нец	болгарська
Britanija	верхньолужицька
britiski	верхньолужицька
Bret	давньоанглійська
Bret	давньоанглійська
Brython	кімрська
Brittōnem	латинська
Brittō	латинська
Britanska	нижньолужицька
brytaniec	польська
bretończyk	польська
бритт	російська
Брùтāнија	сербохорватська
Breton	середньоанглійська
Brit	словацька
británski	словенська
брето́нец	українська
брэто́нец	українська
Breton	французька
Brit	чеська
Brett	?
Breton	?
від Brittō «бритт»	?
від Brittō «бритт»	?
*Britto	?
було «шумний, буйний, бунтівний»	?
потім «войовничий, воїн, боєць»	?
брити	?

бу́дзя «м’ясо»

неясне;

можливо, пов’язане з [будз] «висушений сир», первісним значенням якого, судячи з рум. [bulţ] «шматок, грудка», що лежить в його основі, було «шматок, кусок» (пор. [будзьо́к] «шматок, кусок»);

отже, [бу́дзя] означало первісне «шматок, кусок», пізніше «шматок м’яса» і, нарешті, «м’ясо»;

пор. близький семантичний розвиток слова [будз] «овечий сир»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
bulţ «шматок, грудка»	румунська
будз «висушений сир»	?
було «шматок, кусок» (пор. [будзьо́к] «шматок, кусок»)	?
бу́дзя «шматок, кусок»	?
пізніше «шматок м’яса»	?
будз «овечий сир»	?

будні́ти «ревіти; гриміти; шуміти»

неясне;

можливо, результат контамінації близьких за значенням і звуковим складом слів [буті́ти] «глухо ревіти» і дудні́ти;

невідомо, чи належить сюди р. [буднить] «розголошувати»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
буднить «розголошувати»	російська
буті́ти «глухо ревіти»	?
дудні́ти	?

бу́лла «папська грамота, декрет; послання»

запозичення з латинської мови;

слат. bulla «висяча випукла печатка на документі, грамота» походить від лат. bulla «булька, банька, опуклість; набалдашник; ґуля; брунька; прикраса; булла», з яким споріднене і укр. бу́лька «водяна або мильна банька»;

р. бу́лла, бр. болг. м. бу́ла, п. bula, bulla, buła, bóła (заст.), ч. bula, bulla, ст. bulle,слц. bula, схв. була, слн. búla «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

булля (XVII ст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бу́ла	білоруська
бу́ла	болгарська
bulla «булька, банька, опуклість; набалдашник; ґуля; брунька; прикраса; булла»	латинська
бу́ла	македонська
bula (заст.)	польська
bulla (заст.)	польська
buła (заст.)	польська
bóła (заст.)	польська
була	сербохорватська
bulla «висяча випукла печатка на документі, грамота»	середньолатинська
bula	словацька
búla «тс.»	словенська
бу́лька «водяна або мильна банька»	українська
bula	чеська
bulla	чеська
бу́лла	?
bulle	?

бурті́ти «глухо мукати» (про бугая)

очевидно, результат контамінації форм бурча́ти і буті́ти² (див.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бурча́ти	?
буті́ти	?

бу́тор «бите скло, цегла, каміння»

мабуть, результат контамінації слів бут² «дрібне каміння, щебінь» і [бу́тир] «дрібний посуд і начиння» (див.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

буторі́ння «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бут «дрібне каміння, щебінь»	?
бу́тир «дрібний посуд і начиння»	?

буча́вий «засохлий»

не зовсім ясне;

зіставляється (ЭССЯ 3, 74) з болг. заст. Бу́ч’явыи «шершавий, нечоса», [бу́чав] «кошлатий», схв. bȕćav «тс.»;

можливо, пов’язане з [буча́віти] «трухнути», [буті́ти] «тс.» або з бук;

Фонетичні та словотвірні варіанти

буча́віти «тверднути, зсихатися (про шкіру)»

бучі́ти «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Бу́ч'явыи «шершавий, нечоса»	болгарська
bȕćav «тс.»	сербохорватська
Бу́ч'явыи «шершавий, нечоса»	?
бу́чав «кошлатий»	?
буча́віти «трухнути»	?
буті́ти «тс.»	?
бук	?

ве́ти «закуска; відплата»

запозичення з польської мови;

п. wety «винагорода судді після суду; десерт», wetować «відплачувати тією ж монетою», як і ч. veta, слц. veta, vetiť, vetovať sa, походить від пізньо-свн. wẹtte «квит», свн. wẹt(t)e, wet «зобов’язання», спорідненого з гот. wadi «заклад», лат. vas, vadis «поручитель», лит. vadúoti «викуповувати заклад» (пор. також нвн. Wette «заклáд»);

нім. wette в практиці середньовічного судочинства означало мито, яке брав суддя після закінчення процесу, а з XVI ст. було перенесене на солодкі страви в кінці обіду;

бр. [вэтаваць] «мстити»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вет за вет «око за око, зуб за зуб»

ветовати «віддячувати, мститися за що-небудь» (XVI--XVII ст.)

ве́тува́ти «віддячувати, відплачувати»

ветъ «взаємна відплата, віддача» (XVII--XVIII ст.)

ветъ за ветъ

веты «солодка страва, десерт» (XVII ст.)

веть за веть (XVII--XVIII ст.)

