БУКАТА — ЕТИМОЛОГІЯ

бука́т «кусок, скибка»

давнє запозичення з східнороманських мов;
рум. bucátă (молд. бука́тэ) «шматок, грудка, клапоть, скибка, штука» походить від лат. *buccata, пов’язаного з bucca «надута щока; (вульг.) рот; шматок (у роті)», що зводиться до іє. *bu- «надувати, роздувати; пухнути, набрякати», можливо, того самого, від якого походять і псл. bujь «нерозумний; сміливий, сильний», укр. бу́йний, буя́ти;
р. [бука́та] «хлібина, булка», [бука́тка] «чорний хліб; кусок, скибка; кусок м’яса; бурлацька пайка; хліб(ина)», бр. [бука́та] «булка», [бука́тка] «спечений хліб», п. ст. bukat «шматок, кусок, штука»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бока́та «тс.»
боукатоу (чол. р. дав. в.)(1452)
бука́та
букату (жін. р. зн. в.)(1758)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бука́та «булка» білоруська
*bu- «надувати, роздувати; пухнути, набрякати» індоєвропейська
*buccata латинська
bukat «шматок, кусок, штука» польська
bujь «нерозумний; сміливий, сильний» праслов’янська
бука́та «хлібина, булка» російська
bucátă «шматок, грудка, клапоть, скибка, штука» (молд. бука́тэ) румунська
бу́йний українська
бука́тка «чорний хліб; кусок, скибка; кусок м’яса; бурлацька пайка; хліб(ина)» українська
бука́тка «спечений хліб» українська
bucca «надута щока; (вульг.) рот; шматок (у роті)» ?
буя́ти ?
bukat «шматок, кусок, штука» ?

бу́кати «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)»

інший ступінь чергування голосного, можливо, представлений у псл. bykъ, укр. бик;
виведення ч. bukati безпосередньо з вигуку bu (Holub– Lyer 107) сумнівне;
споріднене з лит. baũkti «ревіти», bũkauti «тс.», лтс. bũkšêt «глухо гудіти», кімр. bugad (*boukato-) «ревіння», дінд. búkkāraḥ «ревіння лева», búkkati «гавкає», гр. βύκτης «той, що виє», βυκάνη «труба»;
псл. buk- (buč-) «ричати, ревіти, гудіти, дзижчати», яке зводиться до іє. *bouk-, що є похідним від звуконаслідувального кореня *bu(*beu-,*bou, *bhū-, *bheu-);
р. [бу́кать] «бухати, глухо звучати, хлопати», [бу́ча́ть] «плакати; ревіти, мукати; гудіти», бр. бу́ча «буча», др. бучати «ревіти, мукати», бучити «тс.», букъ «шум», п. buczeć «гудіти, дзижчати; ревіти», buczny (заст.) «сильний, пишний, бучний», ч. bukati «ухати, кричати (про птаха)», bučeti «ревіти, мукати», слц. búkať, bučať, вл. bučeć «тс.», болг. буча́ «гуджу, шумлю, звучу», м. бучи «реве, шумить, гуркоче, гуде», схв. бу́кати «ревіти, мукати; шуміти», бу́чати «шуміти, гудіти, гриміти», бучан «шумний, бурний», слн. búkati «мукати, ревіти, рохкати», bučáti «гриміти, гуркотіти, рокотіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́кало «водяний бугай, Botaurus stellaris Steph.» (орн.)
бука́ч «тс.»
бу́ча «крик, галас, тривога»
буча́ти «шуміти»
бучли́вий «тс.»
бучни́й «розкішний, пишний; гучний»
бучні́шати
бучня́ «веселий, розкішний бенкет, весілля»
бучува́ти «тс.»
збуче́ний «сповнений шумом бійки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́ча «буча» білоруська
буча́ «гуджу, шумлю, звучу» болгарська
bučeć «тс.» верхньолужицька
βύκτης «той, що виє» грецька
búkkāraḥ «ревіння лева» давньоіндійська
бучати «ревіти, мукати» давньоруська
*bouk- індоєвропейська
bugad «ревіння» (*boukato-) кімрська
bũkšêt «глухо гудіти» латиська
baũkti «ревіти» литовська
бучи «реве, шумить, гуркоче, гуде» македонська
buczeć «гудіти, дзижчати; ревіти»«сильний, пишний, бучний» (заст.) польська
buczny «гудіти, дзижчати; ревіти»«сильний, пишний, бучний» (заст.) польська
bykъ праслов’янська
buk- «ричати, ревіти, гудіти, дзижчати» (buč-) праслов’янська
бу́кать «бухати, глухо звучати, хлопати» російська
бу́кати «ревіти, мукати; шуміти» сербохорватська
búkať словацька
bučať словацька
búkati «мукати, ревіти, рохкати»«гриміти, гуркотіти, рокотіти» словенська
bučáti «мукати, ревіти, рохкати»«гриміти, гуркотіти, рокотіти» словенська
бик українська
бу́ча́ть «плакати; ревіти, мукати; гудіти» українська
бучити «тс.» українська
букъ «шум» українська
бу́чати «шуміти, гудіти, гриміти» українська
бучан «шумний, бурний» українська
bukati безпосередньо з вигуку bu чеська
bukati «ухати, кричати (про птаха)»«ревіти, мукати» чеська
bučeti «ухати, кричати (про птаха)»«ревіти, мукати» чеська
bũkauti «тс.» ?
búkkati «гавкає» ?
βυκάνη «труба» ?
*bu(*beu-) ?
*bou ?

