БУГИ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, звуконаслідувальне утворення;

звуконаслідувальне утворення;

рум. [búgă] походить, мабуть, з тюркських мов (пор. тур. boğa «бик»);

очевидно, запозичення з румунської мови;

болг. буга́;

мабуть, давньоруське запозичення з тюркських мов;

тат. [буга] «бик», тур. boğa, чаг. boγa, аз. ккалп. буға, узб. уйг. бука, дтюрк. buqa «тс.», кирг. бугу «самець оленя» є звуконаслідувальними утвореннями, спорідненими з монг. bugu «тс.», бух(а) «бик»;

менш імовірне безпосереднє пов’язання укр. буга́й з турецькими формами (Scheludko 128);

з української мови походить молд. буха́й «бик», рум. buhái «тс.» ;

р. діал. ст. бр. буга́й, п. buhaj (XVII ст.), bugaj (обидва з укр.);

пор. ще етимологічно неясні п. bugaj (невиразно окреслена назва місцевості; місця, розташовані над водою, Sławski І 48), р. бу́га «низинні береги річки, зарослі вербняком, осокориною, чагарником» (Фасмер І 227–228);

можливо, походить від тюркських назв рослин типу тур. boğan букв. «задушливий» (it boğan «аконіт», kurt boğan «тс.»);

неясне;

р. [бугань] (вид рослини), [бугонь] «тс.»;

чаг. тат. ойр. тув. каз. булан «лось; ясножовтий», алт. хак. пулан, башк. [бӳлäн] «тс.», тат., башк. болан «олень; оленячої масті; лось; лосиної масті», чув. пăлан «олень; лось», дтюрк. bulan «лось», можливо, походять від поєднання кит. n‘ay «однорогий олень» і ст. liěn «єдиноріг»;

запозичено, можливо, через російське посередництво, з тюркських мов;

тат. булан пояснювалось також (Lokotsch 29) як похідне від буг «дим, чад»;

р. була́ный, бр. була́ны, п. bułany;

очевидно, пов’язане з р. [бу́га] «низовинні береги річки», п. [bugaj] «місцевість над водою», лтс. bauga «багнисте місце біля річки»;

назва зумовлена тим, що цей вид хвощів росте по берегах боліт, озер, річок (Нейштадт 58);

пор. інші його назви: [хвощ багновий, сосонка багнова, сосонка болотна] Mak;