АНДРІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
Андрі́й
через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Ἀνδρέας походить від прикметника ἀνδρεĩος «мужній, сміливий», пов’язаного з ἀνήρ (род. в. ἀνδρός) «чоловік», спорідненим з дінд. na (nár-) «чоловік, людина», кімр. ner «голова, вчитель», вірм. ауr (род. відм. aṙn) «чоловік»;
р. Андре́й, бр. Андрэ́й, др. Андрѣи, п. Andrzej, ч. Ondřej, слц. Ondrej, Andrej, вл. Handrij, болг. Андре́й, Андре́я, схв. Àндре], стсл. Аньдрєи, Аньдрѣи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Андра́шко
Андрі́єць
Андрія́к
Андрія́ш
Андро́сь
Андру́се
Андру́сь
Андру́х
Андру́шко
Андрѣй
«мужественъ, смѣлы(и)...»
(1627)
Яндрі́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Андрэ́й | білоруська |
| Андре́й | болгарська |
| Handrij | верхньолужицька |
| ауr «чоловік» (род. відм. aṙn) | вірменська |
| Ἀνδρέας походить від прикметника ἀνδρεĩος «мужній, сміливий» | грецька |
| na «чоловік, людина» (nár-) | давньоіндійська |
| Андрѣи | давньоруська |
| ner «голова, вчитель» | кімрська |
| Andrzej | польська |
| Андре́й | російська |
| Àндре | сербохорватська |
| Ondrej | словацька |
| Аньдрєи | старослов’янська |
| Андре́я | українська |
| Ondřej | чеська |
| ἀνδρός «чоловік» | ? |
мандрі́єць «сокирки польові, Delphinium consolida L. (Consolida arvensis Opiz)» (бот.)
очевидно, результат видозміни форми [андрієць] «сокирки Аяксові, Consolida ajacis (L.) Schur», можливо, пов’язаної з власним іменем Андрі́й (пор. бот. гри́цики від Гриць);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| андрієць «сокирки Аяксові, Consolida ajacis (L.) Schur» | ? |
| Андрі́й (пор. бот. гри́цики від Гриць). | ? |
Олекса́ндр (чоловіче ім’я)
запозичення з грецької мови;
гр. Ἀλέξανδρος утворене з ἀλέξω «захищаю», спорідненого з дінд. rákṣati «захищає», дангл. ealgian «захищати», і, можливо, з гот. alhs «храм», длит. el˜kas «священний ліс», аl˜kas «тс.», лтс. еlks «ідол», і ἀνέρ (род. в. ἀνδρός) «чоловік, муж», до якого зводиться укр. Андрі́й;
р. Алекса́ндр, Алекса́ндра, бр. Алякса́ндр, Алякса́ндар, Алякса́ндра, др. Александръ, Олексанъдръ, п. Aleksander, ч. слц. Aleхander, вл. Aleksandr, болг. Алекса́ндър, м. Александр, схв. Алѐкса̄ндар, Алѐкса̄ндра, слн. Aleksánder, Aleksándrа, стсл. Алєѯандръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Алеkандръ
«помочъ муже(ст)венна, вспоможите(л) мужо(в)»
(1627)
Алекса(н)дръ
(1495)
Александро
(1433)
Кса́ндер
Лекса́ндер
Лекса́ндра
Лекса́ндро
Лесь
Ле́ся
Олекса́ндер
Олекса́ндра
(жіноче ім’я)
Олекса́ндро
Олексанъдро
(1375)
Оле́сь
Олесько́
Оле́ся
Оле́шко
Са́ндра
Са́нька
Санько́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Алякса́ндр | білоруська |
| Алекса́ндър | болгарська |
| Aleksandr | верхньолужицька |
| alhs «храм» | готська |
| Ἀλέξανδρος утворене з ἀλέξω «захищаю» | грецька |
| ealgian «захищати» | давньоанглійська |
| rákṣati «захищає» | давньоіндійська |
| Александръ | давньоруська |
| еlks «ідол» | латиська |
| Александр | македонська |
| Aleksander | польська |
| Алекса́ндр | російська |
| ндар | сербохорватська |
| Aleхander | словацька |
| Aleksánder | словенська |
| Алєѯандръ | старослов’янська |
| Андрі́й | українська |
| Алекса́ндра | українська |
| Алякса́ндар | українська |
| Алякса́ндра | українська |
| Олексанъдръ | українська |
| Aleхander | чеська |
| el˜kas «священний ліс» | ? |
| аl˜kas «тс.» | ? |
| ἀνδρός «чоловік, муж» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України