БУКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бу́ква «літера; [азбука, буквар]»
полаб. bükvoi, очевидно, пов’язане з свн. bôk, bûk «книжка», днн. bôk «тс.» і, можливо, незалежне від південнопраслов’янських форм (Lehr-Spławiński Zapoż. 279, 309; Lehr-Spławiński–Pol. 61; Knutsson GL 53; Stender-Petersen ZfSlPh 13, 249);
пізньопсл. (пд.) *buky «літера», bukъѵі «письмо»;
запозичення з германських мов;
гот. bōka (‹*bōkō) «буква», bōkōs (мн.) «письмо, книжка, документ, грамота», двн. buoh «книжка», дісл. bōk, bøkr (мн.) «книжка» пов’язані з назвою бука в германських мовах (гот. bōka, дісл. bōk, двн. buohha і т. д.– на букових дощечках або паличках у германців накреслювались письмена, один з видів рунічних знаків);
р. бу́ква, др. буква «літера; (мн.) письмена, письмо», букъвь, букы «тс.», п. bukwa «алфавіт, азбука», ч. bukva «літера» (з рос.), слц. bukvica, нл. bukwica «тс.», полаб. bükvoi (наз.-зн. в. мн.) «книжки», болг. м. бу́ква «літера, письмо», схв. бук «тс.», буква «літера», буквица «буквар, азбука», слн. заст. búkvě (мн.) «книжка», стсл. боукъви (мн. жін. р.), боукъве (род. в.) «літера», *боукы (наз. в. одн.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
буква́льний
(можливо, з р. буква́льный, кальки фр. littéral)
буква́р
буква́рний
бу́квений
бу́ки
«назва слов’янської літери б»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бу́ква «літера, письмо» | болгарська |
bōka «буква» (‹*bōkō) | готська |
buoh «книжка» | давньоверхньонімецька |
bōk | давньоісландська |
bôk «тс.» | давньонижньонімецька |
буква «літера; (мн.) письмена, письмо» | давньоруська |
бу́ква «літера, письмо» | македонська |
bukwica «тс.» | нижньолужицька |
bükvoi | полабська |
bükvoi «книжки» (наз.-зн. в. мн.) | полабська |
bukwa «алфавіт, азбука» | польська |
бу́ква | російська |
бук «тс.» | сербохорватська |
bôk | середньоверхньнімецька |
bukvica | словацька |
búkvě «книжка» (мн.) | словенська |
боукъви (мн. жін. р.) | старослов’янська |
букъвь | українська |
букы «тс.» | українська |
буква «літера» | українська |
буквица «буквар, азбука» | українська |
боукъве «літера» (род. в.)(наз. в. одн.) | українська |
*боукы «літера» (род. в.)(наз. в. одн.) | українська |
bukva «літера» (з рос.) | чеська |
bûk «книжка» | ? |
*buky «літера» (пд.) | ? |
bukъѵі «письмо» | ? |
búkvě «книжка» (мн.) | ? |
буки-барабан-башта «нісенітниця, дурниця, безглуздість, недоладність»
неясне;
можливо, походить з якоїсь старої читанки (граматики), де з навчальною метою добиралися слова з тією самою початковою літерою, не пов’язані між собою значенням;
звідси вживання цієї групи слів на позначення нісенітниці;
про саме таке походження свідчить перше слово буки (назва літери б);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
буки (назва літери б) | ? |
бук «Fagus silvestris L.; палка, різка; [дрючок (для биття) Me]» (бот.)
останнім часом висунуто припущення про зв’язок псл. *bukъ з докласичним балканським (лідійським) bauko «червоний», boko «тс.» (Будимир ВЯ 1958/2, 50; ЗФФУБ 1952 II 264–265; Сл. филология II 112) або з невідомими формами праіндоєвропейського субстрату (Machek LP II 146, 154, 156–158; Rudnicki BPTJ 15, 127–134);
географія слов’янських слів виключає можливість запозичення з днн. buk, boke «бук», яке пропонувалось (Knutsson GL 53–54);
сюди ж, мабуть, і гр. φάγεĩv «їсти», вірм. bucanem «годую, харчую», boic «харчування, їжа», псл. bogъ «бог», укр. бог;
герм. *bōkō «бук», *bōkaz, *bōks «тс.» (гот. bōka «літера», bōkōs «книга, грамота», дісл. bōk «бук», днн. bôka, bokia, двн. buohha, дангл. bōc-trēo, bōc «тс.»), споріднені з лат. fāgus «дуб», гр. φηγός (дор. φᾱγός) «тс.» (власне, «дерево з їстівними плодами»), гал. bāgos, іє. *bhāgós«бук»;
більшість дослідників вважає праслов’янські форми запозиченнями з германських мов;
можливо, найдавнішим є псл. *buky, род. в. *bukъve, що потім змінилось у *bukъ за аналогією до інших назв дерев типу klenъ, ѵęzъ, grabъ, dǫbъ;
важко навіть реконструювати праслов’янські форми;
переконливої етимології не має;
р. бр. болг. м. бук, п. ч. слц. вл. нл. buk, полаб. bauk, boik, схв. bȕk, буква «бук», слн. búkev, búkva «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
букі́вка
«земля, на якій росте бук; вид грибів»
буківни́ця
«буковий шовкопряд, Harpia fagi»
(ент.)
