БАЛЯСИ — ЕТИМОЛОГІЯ

у польській мові при запозиченні могло набути- форми з кінцевим -as під впливом власне польських слів із суфіксом -as типу gonias, obertas (пор. укр. [ба́ля́с]);

п. balas «вал, круглий стовп, стояк» походить від іт. balaustro (balaustrata, пор. фр. balustrade) «стовпець поручнів», утвореного від лат. balaustrium (‹ гр. βαλαύστιον) «квітка дикого граната» за подібністю форми стовпця до гранатової квітки;

запозичення з польської мови;

р. баля́сы, баля́сина, бр. баля́са, баля́сіна «тс.»;

не зовсім ясне утворення від основи псл. bal- «розмовляти, розповідати», можливо, викликане впливом форм баля́си, баландіти;

р. [баляндра́сы] «теревені», [балендря́сы, балянтря́сы, балентря́сы] «тс.», [баленгпряс] «жартун», [балендря́с, балянтря́с] «тс.», бр. [билиндра́сы] «теревені»;

вираз б. точити міг розвинутися під впливом омонімічного етимологічно відмінного баля́си «поручні, стовпці балюстради» (але пор. і точити ляси, точити теревені, розмова точиться);

етимологічне ототожнення баля́си «теревені» з баля́си «поручні, стовпці балюстради» (Шанский ЭСРЯ І 2, 29– ЗО; Фасмер І 119 і ін.) є помилковим;

очевидно, утворення від основи псл. bal- із суфіксом -(j)as- (пор. галас, викрутас, вихиляс, n. gonias, obertas і ін.);

може бути зіставлене з лит. balãzyti «гудити»;

р. баля́сы «теревені», баля́сник, баля́сить, баля́сничать, [балы́зник] «балакун», бр. баля́снік «балагур, веселий оповідач», ч. мор. [balásat] «умовляти», схв. баљèзгати «плести нісенітницю», баљезгало «базіка»;

може бути зіставлене також з уг. banya «відьма», яке є результатом помилкового виведення від давнього складного іменника jóbanya «бабуся», утвореного з основ jób (jobb) «гарніший» і anya «мати» (Bárczi 15);

неясне;

можливо, пов’язане з баля́си «теревені»;

запозичене з польської мови в епоху Литовського князівства;

п. wyderkaffy, wyderkaf (закупівля прибутку (процентів) з нерухомості, який (які) можна було відкупити назад), wyderek «застава» (з XVI ст.) походить від нім. Wíederkauf «викуп», утвореного з wieder «знову», спорідненого з двн. widar «знову, назад, напроти», гот. wiþra «проти», дінд. vi «в різні боки» і káufen «купувати», яке через двн. koufo «торговець» зводиться до етимологічно неясного лат. саuро «шинкар»;

з XVII ст. п. wyderek стали пов’язувати з wydzierać «виривати, обдирати»;

кінцеве -аси виникло на українському ґрунті, можливо, під впливом вихиля́си, витреба́си, баля́си тощо;