АНДРУХ — ЕТИМОЛОГІЯ
Андрі́й
через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Ἀνδρέας походить від прикметника ἀνδρεĩος «мужній, сміливий», пов’язаного з ἀνήρ (род. в. ἀνδρός) «чоловік», спорідненим з дінд. na (nár-) «чоловік, людина», кімр. ner «голова, вчитель», вірм. ауr (род. відм. aṙn) «чоловік»;
р. Андре́й, бр. Андрэ́й, др. Андрѣи, п. Andrzej, ч. Ondřej, слц. Ondrej, Andrej, вл. Handrij, болг. Андре́й, Андре́я, схв. Àндре], стсл. Аньдрєи, Аньдрѣи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Андра́шко
Андрі́єць
Андрія́к
Андрія́ш
Андро́сь
Андру́се
Андру́сь
Андру́х
Андру́шко
Андрѣй
«мужественъ, смѣлы(и)...»
(1627)
Яндрі́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Андрэ́й | білоруська |
| Андре́й | болгарська |
| Handrij | верхньолужицька |
| ауr «чоловік» (род. відм. aṙn) | вірменська |
| Ἀνδρέας походить від прикметника ἀνδρεĩος «мужній, сміливий» | грецька |
| na «чоловік, людина» (nár-) | давньоіндійська |
| Андрѣи | давньоруська |
| ner «голова, вчитель» | кімрська |
| Andrzej | польська |
| Андре́й | російська |
| Àндре | сербохорватська |
| Ondrej | словацька |
| Аньдрєи | старослов’янська |
| Андре́я | українська |
| Ondřej | чеська |
| ἀνδρός «чоловік» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України