бу́ко́ви́на
«букове дерево, буковий ліс»
бучи́на
«букове дерево»
бу́чо́к
«букова палка; палка; невеликий вулик»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бук | білоруська |
бук | болгарська |
buk | верхньолужицька |
bucanem «годую, харчую» | вірменська |
bāgos | галльська |
*bōkō «бук» | германські |
φάγεĩv «їсти» | грецька |
φηγός «тс.» (дор. φᾱγός)(власне, «дерево з їстівними плодами») | грецька |
buk | давньонижньонімецька |
*bhāgós «бук» | індоєвропейська |
fāgus «дуб» | латинська |
бук | македонська |
buk | нижньолужицька |
bauk | полабська |
boik | полабська |
buk | польська |
*bukъ з докласичним балканським bauko «червоний» (лідійським) | праслов’янська |
bogъ «бог» | праслов’янська |
*buky | праслов’янська |
бук | російська |
bȕk | сербохорватська |
buk | словацька |
búkev «тс.» | словенська |
búkva «тс.» | словенська |
бог | українська |
буква «бук» | українська |
buk | чеська |
boko «тс.» | ? |
boke «бук» | ? |
boic «харчування, їжа» | ? |
*bōkaz | ? |
*bōks «тс.» (гот. bōka «літера», bōkōs «книга, грамота», дісл. bōk «бук», днн. bôka, bokia, двн. buohha, дангл. bōc-trēo, bōc «тс.») | ? |
*bukъve | ? |
*bukъve | ? |
*bukъ | ? |
ѵęzъ | ? |
grabъ | ? |
dǫbъ | ? |
бук «водяний пил біля порогів Дніпра»
очевидно, похідне від псл. buk-, buč- «ревти, шуміти»;
р. [бук] «ковбаня під млиновим колесом», [бу́калище, бу́чало, бу́чило] «тс.; прірва; вир; глибока яма з водою», [бу́ча] «бистрина; глибінь у річці», бр. [бук, бу́ка] «тс.», болг. [бу́ка] «жолоб (млиновий)», м. бука «тс.; [шум, галас]», бучало «водоспад», схв. бук «тс., вир, бурління»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буча́ло
«вир; глибока яма з водою»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бук | білоруська |
бу́ка «жолоб (млиновий)» | болгарська |
бука «тс.; [шум, галас]» | македонська |
buk- | праслов’янська |
бук «ковбаня під млиновим колесом» | російська |
бук «тс., вир, бурління» | сербохорватська |
бу́калище | українська |
бу́чало | українська |
бу́чило «тс.; прірва; вир; глибока яма з водою» | українська |
бу́ча «бистрина; глибінь у річці» | українська |
бу́ка «тс.» | українська |
бучало «водоспад» | українська |
buč- «ревти, шуміти» | ? |
буга́й «племінний бик; [хліб на весь стіл з наліпленою головою бика Я]»
з української мови походить молд. буха́й «бик», рум. buhái «тс.» ;
менш імовірне безпосереднє пов’язання укр. буга́й з турецькими формами (Scheludko 128);
тат. [буга] «бик», тур. boğa, чаг. boγa, аз. ккалп. буға, узб. уйг. бука, дтюрк. buqa «тс.», кирг. бугу «самець оленя» є звуконаслідувальними утвореннями, спорідненими з монг. bugu «тс.», бух(а) «бик»;
мабуть, давньоруське запозичення з тюркських мов;
р. діал. ст. бр. буга́й, п. buhaj (XVII ст.), bugaj (обидва з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бугай
(XVIIIст.)
бугайкува́тий
«подібний до бугая»
буга́ло
«бик»
бугаювати
(про бика)
буга́ячий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
буға | азербайджанська |
буга́й | білоруська |
buqa «тс.» | давньотюркська |
буға | каракалпакська |
бугу «самець оленя» | киргизька |
буха́й «бик» | молдавська |
bugu «тс.» | монгольська |
buhaj (XVII ст.), bugaj (обидва з укр.) | польська |
buhái «тс.» | румунська |
буга «бик» | татарська |
boğa | турецька |
бука | узбецька |
бука | уйгурська |
буга́й | українська |
boγa | чагатайська |
бух(а) «бик» | ? |
буга́й | ? |
буга́й | ? |
буга́й | ? |
бука́шка «сонечко, Coccinella impustulata» (ент.)
