АНАТОЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
Анато́лій
запозичення з грецької мови;
гр. Ἀνατόλιος походить від топоніма Ἀνατολή «Мала Азія», утвореного на основі іменника ἀνατολή «схід сонця, місце сходу сонця, схід», похідного від дієслова ἀνατέλλω «сходжу, піднімаюсь», що складається з префікса ἀνα- «вгору, з-, під-», спорідненого, очевидно, з псл. na, укр. на, і основи дієслова τέλλω «піднімаюсь, сходжу», спорідненого з лат. tollo «піднімаю, звеличую», дінд. tula «вага», гот. þulan «терпіти», двн. dolēn «тс.», вірм. ťołum «терплю», тох. A täl, тох. B tal «піднімати»;
р. Анато́лий, Анато́лия, бр. Анато́ль, Анато́лій, Анато́лія, др. Анатолій, ч. Anatol, слн. Anatolij, стсл. Анатолии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Анато́лій
«всходній»
(1627)
Анато́лія
Анато́ль
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Анато́ль | білоруська |
ťołum «терплю» | вірменська |
þulan «терпіти» | готська |
Ἀνατόλιος походить від топоніма Ἀνατολή «Мала Азія» | грецька |
dolēn «тс.» | давньоверхньонімецька |
tula «вага» | давньоіндійська |
Анатолій | давньоруська |
tollo «піднімаю, звеличую» | латинська |
na | праслов’янська |
Анато́лий | російська |
Anatolij | словенська |
Анатолии | старослов’янська |
на | українська |
Анато́лия | українська |
Анато́лій | українська |
Анато́лія | українська |
Anatol | чеська |
ἀνατολή «схід сонця, місце сходу сонця, схід» | ? |
ἀνατέλλω «сходжу, піднімаюсь» | ? |
ἀνα- «вгору, з-, під-» | ? |
τέλλω «піднімаюсь, сходжу» | ? |
A | ? |
B tal «піднімати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України