АНАТОЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

Анато́лій

запозичення з грецької мови;
гр. Ἀνατόλιος походить від топоніма Ἀνατολή «Мала Азія», утвореного на основі іменника ἀνατολή «схід сонця, місце сходу сонця, схід», похідного від дієслова ἀνατέλλω «сходжу, піднімаюсь», що складається з префікса ἀνα- «вгору, з-, під-», спорідненого, очевидно, з псл. na, укр. на, і основи дієслова τέλλω «піднімаюсь, сходжу», спорідненого з лат. tollo «піднімаю, звеличую», дінд. tula «вага», гот. þulan «терпіти», двн. dolēn «тс.», вірм. ťołum «терплю», тох. A täl, тох. B tal «піднімати»;
р. Анато́лий, Анато́лия, бр. Анато́ль, Анато́лій, Анато́лія, др. Анатолій, ч. Anatol, слн. Anatolij, стсл. Анатолии;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Анато́лій «всходній» (1627)
Анато́лія
Анато́ль
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Анато́ль білоруська
ťołum «терплю» вірменська
þulan «терпіти» готська
Ἀνατόλιος походить від топоніма Ἀνατολή «Мала Азія» грецька
dolēn «тс.» давньоверхньонімецька
tula «вага» давньоіндійська
Анатолій давньоруська
tollo «піднімаю, звеличую» латинська
na праслов’янська
Анато́лий російська
Anatolij словенська
Анатолии старослов’янська
на українська
Анато́лия українська
Анато́лій українська
Анато́лія українська
Anatol чеська
ἀνατολή «схід сонця, місце сходу сонця, схід» ?
ἀνατέλλω «сходжу, піднімаюсь» ?
ἀνα- «вгору, з-, під-» ?
τέλλω «піднімаюсь, сходжу» ?
A ?
B tal «піднімати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України