БЕРЕКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозиченням з української мови є п. bereka;

спроба пов’язання з лит. brìnkti «набрякати» (Bern. I 50) фонетично не обґрунтована;

псл. *berkъ, *berka;

задовільної етимології не має;

пов’язується (ЭССЯ 1, 194) з псл. berǫ «беру» (як рослина, що «бере» птахів, тобто приваблює їх своїми ягодами);

зіставляється (Sadn.–Aitz. VWb. I 149) з псл. *berza «береза»;

зближується (Machek ESJČ 72; Jm. rostl. 115) з герм. *spero «Sorbus», яке простежується в двн. sperboum, spereboum, spirboum, нвн. Spierling;

виводиться (Младенов 44; БЕР І 77) від псл. *breskъ «терпкість» (пор. укр. [збрескнути] «прокиснути»), а також (Schuster-Šewc Probeheft 28) від іє. *bher- «прокислий, різкий»;

р. берёка «Sorbus torminalis», [бе́рек] «тс.», п. brzekinia «Pirus torminalis», ч. břek «Sorbus torminalis», слц. brekyňa «тс.», [brakyňa] «горобина», вл. brěčina «тс.», brěkowc «шовковиця», нл. brěka «Sorbus torminalis», болг. [бреки́на], м. брекина, схв. брèкиња, слн. bréka, [brek] «тс.»;

очевидно, пов’язане, як результат деетимологізації, з [бе́рек], бере́ка «тс.»;

етимологічно не зовсім ясне;

в якийсь спосіб пов’язане з болг. бръ́шлян, [бъ́рчлен, бръ́члян, бръ́шлен], м. бршлан, бршлен, схв. бршљан, слн. bršljân «тс.», яке виводиться (ЭССЯ 3, 59–61) з псл. *brъščьl’anъ/brъščьlenь, похідного від *brъsati/brъskati «обривати» (як «обірване на корм»), можливо, також з укр. [берестень] «березка, Convolvulus arvensis L.», берескле́т, брусли́на «Evonymus», ч. brsnel «тс.»;

зіставлення (Sadn.– Aitz. VWb. I 148–150) з псл. *berka, укр. бере́ка, як і припущення (Machek ESJČ 72; Jm. rostl. 153) про праєвропейське походження цих слів і зв’язок з лат. (b)ruscus «колюча рослина, Ruscus aculeatus L.», потребує переконливішої аргументації;

п. brzecztan, brzestan, ст. brzeszczan, brzostan, ч. břečťan, ст. břěčtan, мор.-слц. [breštán, beštrán, breštrán, brečtreň], слц. brečtan, схв. [брштан, брстан];