менш переконливе пов’язання р. бука́шка безпосередню з вигуком бу (Зеленин РФВ 54, 119; Фасмер І 235–236);
виведення укр. [бука́шка] від [бука́та] «кусок, скибка», [бука́тка] «тс.» (Crânjală 226) помилкове;
р. бука́шка «комашка», [бука́ра, бука́тка] «тс.», [бу́ка] «комаха, що дзижчить; вова (дит.); мурмило, відлюдько; староста, начальник», як і бр. [бу́ка] «комашка», п. bąk (очевидно, із вторинною назалізацією первісного u) «овід, ґедзь, Tabanus bovinus», ч. [buk, bunk], нл. ст. buk «тс.», пов’язане, мабуть, із звуконаслідувальним бук «глухий звук, гул, гудіння», спорідненим з укр. [бу́кати] «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)»;
очевидно, запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бу́ка «комашка» | білоруська |
buk «тс.» | нижньолужицька |
bąk «овід, ґедзь, Tabanus bovinus» (очевидно, із вторинною назалізацією первісного u) | польська |
бука́шка | російська |
бу | російська |
бука́шка «комашка» | російська |
бука́шка «кусок, скибка» | українська |
бу́кати «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)» | українська |
buk | чеська |
bunk | чеська |
бука́тка «тс.» | ? |
бука́ра «тс.» | ? |
бука́тка «тс.» | ? |
бу́ка «комаха, що дзижчить; вова (дит.); мурмило, відлюдько; староста, начальник» | ? |
buk «тс.» | ? |
бук «глухий звук, гул, гудіння» | ? |
бу́квиця «Betonica officinalis L.; [подорожник, Plantago major L. Mak]» (бот.)
припускається також (Skok І 183) походження (через форму основи bokv-) від лат. bāca «ягода»;
очевидно, псл. *bukъvica, пов’язане з назвою бук (через зовнішню схожість листків буквиці з листям бука);
р. бу́квица «тс.», бр. [бу́квіца] «тс.; первоцвіт», п. bukwica «Betonica», bukwa, ч. bukvice, ст. bukvicě, bukva, bukovice, слц. bukvica, нл. bukwica «тс.», болг. [бу́ковица] «подорожник, Plantago major L.», [бу́квица] «тс.», м. буковец «червоний перець», схв. буквица «Betonica», бȍквица, слн. [bȗkvica] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бук-трава
«тс.»
буквици
«Betonica»
(жін. р. род. в.)(XVIII ст.)
бу́квиця біла
«первоцвіт, Primula officinalis Hill.»
(жовта)] Г, Mak
буковник
«Betonica L.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бу́квіца «тс.; первоцвіт» | білоруська |
бу́ковица «подорожник, Plantago major L.» | болгарська |
bāca «ягода» | латинська |
буковец «червоний перець» | македонська |
bukwica «тс.» | нижньолужицька |
bukwica «Betonica» | польська |
bukwa «Betonica» | польська |
*bukъvica | праслов’янська |
буквица «Betonica» | сербохорватська |
bukvica | словацька |
bȗkvica «тс.» | словенська |
бу́квица «тс.» | українська |
бȍквица | українська |
bukvice | чеська |
бук (через зовнішню схожість листків буквиці з листям бука) | ? |
бу́квица «тс.» | ? |
bukvicě | ? |
bukva | ? |
bukovice | ? |
букі́вка «зяблик, Fringilla coelebs L.» (орн.)
пов’язане з бук1;
зяблики часто зустрічаються в молодих букових лісах, живляться ядрами букових горіхів;
Фонетичні та словотвірні варіанти
букивча́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бук | ? |
букоді́рка «зяблик, Fringilla coelebs L.» (орн.)
неясне за своєю семантичною структурою складне утворення з основ іменників бук (бот.) «Fagus L.» і ді́рка (зяблики зустрічаються часто в молодих букових лісах, живляться ядрами букових горіхів);
Фонетичні та словотвірні варіанти
букодірча́
«пташеня зяблика»
букодірчак
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бук «Fagus L.» (бот.) | ? |
ді́рка (зяблики зустрічаються часто в молодих букових лісах, живляться ядрами букових горіхів) | ? |
буча́вий «засохлий»
можливо, пов’язане з [буча́віти] «трухнути», [буті́ти] «тс.» або з бук;
не зовсім ясне;
зіставляється (ЭССЯ 3, 74) з болг. заст. Бу́ч’явыи «шершавий, нечоса», [бу́чав] «кошлатий», схв. bȕćav «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буча́віти
«тверднути, зсихатися (про шкіру)»
бучі́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Бу́ч'явыи «шершавий, нечоса» | болгарська |
bȕćav «тс.» | сербохорватська |
буча́віти «трухнути» | ? |
буті́ти «тс.» | ? |
бук | ? |
Бу́ч'явыи «шершавий, нечоса» | ? |
бу́чав «кошлатий» | ? |
свид «велика і добре зав’ялена палка»
пов’язане зі [свид] «свидина»;
назва зумовлена особливою міцністю свидинового дерева;
щодо семантичного зв’язку пор. бук «ломака», [бу́чок] «палка» – бук «вид дерева»;
дубок «ціпок», дуби́на–дуб;
ч. [svidyj] «твердий, тугий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засвиди́ти
«ударити»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
свид «свидина» | українська |
бук «ломака» | українська |
бу́чок «палка» | українська |
дубок «ціпок» | українська |
дуби́на | українська |
дуб | українська |
svidyj «твердий, тугий» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України