БРУСОВЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

брус «чотиригранний шматок, обрізок; чотиригранна колода; точильний камінь»

очевидно, псл. brusъ ‹ *brousъ (з s ‹iє. k яке могло чергуватися з k), похідне від дієслова brusiti, утвореного від давнішого кореня *brou- (› bru-), що разом з його варіантами *brŭ(›brъ-), *brū- (›bry-), *brĭ- (›brь-) тощо походить від іє. *bher- «терти, скребти, різати, дробити»;
споріднене з лит. braũkti «витирати, змахувати», braukýti «терти, потирати, гладити», дісл. brýni «точильний брусок», brýna «точити», дірл. brū- «край (чого-н.), берег», лтс. brukt «відламувати, відбивати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

брŷс «точильний камінь»
бруси́ло «коритце з водою для бруса»
бруси́ни «вода з-під точильного каменя»
бруси́ти «точити каменем, гострити; терти, м’яти шкіру точильним каменем; (бити Я]»«ламати каміння»«обідрати, зіпсувати»«чистить (рибу)»
брусли́на «тс.»
брусни́к «ріжок, куди кладуть брус для коси ДзАтл І; хлопчик, що носить брусило й брус за косарями Я»
брусо́ваний «обтесаний з чотирьох боків; зроблений з чотиригранних колод»
брусови́й
брусо́к «шматок; точильний камінь; частина полудрабка»
бру́сся (зб.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
brū- «край (чого-н.), берег» давньоірландська
brýni «точильний брусок» давньоісландська
*bher- «терти, скребти, різати, дробити» індоєвропейська
brukt «відламувати, відбивати» латиська
braũkti «витирати, змахувати» литовська
brusъ ‹ *brousъs ‹iє. $k яке могло чергуватися з k) праслов’янська
*brou- (› bru-) ?
*brŭ(›brъ-) ?
*brū- (›bry-) ?
*brĭ- (›brь-) ?
braukýti «терти, потирати, гладити» ?
brýna «точити» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України