АРСЕНІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
Арсе́н
через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької;
гр. Ἀρσένιος утворене від прикметника ἄρσην (ἄρρην) «чоловічий, мужній, змужнілий, дужий, сильний», іон. ἔρσην «тс.», спорідненого з дперс. aršan «чоловік, самець», дінд. ṛśa-bha «віл, бугай»;
р. Арсе́ний, бр. Арсе́н, Арсе́нь, др. Арсений, п. Arseniusz, болг. Арсе́ни(й), схв. Àрсеније, стсл. Арсении;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Арсеній
«твръдоумен, или мужествен»
(1627)
Арсе́ній
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Арсе́н | білоруська |
| Арсе́ни (й) | болгарська |
| Ἀρσένιος утворене від прикметника ἄρσην «чоловічий, мужній, змужнілий, дужий, сильний» (ἄρρην) | грецька |
| ṛśa-bha «віл, бугай» | давньоіндійська |
| aršan «чоловік, самець» | давньоперська |
| Арсений | давньоруська |
| ἔρσην «тс.» | іонійський |
| Arseniusz | польська |
| Арсе́ний | російська |
| Àрсеније | сербохорватська |
| Арсении | старослов’янська |
| Арсе́нь | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України