віть за віть «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вэтаваць «мстити»	білоруська
wadi «заклад»	готська
vas	латинська
vadúoti «викуповувати заклад» (пор. також нвн. Wette «заклáд»)	литовська
wette	німецька
wety «винагорода судді після суду; десерт»	польська
wẹt(t)e	середньоверхньнімецька
veta	словацька
veta	чеська
wetować «відплачувати тією ж монетою»	?
vetiť	?
wẹtte «квит»	?
wet «зобов’язання»	?
vadis «поручитель»	?
було	?

внук

псл. vъnukъ ‹*onukъ ‹ *onoukъ;

споріднене з лат. anus «баба», двн. ano «предок», ana «баба», свн. ane «дід, предок», enel «дід; внук», нвн. Ahn «предок», Enkel «внук», прус. ane «баба», лит. anýta «свекруха», афг. anā «бабуся», хет. annaš «мати», hannaš «бабуся», лікійськ. xñna «тс.»;

іє. *an-‹*han«предок», звідки, можливо, також дінд. sána «старий», ав. hana «тс.», лат. senex «стара людина», дірл. sen «старий», вірм. hin, лит. senas «тс.»;

у такому випадку первісне значення варіантів *an, *han і *san було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також);

значення «дід» змінилося на «внук» внаслідок семантичного процесу поляризації, досить поширеного в термінології спорідненості і свояцтва;

висловлювалась також думка (Vaillant RÉS 11, 206) про зв’язок з дінд. anváṅ «наступний», похідним від ánu «після, за, вздовж, відповідно», ав. anu «тс.»;

припущення, що укр. ону́к є прямим рефлексом псл. *onukъ (Ильинский РФВ 65, 227–228) залишається сумнівним: укр. онук могло виникнути з старішого внук фонетичним шляхом, пор. [озва́р] з узва́р;

р. внук, бр. унук, др. вънукъ, п. вл. нл. wnuk, ч. слц. vnuk, болг. внук «внук; небіж», м. внук «внук; нащадок», схв. ỳнук, слн. vnúk;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вну́ка

внуча́

ону́к

ону́ка

онуча́

ону́чка

уну́к

уну́ка

унуча́

уну́чка

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
hana «тс.»	авестійська
anu «тс.»	авестійська
anā «бабуся»	афганська
унук	білоруська
внук «внук; небіж»	болгарська
wnuk	верхньолужицька
hin	вірменська
ano «предок»	давньоверхньонімецька
sána «старий»	давньоіндійська
anváṅ «наступний»	давньоіндійська
sen «старий»	давньоірландська
вънукъ	давньоруська
an-‹han «предок»	індоєвропейська
anus «баба»	латинська
senex «стара людина»	латинська
anýta «свекруха»	литовська
senas «тс.»	литовська
внук «внук; нащадок»	македонська
wnuk	нижньолужицька
Ahn «предок»	нововерхньонімецька
wnuk	польська
vъnukъ	праслов’янська
*onukъ	праслов’янська
ane «баба»	прусська
внук	російська
ỳнук	сербохорватська
ane «дід, предок»	середньоверхньнімецька
vnuk	словацька
vnúk	словенська
ону́к	українська
онук могло виникнути з старішого внук	українська
annaš «мати»	хетська
vnuk	чеська
ana «баба»	?
enel «дід; внук»	?
Enkel «внук»	?
hannaš «бабуся»	?
xñna «тс.»	?
*an	?
було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також)	?
значення «дід»	?
на «внук»	?
ánu «після, за, вздовж, відповідно»	?
озва́р	?

вогори́ти «говорити»

з географічної поширеності слова можна робити висновок, що воно не є «зіпсованою формою говори́ти» (Грінченко), а результатом давньої метатези gov-/*vog- або видозміни основи vor-«балакати»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вогорю́щий

розвогори́тися «розговоритися»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
є «зіпсованою формою говори́ти»	?
vor- «балакати»	?

Володи́мир

псл. *Voldīměrъ, складне слово, утворене з основи іменника *ѵоldь «влада» і морфеми -měrъ «великий», спорідненої з гот. -mērs «славний», двн. mari «славетний», ірл. mór, már «великий», кімр. mawr, гр. *εγχεσί-μωρος «славний зі списа» (іє. *-mōro-/*-mēro«великий»);

пор. подібну структуру галльського імені Nertomarus, букв. «силою великий», від nerto «сила, міць, влада» і maro- «великий»;

отже, первісне значення імені було «владою великий»;

згодом, у зв’язку з деетимологізацією другого елемента, він став асоціюватися з словом мир «світ», і ім’я набуло вторинного осмислення «володар світу»;

р. Володи́мир (заст.), Влади́мир (з цел.), бр. Владзі́мір/Уладзі́мір (з цел.), др. Володимѣръ, п. Włodzimierz, ч. слц. Vladimir (русизм?), болг. Владими́р, цсл. Владимѣръ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Воло́дько

Диму́ня

Лада́м

Лади́мар

Лади́мір

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Владзі́мір (з цел.)	білоруська
Владими́р	болгарська
-mērs «славний»	готська
εγχεσί-μωρος «славний зі списа» (іє. -mōro-/*-mēro«великий»)	грецька
mari «славетний»	давньоверхньонімецька
Володимѣръ	давньоруська
mór	ірландська
mawr	кімрська
Włodzimierz	польська
*Voldīměrъ	праслов’янська
Володи́мир (заст.)	російська
Vladimir (русизм?)	словацька
Влади́мир (з цел.)	українська
Владимѣръ	церковнослов’янська
Vladimir (русизм?)	чеська
*ѵоldь «влада»	?
-měrъ «великий»	?
már «великий»	?
подібну	?
maro- «великий»	?
було «владою великий»	?
мир «світ»	?
осмислення «володар світу»	?

