ІВОН — ЕТИМОЛОГІЯ
Іо́на
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Ἰωνς (як і лат. Jonas) походить від гебр. ōne, букв. «голуб»;
р. Иона, бр. Іо́на, п. Jonasz, ч. Ion, Ijón, слц. Jonáš, болг. Йона́т, слн. Jonas, стсл. Иона;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Іώна
«голубица...»
(1627)
Іво́н
Йон
Йо́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Іо́на | білоруська |
| Йона́т | болгарська |
| i̯ōne | гебрайська |
| Ἰωνς (як і лат. Jonas) | грецька |
| Jonasz | польська |
| Ио́на | російська |
| Jonáš | словацька |
| Jonas | словенська |
| Иона | старослов’янська |
| Ion | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України