БАМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

спільнослов’янське звуконаслідувальне утворення, аналогічне до бом, бум, бім, бала́м (пор.);

п. ч. слц. bam, м. бамка «стукати, ударяти, бити», слн. bàm, bám;

очевидно, як і [бо́мбатися], запозичення з польської мови, в якій це слово пов’язане з bąbel «висулька, кулька і под.»;

значення «дзвонити» розвинулось під впливом співзвучних слів бам, ба́мкати;

виведення з основи *koleb- через гадані проміжні форми *kolbél-, *kombél-, *bombel- (Machek ESJ Č 44–45) залишається непереконливим;

n. [bąbelać się] «гойдатися», ч. [bambulati] «хитати, кивати, гойдати», [bambylati, bombolati, bombélat, bambat] «тс.»;

звуконаслідувальне утворення, паралельне до бам (nop.);

звуконаслідувальне утворення, аналогічне до бам, бім, бум (див.);

бр. бом, п. слц. bom (вигук для передачі звуку дзвона);

звуконаслідувальне утворення, паралельне бом, бем, бам, н. bumm і под;

р. бр. болг. бум, п. ч. слц. bum, нл. bumb bumb (наслідування крику водяного бугая), м. бумти «гуркотить, гримить», схв. бум, слн. bùm, búm;