ІЗМАЇЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
Ізмаї́л
через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
гр. Ἰσμαήλ походить від гебр. Iišmāēl «той, кого чує бог»;
р. Измаи́л, бр. Ізмаі́л, др. Измаилъ, ч. Ismael, слц. Izmael, цсл. Измаилъ, Исмаилъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ісмаилъ
«выслухане божее»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ізмаі́л | білоруська |
| ι̯išmāēl «той, кого чує бог» | гебрайська |
| Ἰσμαήλ | грецька |
| Измаилъ | давньоруська |
| Измаи́л | російська |
| Izmael | словацька |
| Измаилъ | церковнослов’янська |
| Исмаилъ | церковнослов’янська |
| Ismael | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України