галабу́та «пихатість»

складне утворення, перший компонент якого гала-, можливо, пов’язаний з болг. голя́м «великий», схв. гòлем, ч. holemý «тс.» або має вигуковий характер, як у [галабурда];

другим компонентом є іменник бута́ «пиха»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
голя́м «великий»	болгарська
гòлем	сербохорватська
holemý «тс.»	чеська
гала-	?
галабурда	?
бута́ «пиха»	?

гунцво́т «негідник, шельма»

через польську мову запозичено з німецької;

нвн. Húndsfott «негідник, каналія» утворилося з Hund «собака» і невживаного тепер fott (інша, закономірніша форма – fotze) «cunnus», спорідненого з свн. votze, снн. vut, гол. -vot (у hondsvot «негідник»), ісл. fytta «тс.», дінд. puyati «гниє, смердить», гр. πṓθω «гною», лтс. puter «гнилий, трухлявий»;

первісне значення прізвиська було «cunnus canis»;

звукова форма [гунцут] могла бути запозичена з угорської мови (уг. huncut «пустун; шахрай, шельма» того ж походження);

бр. [гунсво́т] «негідник; ледащо», п. huncwot «гультяй; негідник; ледащо», ч. huncvút, hundsfut «тс.», схв. hùncut, hùncvut «ледащо», слн. hȗncvet «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

гунцво́л «негідник, шельма»

гунцво́ство

гунцвоти «волосся, зачесане і завите на скронях (інакше муцики)»

гу́нцуват «бешкетник, брехун»

гу́нцувот «тс.»

гунцут «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гунсво́т «негідник; ледащо»	білоруська
-vot (у hondsvot «негідник»)	голландська
πṓθω «гною»	грецька
puyati «гниє, смердить»	давньоіндійська
fytta «тс.»	ісландська
puter «гнилий, трухлявий»	латиська
Húndsfott «негідник, каналія»	нововерхньонімецька
huncwot «гультяй; негідник; ледащо»	польська
hùncut «ледащо»	сербохорватська
hùncvut «ледащо»	сербохорватська
votze	середньоверхньнімецька
vut	середньонижньонімецька
hȗncvet «тс.»	словенська
huncvút «тс.»	чеська
hundsfut «тс.»	чеська
Hund «собака»	?
fotze «cunnus»	?
було «cunnus canis»	?
гунцут (уг. huncut «пустун; шахрай, шельма» того ж походження)	?

дно

псл. dъno ( ‹*dъbno) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»);

споріднене з лтс. dubens «дно», dibens «дно, глибина», dibins «тс.»;

іє. *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»;

у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -no-, без нього виступає ще в лит. dubùs «глибокий», dùbti «занурюватися», daubà «яр», лтс. daũba «тс.», dubt «занурюватися», прус. padaubis «долина», гот. dips «глибокий», нвн. tief, кімр. dwfn «тс.»;

з глухим кінцевим приголосним іє. *dhup- виступає в псл. dupa, укр. ду́ла, дупло́;

є спроби пояснити псл. *dъbno як наслідок метатези *bъdno, що зіставляється з н. Boden «дно; земля, ґрунт», гр. πυφμήν «дно, низ», дінд. budhnáḥ «тс.», ав. būnō «дно, глибина», bunō «тс.» (Zubatý St. а čl. І 294; Machek ESJČ 121; Holub–Кор. 103);

р. бр. м. дно, др. дъно, п. ч. слц. вл. нл. dno, полаб. dånü, болг. дъ́но, схв. днȕ, слн. dnò, стсл. дъно;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безде́нний

безде́нок «вулик без дна»

без́дна

бездо́нний

безо́день

безо́дній

ви́днити «вийняти дно»

видні́вка «бездонна бочка»

де́нниця «дошка в дні воза»

де́нце

денці́вка «сопілка з денцем»

денчи́ще «днище»

дне́нце «посуд для пиття»

дни́ти «вставляти дно»

дни́ця «поперечна дошка в колесі водяного млина»

дни́ще «дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю»

дни́щик «майстер, що виготовляє днища»

дні «всередині»

дну́ка «тс.; всередину»

до «до низу» (про складки на довгому одязі)

до́нний

задена́ти «вставляти дно»

заденчи́ти

задина́ти

задне́ний

задни́ти «тс.»

задно́ваний

оде́нки «залишки на дні»

оде́нок «копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком»

оде́ньки

передни́ти «поміняти дно»

піддо́н

піддо́нник

поде́нє «тс.»

поде́нок «тс.; нижня дошка у возі»

подо́нний

придо́нний

роздена́ти «виймати дно»

розденчи́ти

розди́нчити

роздни́ти

розднут́и

розідни́ти «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
būnō «дно, глибина»	авестійська
дно	білоруська
дъ́но	болгарська
dno	верхньолужицька
dips «глибокий»	готська
πυφμήν «дно, низ»	грецька
budhnáḥ «тс.»	давньоіндійська
дъно	давньоруська
*dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»	індоєвропейська
*dhup-	індоєвропейська
dwfn «тс.»	кімрська
dubens «дно»	латиська
daũba «тс.»	латиська
dubùs «глибокий»	литовська
дно	македонська
dno	нижньолужицька
Boden «дно; земля, ґрунт»	німецька
tief	нововерхньонімецька
dånü	полабська
dno	польська
dъno «дно, глибина» ( ‹dъbno)(до семантики пор. також укр. у дну* «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»)	праслов’янська
dupa	праслов’янська
*dъbno	праслов’янська
padaubis «долина»	прусська
дно	російська
днȕ	сербохорватська
dno	словацька
dnò	словенська
дъно	старослов’янська
ду́ла	українська
dno	чеська
dibens «дно, глибина»	?
dibins «тс.»	?
-no-	?
dùbti «занурюватися»	?
daubà «яр»	?
dubt «занурюватися»	?
дупло́	?
є	?
bunō «тс.»	?

