БРУСОВЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
брус «чотиригранний шматок, обрізок; чотиригранна колода; точильний камінь»
очевидно, псл. brusъ ‹ *brousъ (з s ‹iє. k яке могло чергуватися з k), похідне від дієслова brusiti, утвореного від давнішого кореня *brou- (› bru-), що разом з його варіантами *brŭ(›brъ-), *brū- (›bry-), *brĭ- (›brь-) тощо походить від іє. *bher- «терти, скребти, різати, дробити»;
споріднене з лит. braũkti «витирати, змахувати», braukýti «терти, потирати, гладити», дісл. brýni «точильний брусок», brýna «точити», дірл. brū- «край (чого-н.), берег», лтс. brukt «відламувати, відбивати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брŷс
«точильний камінь»
бруси́ло
«коритце з водою для бруса»
бруси́ни
«вода з-під точильного каменя»
бруси́ти
«точити каменем, гострити; терти, м’яти шкіру точильним каменем; (бити Я]»«ламати каміння»«обідрати, зіпсувати»«чистить (рибу)»
брусли́на
«тс.»
брусни́к
«ріжок, куди кладуть брус для коси ДзАтл І; хлопчик, що носить брусило й брус за косарями Я»
брусо́ваний
«обтесаний з чотирьох боків; зроблений з чотиригранних колод»
брусови́й
брусо́к
«шматок; точильний камінь; частина полудрабка»
бру́сся
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| brū- «край (чого-н.), берег» | давньоірландська |
| brýni «точильний брусок» | давньоісландська |
| *bher- «терти, скребти, різати, дробити» | індоєвропейська |
| brukt «відламувати, відбивати» | латиська |
| braũkti «витирати, змахувати» | литовська |
| brusъ ‹ *brousъ (з s ‹iє. $k яке могло чергуватися з k) | праслов’янська |
| *brou- (› bru-) | ? |
| *brŭ(›brъ-) | ? |
| *brū- (›bry-) | ? |
| *brĭ- (›brь-) | ? |
| braukýti «терти, потирати, гладити» | ? |
| brýna «точити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України