бука́шка «сонечко, Coccinella impustulata» (ент.)

очевидно, запозичення з російської мови;
р. бука́шка «комашка», [бука́ра, бука́тка] «тс.», [бу́ка] «комаха, що дзижчить; вова (дит.); мурмило, відлюдько; староста, начальник», як і бр. [бу́ка] «комашка», п. bąk (очевидно, із вторинною назалізацією первісного u) «овід, ґедзь, Tabanus bovinus», ч. [buk, bunk], нл. ст. buk «тс.», пов’язане, мабуть, із звуконаслідувальним бук «глухий звук, гул, гудіння», спорідненим з укр. [бу́кати] «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)»;
менш переконливе пов’язання р. бука́шка безпосередню з вигуком бу (Зеленин РФВ 54, 119; Фасмер І 235–236);
виведення укр. [бука́шка] від [бука́та] «кусок, скибка», [бука́тка] «тс.» (Crânjală 226) помилкове;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́ка «комашка» білоруська
buk «тс.» нижньолужицька
bąk «овід, ґедзь, Tabanus bovinus» (очевидно, із вторинною назалізацією первісного u) польська
бука́шка «комашка» російська
бука́шка російська
бу російська
бу́кати «кричати, ухати; ревти, мукати (про водяного бугая)» українська
бука́шка «кусок, скибка» українська
buk чеська
bunk чеська
бука́ра «тс.» ?
бука́тка «тс.» ?
бу́ка «комаха, що дзижчить; вова (дит.); мурмило, відлюдько; староста, начальник» ?
buk «тс.» ?
бук «глухий звук, гул, гудіння» ?
бука́тка «тс.» ?

буні́ти «гудіти, дзижчати»

звуконаслідувальне утворення, паралельне до [бу́кати, бжуні́ти];
р. [буне́ть] «гудіти», [буни́ть, бу́нить, бунча́ть] «тс.», бр. [бунава́ць] «сваритися, лаяти; говорити з самим собою», ч. (мор.) [bunčet] «бурчати», слц. bunieť «дзижчати», схв. бу́нити «бурмотати, шуміти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бу́нка «сонечко, Coccinella» (ент.)
бунча́ти «бриніти, дзижчати»
буня́к «джміль»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бунава́ць «сваритися, лаяти; говорити з самим собою» білоруська
буне́ть «гудіти» російська
бу́нити «бурмотати, шуміти» сербохорватська
bunieť «дзижчати» словацька
буни́ть українська
бу́нить українська
бунча́ть «тс.» українська
bunčet «бурчати» (мор.) чеська
бу́кати ?
бжуні́ти ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України