доро́га

псл. *dorga «заглиблення, борозна, рівчак», вважається спорідненим з *d^ьrgati «дергати, тягти, рвати», звідки й укр. де́рга́ти;

у такому разі первісне значення було «розчищене в лісі місце»;

менш переконливо зіставлялося (Skok І 429; Trautmann 45; Persson Beitr. 492; Pokorny 257) із шв. [dråg] «довга вузька западина в ґрунті, низина, долина», норв. [drog] «тс.; стежка, слід тварини», гот. dragan «тягти», дісл. draga, дангл. dragan, англ. to draw «тс.» (‹іє. *dherāgh- «тягти»);

р. др. доро́га, бр. даро́га, п. droga, [dróga], ч. dráha «вигін; дорога», [draha] «слід ноги», слц. dráha «дорога», вл. dróha, droha, нл. droga «тс.», болг. дра́га «спуск, спадина, пологість», схв. дрȁга «вузька затока; долина, ущелина; (ст.) дорога», слн. drága «рівчак, канава; западина; дорога», стсл. дрaгa «долина, западина»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бездорі́жжя

бездорі́жній

бездоро́жжя

бездоро́жній

дорі́жка

дорі́жний

доро́гою (присл.)

дорожині́й «зручніше (добиратися), більше по дорозі»

доро́жка «різновид вишивки»

доро́жне «мито на провезення тютюну»

доро́жник «спеціаліст з будівництва і експлуатації доріг; [(бот.) подорожник, Plantago lanceolata L.]»

доро́жній

здоро́жений «стомлений дорогою»

здоро́жити «стомити в дорозі»

надоро́жний

по-доро́жньому

подорі́ж

подорі́жець

подорі́жжя

подорі́жник «(бот.) подорожник великий, Plantago major L. ВеНЗн, Mak; (орн.) жайворонок чубатий, посмітюха, Galerida cristata L. ВеБ»

по́дорож

подорожа́нин «мандрівник»

подоро́же

подоро́жний

подоро́жник «тс.; (бот.) Plantago; (орн.) (у виразі снігови́й п.) пуночка, Plectrophenax nivalis L.; [дорожній щоденник]»

подоро́жникові (бот.)

подоро́жничий

подоро́жній

подоро́жня «дорожній документ» (субст.)

подорожувати

подоро́жчизна «платня за проїзд по дорозі» (заст.)

придоро́жній

роздоріжжя

ро́здорож

уздорі́жжя

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
to draw «тс.» (‹іє. *dherāgh- «тягти»)	англійська
даро́га	білоруська
дра́га «спуск, спадина, пологість»	болгарська
dróha	верхньолужицька
droha	верхньолужицька
dragan «тягти»	готська
dragan	давньоанглійська
draga	давньоісландська
доро́га	давньоруська
droga «тс.»	нижньолужицька
drog «тс.; стежка, слід тварини»	норвезька
droga	польська
*dorga «заглиблення, борозна, рівчак»	праслов’янська
доро́га	російська
дрȁга «вузька затока; долина, ущелина; (ст.) дорога»	сербохорватська
dráha «дорога»	словацька
drága «рівчак, канава; западина; дорога»	словенська
дрaгa «долина, западина»	старослов’янська
де́рга́ти	українська
dróga	українська
draha «слід ноги»	українська
dráha «вигін; дорога»	чеська
dråg «довга вузька западина в ґрунті, низина, долина»	шведська
*d «дергати, тягти, рвати»	?
було «розчищене в лісі місце»	?

збутерені́ти «згнити, струхнути»

пов’язане з [буті́ти] «гнити, трухнути», фонетично зближеним з [бутири́ння] «мотлох»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
буті́ти «гнити, трухнути»	?
бутири́ння «мотлох»	?

напоруди́ти «навчити, наставити»

префіксальне утворення від тієї самої основи, що й у дієслова ору́дувати, споруди́ти;

очевидно, первісне значення було «направити, скерувати»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ору́дувати	?
споруди́ти	?
було «направити, скерувати»	?

насу́щний

запозичення зі старослов’янської мови;

стсл. насѫштьнъ є калькою гр. ἐπί οὖσαν ἡμέραν«повсякденний, насущний», що виникло внаслідок злиття перших двох слів виразу ἐπὶ οσ «на поточний (букв. «існуючий») день» (стсл. на сѫштьнъ дьнь);

стсл. сѫштьнъ «існуючий» пов’язане з укр. суть;

р. насу́щный, др. насущьныи, болг. насъ́щен, м. насушен, схв. нàсушан;

Фонетичні та словотвірні варіанти

насу́шний

насу́шник «тс.»

насу́щник «насущний хліб»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
насъ́щен	болгарська
ἐπί οὖσαν ἡμέραν «повсякденний, насущний»	грецька
насущьныи	давньоруська
насушен	македонська
насу́щный	російська
нàсушан	сербохорватська
насѫштьнъ	старослов’янська
сѫштьнъ «існуючий»	старослов’янська
суть	українська
οσ «на поточний (букв. «існуючий»	?

