ІВАХИ — ЕТИМОЛОГІЯ

Іва́н

через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
гр. ’Ιωάννης походить від давньоєврейського Iōhānān (Iĕhōhnānān), власне «Ягве (бог) змилувався, Ягве (бог) помилував»;
р. болг. Ива́н, бр. Іва́н, др. Иванъ, Иоаннъ, Янъ, п. Jan, [Iwan], ч. слц. Jan, Ivan, вл. нл. Jan, м. Иван, Јован, схв. Иван, слн. Ivan, стсл. Иоанъ, Иоаннъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Ва́ньо
Ваню́сьо
Ваню́шко
Іва́к
Іва́ндо
Іване́ць
Іва́ник
Івани́на
Іва́нішній
Іва́нко
Іва́нський
Іванту́ха
Івану́ха
Іва́нцьо
Іва́нчик
Іванчу́к
Іва́ньо
Іва́сик
Іва́сь
Іва́сьо
Іва́сюк
Іва́т
Іва́ха
Іва́хно
Іва́шко
Івашу́ра
Іоа́н
Іѡа́ннъ
Йоа́н
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Іва́н білоруська
Ива́н болгарська
Jan верхньолужицька
'Ιωάννης ($Iĕhōhnānān) грецька
Иванъ давньоруська
Иоаннъ давньоруська
Янъ давньоруська
Иван македонська
Јован македонська
Jan нижньолужицька
Jan польська
Iwan польська
Ива́н російська
Иван сербохорватська
Jan словацька
Ivan словацька
Ivan словенська
Иоанъ старослов’янська
Jan чеська
ι̯ĕhōhnānān «Ягве (бог) змилувався, Ягве (бог) помилував» ?
ι̯ōhānān ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України