ZUG — ЕТИМОЛОГІЯ

неясне;

найімовірніше, пов’язане з свн. lanne «ланцюг», запозиченим як окреме слово (Bern. I 689) або як перша частина складного ланцю́г (‹нвн. *Lann-zug);

оскільки другою частиною останнього є іменник Zug «ряд, низка», перша частина – свн. lanne – могла усвідомлюватися як «окреме кільце, окрема ланка ланцюга»;

р. [ла́нка] «ямка для позначення меж городків (при грі в скраклі)»;

через посередництво польської мови запозичено з німецької;

свн. (незасвідчене) *lannzug утворене з основ іменників свн. lanne «ланцюг» і zug (zuc) «ряд, низка», пов’язаного з дієсловом ziehen (‹двн. ziohan «тс.»), спорідненим з лат. dūco «веду, тягну»;

р. [ла́нцу́г], бр. ланцу́г, п. łańcuch, ст. łancuch, łańcug, [łajcuch, lańcuch, lejcuch, leńcoch, leńcuch, lencuch, łyńcuch], ч. ст. слц. lancuch;

н. Zeug «матерія, тканина; приладдя; дурниці» пов’язане із ziehen «тягти», до якого зводиться також н. Zug «рух; потяг»;

запозичене з німецької мови, можливо, через посередництво польської;

п. cajg «бавовняна тканина, товста й міцна, вживана на робочий одяг», ч. cajk «бавовняна тканина», слц. cajg, cajch «тс.»;

до цу́ґи «як слід», [цу́ґлі] «тс.», [цу́ґлі] «вудила», цугови́й, цу́гом, ст. цугли;

запозичене з німецької мови, можливо, через посередництво польської;

н. Zug «рух; перехід; потяг; тяга; ковток» пов’язане з ziehen «тягти», спорідненим із свн. zіеhen, двн. ziohan, днн. tiohan, снн. tēn, снідерл. tien, дфриз. tiā, дангл. tēon, англ. [tee], гот. tiuhan «тягти», що зводяться до герм. *deuk- «тс.», порівнюваного з скімр. dygaf «тягну», лат. dūcō «веду», гр. δαιδύσσομαι (› *δαιδυϰι̯ομαι) «тягну, волочу»;

р. бр. цуг, п. cug, схв. цу̑г;

очевидно, пов’язане як запозичення з н. Zug «низка, ряд; процесія»;