нето́я «аконіт, Aconitum L. ВеНЗн; вид рослини Ж» (бот.)

результат злиття частки не, займенника то і дієслова є;

назва зумовлена, очевидно, тим, що аконітові (отруйній рослині) приписувались чарівничі властивості, а через це його назва зазнавала табу і замінювалась займенниковими позначеннями;

слц. netója «ластовень, Vincetoxicum Moench.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

нето́ля «аконіт; синяк звичайний, Echium vulgare L.»

нито́я «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
netója «ластовень, Vincetoxicum Moench.»	словацька
не	українська
то	українська
є	українська

о́ги́р «жеребець»

запозичення з тюркських мов;

тур. aygir, [ajkir, öjgür] «жеребець», узб. уйг. айгир «тс.» розглядаються як афіксальні похідні від кореня *ай-, *аб-, *ad-, *аз-, компонентом значення яких є «збуджуватись похіттю, покривати» (про тварин);

виводиться також (Słuszkiewicz JP 34, 266) від тур. öğür «табун; невчений кінь»;

р. [оге́р], бр. во́гер, п. ogier, ogiera, [ogra], болг. айгѣ́р, м. ст. а́jгар, схв. àjгӣр «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

го́ґір «тс.»

о́гер

о́ґер

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
во́гер	білоруська
айгѣ́р	болгарська
а́jгар	македонська
ogier	польська
ogiera	польська
оге́р	російська
р «тс.»	сербохорватська
aygir	турецька
öğür «табун; невчений кінь»	турецька
айгир «тс.»	узбецька
айгир «тс.»	уйгурська
ogra	українська
ajkir «жеребець»	?
öjgür «жеребець»	?
*ай-	?
*аб-	?
*ad-	?
*аз-	?
є «збуджуватись похіттю, покривати» (про тварин)	?
а́jгар	?

огла́дка «вид коржа»

результат контамінації слів ола́дка і гла́дки́й, можливо, зумовленої і обмеженої вживанням у виразі печи оладки, коб були воли гладкі;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ола́дка	?
гла́дки́й	?
печи	?
оладки	?
коб	?
були	?
воли	?
гладкі	?

одеколо́н

запозичення з французької мови;

фр. eau de Cologne «одеколон», букв. «вода з Кельну, кельнська вода», утворено з іменника eau «вода», що зводиться до лат. aqua, і назви міста Cologne «Кельн», де у XVIII ст. було винайдено одеколон;

р. болг. одеколо́н, бр. адэкало́н, слн. eau de Cologne;

Фонетичні та словотвірні варіанти

одеколо́нити

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
адэкало́н	білоруська
одеколо́н	болгарська
aqua	латинська
одеколо́н	російська
eau de	словенська
eau de Cologne «одеколон»	французька
eau «вода»	?
Cologne «Кельн»	?
було	?

млин «споруда, що розмелює зерно»

псл. mъlinъ;

можливо, через посередництво германських мов (двн. mulῑn) запозичено з латинської;

лат. molῑna «млин» пов’язане з molo «мелю», спорідненим з лит. málti «молоти», псл. *melti «тс.», укр. моло́ти;

водяний млин з’явився в римлян у І ст. до н. є;

р. [млин], бр. млын, п. вл. нл. młyn, ч. mlýn, слц. mlyn, м. млин, схв. млȕн, слн. mlín, с.-цсл. мълинъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

млен «палиця в жорнах для обертання каменя»

мли́во «помел; зерно на помел; борошно»

млина́р «мельник, мірошник»

млина́рство

млине́ць «вітрячок для лякання птахів»

млини́на «невеликий млин»

мли́ни́сько «місце, де був млин»

млини́ця «тс.»

мли́нище «тс.»

млині́вка «канал, яким іде вода до млина»

млинкува́ти «віяти (зерно)»

млинове́

млинови́ця «тс.»

млино́к «невеликий млин; віялка»

млинчі́вка «палиця в жорнах для обертання каменя»

млін «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
млын	білоруська
młyn	верхньолужицька
molῑna «млин»	латинська
málti «молоти»	литовська
млин	македонська
młyn	нижньолужицька
є	німецька
młyn	польська
mъlinъ	праслов’янська
*melti «тс.»	праслов’янська
млин	російська
мълинъ	сербо-церковнослов’янська
млȕн	сербохорватська
mlyn	словацька
mlín	словенська
моло́ти	українська
mlýn	чеська
molo «мелю»	?
до	?

о́нє «ось»

очевидно, результат злиття виразу он є;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
он	?
є	?

оно́є «правда» (стверджувальна частка)

результат стягнення і злиття в усній мові сполучення [*оно є] «так»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*оно «так»	?
є «так»	?

