ЄВСЕЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
Овсі́й (чоловіче ім’я)
запозичення з грецької мови;
гр. Εὐσέβιος пов’язане з прикметником Εὐσεβής «благочестивий», утвореним з основ прикметника ἐύς «добрий» та іменника σέβας «сором; подив; пошана», пов’язаного з дієсловом σέβομαιι «соромлюся, виявляю пошану», можливо, спорідненим з дінд. tyajati «покидає, залишає»;
р. Евсе́вий, Евсе́й, бр. Яўсе́й, Яўсе́вій, Аусе́й, п. Euzebiusz, ч. Eusebius, слц. Eusébius, болг. Евсе́вий, м. Евсевие, схв. Jeвсевиjе, Euzebije, слн. Evzebij;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Евсеи
(1430)
Еусе́віи
«бл(а)гочести́въ»
(1627)
Євсе́вій
Євсе́й
Се́ва
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Яўсе́й | білоруська |
Евсе́вий | болгарська |
Εὐσέβιος пов'язане з прикметником Εὐσεβής «благочестивий» | грецька |
tyajati «покидає, залишає» | давньоіндійська |
Евсевие | македонська |
Euzebiusz | польська |
Евсе́вий | російська |
Jeвсевиjе | сербохорватська |
Eusébius | словацька |
Evzebij | словенська |
Евсе́й | українська |
Яўсе́вій | українська |
Аусе́й | українська |
Eusebius | чеська |
ἐύς «добрий» | ? |
σέβας «сором; подив; пошана» | ? |
σέβομαιι «соромлюся, виявляю пошану» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України