БЕЛЕН — ЕТИМОЛОГІЯ
белена «блекота чорна, Hyoscyamus niger L.; паслін, Solanum L.»
псл. *belnъ (*belna): *bьlnъ (*bьlnа);
споріднене з дангл. belene, beolone, снн. billen, двн. bilisa, нвн. Bilse(nkraut), гал. βελένιον, belinuntia «тс.», похідними, очевидно, від іє. *bhel- «говорити; гавкати; ревти; звучати»;
виводилось також (Шанский ЭСРЯ І 2, 84; Фасмер 1 147– 148; Bern. І 48; Sadn.– Aitz. VWb. I 134; Specht 140; Pokorny 120) від *bhel«блискучий, білий»;
безпідставно підносилось (Torp 267; Преобр. І 23) до запозичень з германських мов;
р. белена́ «блекота», др. беленъ, п. слц. blen, ч. blín, болг. блян, схв. бун, бỳника, слн. blèn «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
беле́на бараболя
«картопля, Solanum tuberosum L.»
беленува́ті
«пасльонові Ж; тютюнові Mak»
бе́лень
«блекота»
білун
«блекота чорна»
сбеленіти
«роздратуватися, розлютуватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| блян | болгарська |
| βελένιον | галльська |
| belene | давньоанглійська |
| bilisa | давньоверхньонімецька |
| беленъ | давньоруська |
| Bilse(nkraut) | нововерхньонімецька |
| blen | польська |
| *belnъ (*belna): *bьlnъ (*bьlnа) | праслов’янська |
| белена́ «блекота» | російська |
| бун | сербохорватська |
| billen | середньонижньонімецька |
| blen | словацька |
| blèn «тс.» | словенська |
| бỳника | українська |
| blín | чеська |
| beolone | ? |
| belinuntia «тс.» | ? |
| *bhel- «говорити; гавкати; ревти; звучати» | ? |
| *bhel «блискучий, білий» | ? |
блена́ «блекота» (бот.)
запозичення з польської (п. blen «блекота») або чеської (ч. blín, ст. blén) чи словацької (слц. blen «тс.») мови, на що вказує неповноголосна форма кореня, відповідна до рідкісного власне українського утворення з повноголосною формою кореня белена́ (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бленови́на
«гіосціамін»
(речовина, що є в насінні блекоти)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| белена́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України