онтогене́з «індивідуальний розвиток організму від моменту зародження до кінця життя»

запозичення із західноєвропейських мов;

нім. Ontogenése, фр. ontogenèse, англ. ontogenesis утворено з основ гр. ὄν (род. в. ὄντος) «існуюче», дієприкм. від. εἴμι (εἰ˜ναι) «бути», спорідненого з псл. esmь, estь, укр. є, і γένεσις «виникнення, народження»;

р. онтогене́з, бр. антагене́з, п. вл. ontogeneza, ч. ontogenese, слц. ontogenéza, болг. схв. онтогене́за, слн. óntogenéza;

Фонетичні та словотвірні варіанти

онтогене́зис

онтогенети́чний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ontogenesis	англійська
антагене́з	білоруська
онтогене́за	болгарська
ontogeneza	верхньолужицька
ὄν «існуюче» (род. в. ὄντος)	грецька
Ontogenése	німецька
ontogeneza	польська
esmь	праслов’янська
онтогене́з	російська
онтогене́за	сербохорватська
ontogenéza	словацька
óntogenéza	словенська
є	українська
ontogenèse	французька
ontogenese	чеська
εἴμι «бути» (εἰ˜ναι)	?
εἴμι «бути» (εἰ˜ναι)	?
estь	?
γένεσις «виникнення, народження»	?

о́тє

не зовсім ясне;

можли-во, утворилося з часток от, он та дієслова є;

Фонетичні та словотвірні варіанти

о́тєс «ти тут»

ото́нє «тут і там»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
от	?
он	?
є	?

сва́стика (культовий знак ряду стародавніх релігій; емблема німецького нацизму)

запозичення з давньоіндійської мови;

дінд. svastika- пов’язане із svasti «успіх», утвореним з основи su- «добрий», спорідненої з першим компонентом гр. ὐγιής «здоровий», псл. *sъdorvъ «тс.», і дієслова asti «він є», спорідненого з псл. (j)estь, укр. є;

р. болг. сва́стика, бр. сва́стыка, п. swastyka, ч. слц. svastika, схв. сва̀стика, слн. svàstika;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сва́стыка	білоруська
сва́стика	болгарська
ὐγιής «здоровий»	грецька
svastika- «успіх»	давньоіндійська
su- «добрий»	давньоіндійська
asti «він є»	давньоіндійська
svasti	давньоіндійська
swastyka	польська
*sъdorvъ «тс.»	праслов’янська
(j)estь	праслов’янська
сва́стика	російська
сва̀стика	сербохорватська
svastika	словацька
svástika	словенська
є	українська
svastika	чеська

палеонтоло́гія «наука, що вивчає рослинний і тваринний світ минулих геологічних епох»

запозичення із західноєвропейських мов;

н. Paläontologíe, фр. paléontologie, англ. pal(а)entology утворені з основ гр. παλαιός «давній, старовинний», ὀντο- від ὄν, род. в. ὄντος «існуюче», пов’язаного з εἰμί «я є», ἐστί «він є», спорідненого з дінд. ásti, лат. est, гот. нвн. ist, лит. ẽsti, псл. *(j)estь «тс.», укр. є, і гр. λογία від λόγος «слово, вчення»;

р. болг. палеонтоло́гия, бр. палеантало́гія, п. paleontologia, ч. paleontologie, слц. paleontológia, вл. paleontologija, м. палеонтологиjа, схв. палеонтолòгиjа, слн. paleontología;

Фонетичні та словотвірні варіанти

палеонто́лог

палеонтологі́чний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
pal(а)entology	англійська
палеантало́гія	білоруська
палеонтоло́гия	болгарська
paleontologija	верхньолужицька
ist	готська
παλαιός «давній, старовинний»	грецька
εἰμί «я є»	грецька
ἐστί «він є»	грецька
λογία «слово, вчення»	грецька
λόγος	грецька
ásti	давньоіндійська
est	латинська
ẽsti	литовська
палеонтологиjа	македонська
Paläontologíe	німецька
ist	нововерхньонімецька
paleontologia	польська
*(j)estь «тс.»	праслов’янська
палеонтоло́гия	російська
палеонтолòгиjа	сербохорватська
paleontológia	словацька
paleontología	словенська
є	українська
paléontologie	французька
paleontologie	чеська
λόγος	?

інтере́с

запозичене через посередництво польської чи німецької мови (нім. Interésse) з латинської;

лат. interesse «бути всередині, мати важливе значення; брати участь, бути зацікавленим» (дієслово, згодом субстантивізоване) утворено з префікса inter- «між-, серед» і дієслова esse «бути», спорідненого з псл. jesmь, укр. є;

р. болг. интере́с, бр. інтарэ́с, інтэ́рас, п. interes «діло, справа; (ст.) увага, зацікавлення», ч. слц. interes, вл. interesent «зацікавлена особа», слн. interès;

Фонетичні та словотвірні варіанти

інтереса́нт «той, що керується власною вигодою» (заст.)

інтере́сний

інтересува́ти

інтересува́тися

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
інтарэ́с	білоруська
інтэ́рас	білоруська
интере́с	болгарська
interesent «зацікавлена особа»	верхньолужицька
interesse «бути всередині, мати важливе значення; брати участь, бути зацікавленим» (дієслово, згодом субстантивізоване)	латинська
inter- «між-, серед»	латинська
esse «бути»	латинська
Interésse	німецька
interes «діло, справа; (ст.) увага, зацікавлення»	польська
jesmь	праслов’янська
интере́с	російська
interes	словацька
interès	словенська
є	українська
interes	чеська

презе́нт «подарунок»

запозичено з французької мови, можливо, через німецьку (н. Präsént «презент, подарунок»);

фр. présent «подарунок, презент» походить від прикметника présent «присутній, наявний», що виник з лат. praesens (-ntis) «тс.», пов’язаного з дієсловом praesum «перебуваю спереду», утвореним за допомогою префікса prae- «перед-» від sum «я є», sunt «вони є», співвідносних з es «ти є», est «він є», спорідненими з гр. ἐστί «він є», псл. estь «тс.», укр. є;

