БОДРИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

збережена українською мовою в говорах фонетично закономірна форма слова;

споріднене і словотворчо тотожне з лит. budrùs «пильний», ав. zaēni-buδra «старанно пильнуючий»;

псл. bъd-rъ, bъděti (‹*bŭd-), утворення від варіанта тієї самої основи, що і в буди́ти, блюсти́;

р. бо́дрый, бдеть, бр. бадзёры «бадьорий», [бодзер] «тс.», др. бъдрыи, бодрый, бъдѣти, п. bodry (з укр.), ч. слц. bodrý (з рос.), bdíti, болг. бо́дър (з рос.), м. бодар (з рос.), схв.бȁдар (з рос.), бȁдар, слн. bóder (з рос.), стсл. бъдръ, бъдѣти;

запозичення, яке витіснило з літературної мови власне українську форму бо́дрий, вживану в діалектах;

джерелом запозичення вважається або білоруська мова (Булаховський Пит. походж. 164–165), або південноросійські говори, в яких форма бадёр, як і бр. бадзёры, зумовлена акаючою вимовою ненаголошеного о і появою вставного ë між д і р. (Ляпунов Наук. зб. Ленінгр. т-ва III, 1–3);

гот. biuþis, род. в. biudis «стіл, блюдо» пов’язане з biudan «пропонувати, давати», спорідненим з нвн. bieten «тс.», Beute «ночви, вулик», можливо, також псл. bъdětí «бути уважним, не спати», укр. [бо́дрий];

спроби витлумачення слова як споконвічно слов’янського (Ильинский ИОРЯС 23/2, 206– 208; Обнорский РФВ 73, 82–85; Мартынов Сл.-герм. взаимод. 192–195; Откупщиков 115 – 117; Milewski RSI 26, 332) недостатньо обґрунтовані;

запозичено в праслов’янську мову з готської;

псл. bljudo, bljudъ;

р. болг. блю№до, бр. блю́да, др. блюдо, блюда, блюдва, п. ст. bluda «дерев’яна миска», вл. нл. blido «стіл», м. бљуд «кругла дошка, на якій місять тісто або їдять», бљудо «блюдо», схв. бљyдо «миска», стсл. блюдо, бліодъ «тс.»;