р. болг. презе́нт, бр. прэзе́нт, п. ч. вл. prezent, слц. prézent, м. презент, схв. прѐзент, слн. prezènt;

Фонетичні та словотвірні варіанти

презента́бельний «показний»

презента́нт «пред’явник грошового документа»

презента́ція «пред’явлення»

презенти́рка «репрезентування»

презентува́ти «дарувати»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
прэзе́нт	білоруська
презе́нт	болгарська
prezent	верхньолужицька
ἐστί «він є»	грецька
praesens «тс.» (-ntis)	латинська
praesum «перебуваю спереду»	латинська
sum «я є»	латинська
sunt «вони є»	латинська
es «ти є»	латинська
est «він є»	латинська
презент	македонська
Präsént	німецька
Präsént	німецька
Präsént	німецька
prezent	польська
estь «тс.»	праслов’янська
презе́нт	російська
прѐзент	сербохорватська
prézent	словацька
prezènt	словенська
є	українська
présent «подарунок, презент»	французька
présent «присутній, наявний»	французька
prezent	чеська

прісни́й «нинішній; той, що живе тепер»

псл. pris(ь)nъ ‹*pri-jьstьnъ, утворене за допомогою префікса pri- «при-» від кореня *es- «бути», наявного, зокрема, в укр. є;

менш вірогідні інші пояснення: виведення з *prī-sto- від stojati «стояти», букв. «який стоїть поруч» (Преобр. II 126), пов’язання з лат. prīscus «гідний» (Фасмер III 366), виведення з pri- та *is-, пов’язаного з istъ «справжній» (Machek ESJČ 494);

наявність і замість и зумовлена церковнослов’янським (книжним) впливом;

р. заст. при́сный «справжній; постійний, вічний», при́сные «близькі; прибічники», др. присьныи «постійний; близький, рідний; свій, власний; справжній; гідний; досконалий», болг. заст. при́сно «завжди», м. присен «близький, інтимний; щиросердий», схв. при̑снӣ «близький», стсл. приснъ «рідний, близький», присно «завжди»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

прі́сно «вічно, завжди»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
при́сно «завжди»	болгарська
присьныи «постійний; близький, рідний; свій, власний; справжній; гідний; досконалий»	давньоруська
prīscus «гідний»	латинська
присен «близький, інтимний; щиросердий»	македонська
pris(ь)nъ	праслов’янська
при́сный «справжній; постійний, вічний»	російська
при̑снӣ «близький»	сербохорватська
приснъ «рідний, близький»	старослов’янська
є	українська
при́сные «близькі; прибічники»	українська
присно «завжди»	українська
pri- «при-»	?
*es- «бути»	?
stojati «стояти»	?
pri-	?
istъ «справжній»	?
при́сный «справжній; постійний, вічний»	?
при́сно «завжди»	?

шпаєрник «дереза, Lycium L.» (бот.)

запозичення з російської мови з відповідним зрушенням у семантиці;

не виключена також можливість прямого впливу іт. spalliera «жива загорожа», на користь чого може свідчити як семантика («жива загорожа» → «дереза»), так і фонетика (іт. llie › укр. є);

дереза, Lycium barbarum L. використовується для живих загорож;

р. шпале́рник «снасть із кілків і дроту для розростання винограду тощо»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
spalliera «жива загорожа»	італійська
llie	італійська
шпале́рник «снасть із кілків і дроту для розростання винограду тощо»	російська
є	українська

щади́ти «берегти; заощаджувати»

псл. ščęditi (‹ *skęditi);

пов’язане чергуванням голосних зі *skǫd- (укр. ску́дни́й);

іє. *skend-/skond-;

споріднене з ав. sčindayeiti «ламає», skǝnda- «розлам; недуга», а також, мабуть, з англ. scant «обмежувати, бути скупим; скупий, ощадний» і дірл. (air)cess- «щадити, зглядатися (над кимось)»;

первісне значення слова, очевидно, було «берегти, бути ощадливим»;

малоймовірне зближення (Mikl. EW 298; Преобр. ІІ 313–314, IІ, вып. последний 113–114) з псл. ščedrъ, укр. ще́дрий;

р. щади́ть «щадити, берегти», бр. [шчадзі́цца] «скупитися, жити ощадно», др. щадѣти «берегти, щадити; жалувати; скупитися; громадити, збирати; готувати», п. szczędzić «щадити, жаліти; (лише із запереченням) не шкодувати; (ст.) стерегти, берегти, захищати», ч. [(мор.) оšt’ádati se] «соромитися, бути несміливим», слц. št’adit’ «нагромаджувати, заощаджувати, економити», вл. šćedźić «щадити», болг. щадя́ «щаджу, бережу», м. штеди «економить, заощаджує; щадить», схв. ште́дети «щадити; берегти, заощаджувати, економити», слн. štéditi «тс.», цсл. штѧдѣти «щадити, берегти»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

заоща́дження

заоща́дити

непоща́да «нещадність, суворість»

непоща́дний «нещадний»

нещади́м «нізчимний борщ»

нещади́м «пісна юшка»

нещади́мий «ні на що не здатний, нічого не вартий»

неща́дний

оща́да «ощадливість»

ощаджа́ти

оща́дливий

оща́дний

о́ща́док «заощадження; решта, залишок; ощадливість; пощада»

щадли́вий «ощадний, ощадливий»

ща́дний «тс.»

щадни́ця «ощадна каса»

щадни́чий «ощадний (напр., щодо каси)»

ща́док «майно, багатство»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
sčindayeiti «ламає»	авестійська
scant «обмежувати, бути скупим; скупий, ощадний»	англійська
шчадзі́цца «скупитися, жити ощадно»	білоруська
щадя́ «щаджу, бережу»	болгарська
šćedźić «щадити»	верхньолужицька
щадѣти «берегти, щадити; жалувати; скупитися; громадити, збирати; готувати»	давньоруська
*skend-/skond-	індоєвропейська
штеди «економить, заощаджує; щадить»	македонська
szczędzić «щадити, жаліти; (лише із запереченням) не шкодувати; (ст.) стерегти, берегти, захищати»	польська
ščęditi (‹ *skęditi)	праслов’янська
ščedrъ	праслов’янська
щади́ть «щадити, берегти»	російська
ште́дети «щадити; берегти, заощаджувати, економити»	сербохорватська
št'adit' «нагромаджувати, заощаджувати, економити»	словацька
štéditi «тс.»	словенська
ще́дрий	українська
штѧдѣти «щадити, берегти»	церковнослов’янська
оšt'ádati se «соромитися, бути несміливим» (мор.)	чеська
skǫd- (укр. ску́дни́й*)	?
skǝnda- «розлам; недуга»	?
було «берегти, бути ощадливим»	?

щі́льний «міцно з’єднаний, густий»

утворення, похідне від щіль;

первісне значення, очевидно, було «щілÿстий»;

бр. шчы́льны «тісний, щільний», п. szczelny «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

защі́льник «герметично закривана скринька»

ущі́льнювати

ущі́льнювач

щільні́ти

щільні́шати

щільнува́тий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
шчы́льны «тісний, щільний»	білоруська
szczelny «тс.»	польська
щіль	?
було «щілÿстий»	?

ЗМІСТ

бу́ти

бути́ (хлоп’яча гра)

бари́ти «затримувати, гаяти; [боронити Ж]»

боті́ти «жиріти, товстіти»

бу́да «курінь, будка; (заст.) поташний завод; критий екіпаж; верх фургона»

бур «голландський колоніст у Південній Африці; представник народності бурів»

буя́ти «буйно рости; бушувати, буянити; ширяти»

ґбу́р «грубіян»

гли́пати «поглядати»

голова́

госпо́дь

гурмано́м «разом, купою, юрбою» (присл.)

де́била «щоденна, проста, незначна річ»

дове́ндитися «забаритися»

набу́ти «придбати»

-не́будь (у словах типу хто-не́будь, який-не́будь, де-не́будь)

неофі́т «новий прихильник якоїсь релігії або якого-небудь учення, суспільного руху; новак у чому-небудь»

рата́фія «вид лікеру» (заст.)

обива́тель «людина з міщанськими поглядами й інтересами; (ст.) громадянин; [син, що залишається на хазяйстві батька О]»

майбу́тній

фі́зика

філогене́з «історичний розвиток як окремих видів і більших систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому»

фіто- (перший компонент складних слів типу фітоклі́мат, фітотерапі́я)

футури́зм «формалістичний авангардистський напрям у літературі й мистецтві»

іти́

при́чком (у виразі [не п. сказа́ти] «не кажучи поганого слова»)

прік «решта»

клеча́ти «убирати, прикрашати зеленню»

щи́рити «вишкірятися; посміхатися» (зуби)

чин «діяльність, дія, праця; спосіб, прийом, за допомогою яких щось здійснюється» (заст.)

чужи́й «належний комусь іншому, не власний, не свій»

чу́чва «мала бридка людина; квола істота»

бут «молода зелена цибуля; [буряк Ж]»

бут «будівельний камінь, переважно для фундаменту»

бут «вид взуття»

бута́ «гордість, пиха; розбещеність, розкіш О»

бу́та «велика бочка місткістю понад 40 відер Бі; молдавський віз Пі»

буті́ти «гнити, трухнути; бродити, прокисати»

буті́ти «глухо ревіти, мукати; гудіти, глухо кричати»

є (форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бу́ти, давніше -- 3 ос. одн.)

суть

ба́чити

башли́к

бритт

бу́дзя «м’ясо»

будні́ти «ревіти; гриміти; шуміти»

бу́лла «папська грамота, декрет; послання»

бурті́ти «глухо мукати» (про бугая)

бу́тор «бите скло, цегла, каміння»

буча́вий «засохлий»

ве́ти «закуска; відплата»

внук

вогори́ти «говорити»

Володи́мир

галабу́та «пихатість»

гунцво́т «негідник, шельма»

дно

доро́га

збутерені́ти «згнити, струхнути»

напоруди́ти «навчити, наставити»

насу́щний

нето́я «аконіт, Aconitum L. ВеНЗн; вид рослини Ж» (бот.)

о́ги́р «жеребець»

огла́дка «вид коржа»

одеколо́н

млин «споруда, що розмелює зерно»

о́нє «ось»

оно́є «правда» (стверджувальна частка)

онтогене́з «індивідуальний розвиток організму від моменту зародження до кінця життя»

о́тє

сва́стика (культовий знак ряду стародавніх релігій; емблема німецького нацизму)

палеонтоло́гія «наука, що вивчає рослинний і тваринний світ минулих геологічних епох»

інтере́с

презе́нт «подарунок»

прісни́й «нинішній; той, що живе тепер»

шпаєрник «дереза, Lycium L.» (бот.)

щади́ти «берегти; заощаджувати»

щі́льний «міцно з’єднаний, густий»