WIMMELN — ЕТИМОЛОГІЯ
го́мзатися «вертітися, копошитися; капризувати О»
малоймовірне припущення про спорідненість з нвн. krabbeln «лоскотати», нн. krämeln «кишіти, повзати» (Machek ESJČ 164 – 165);
пояснювалося як звуконаслідувальне з іє. *ghem- (укр. го́мін) (Ильинский РФВ 63, 339 – 340; ИОРЯС 16/4, 1 – 29), реконструювалося в зіставленні з свн. wimmen «кишіти», нвн. wimmeln «тс.» як маловірогідне іє. *guhem-: *guhom«кишіти» (Stender-Petersen Mel. Mikkola 277 – 283), виводилося з іє. *gem- «іти» (дінд. gámati «іде», гот. qiman «приходити», нвн. kommen «тс.») (Потебня РФВ 3, 164), повʼязувалося з лит. [gumúoti (gūmúoti)] «іти, перевалюючися з боку на бік» (Būga RR I 442), виводилось від псл. *gъmyzъ як видозміни давнішого гіпотетичного *gъmysъ «ґедзь», що зводилось до іє. *guou- «худоба» і *mus- «муха» (Trubačev ZfSl 1958/5, 677 – 679);
псл. *gъmъzati (sę), *gъmъziti, *gymъ›zati (укр. гимзі́ти), *gomъzati (слн. gomázati, gomezéti), похідні від *gъm-, *gom(пор. р. [гомоти́ть] «галасувати», слн. gomot «штовханина, гомін, плутанина»);
дальші за значенням, але споріднені також р. гам, [гом] «галас, гомін», укр. го́мін;
первісне значення скрізь «кишіти, роїтися», звідки потім у частини слів також «мішанина голосів, галас; лоскотання»;
дальше походження не ясне;
р. [гомози́ться] «крутитися на одному місці; кишіти», [гомози́ть] «метушитися, турбуватися», ст. гомъзати «рухатися, ворушитися, повзти», гомъзити «тс.», бр. [гамзі́ць] «мʼяти; жужмити одяг; робити неакуратно; марно тратити», [гамзаць] «повільно їсти», п. (ст. діал.) giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти», ч. hemžiti se «кишіти, повзати», ст. діал. hemzati (se), слц. hemžiť sa «тс.», болг. гъмжа́ «кишу, копошуся», м. [гомжи] «кишить», схв. гàмизати «кишіти, роїтися», га́мзити, слн. gomezéti, gom(a)zéti «тс.», р.-цсл. гомъзати «повзати, рухатися», гомъзити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гомзи́ло
«неспокійна, непосидюча людина»
гомзи́ти
(безос. у виразі мене гомзи́ть «неприємно лоскоче на піднебінні перед блюванням»)
згомози́тися
«прийти в рух, заметушитися»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гамзі́ць «мʼяти; жужмити одяг; робити неакуратно; марно тратити» | білоруська |
гъмжа́ «кишу, копошуся» | болгарська |
*ghem- (укр. го́мін)(Ильинский РФВ 63, 339 -- 340; ИОРЯС 16/4, 1 -- 29) | індоєвропейська |
*g «кишіти» | індоєвропейська |
*gem- «іти» (дінд. gámati «іде», гот. qiman «приходити», нвн. kommen «тс.») | індоєвропейська |
*g «худоба» | індоєвропейська |
gumúoti «іти, перевалюючися з боку на бік» (gūmúoti)] (Būga RR I 442) | литовська |
гомжи «кишить» | македонська |
krämeln «кишіти, повзати» | нижньонімецька |
krabbeln «лоскотати» | нововерхньонімецька |
wimmeln «тс.» | нововерхньонімецька |
giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти» | польська |
*gъmyzъ як видозміни давнішого гіпотетичного *gъmysъ «ґедзь» | праслов’янська |
*gъmъzati (sę) | праслов’янська |
гам | російська |
гомози́ться «крутитися на одному місці; кишіти» | російська |
гомъзати «повзати, рухатися» | русько-церковнослов’янська |
гàмизати «кишіти, роїтися» | сербохорватська |
wimmen «кишіти» | середньоверхньнімецька |
hemžiť sa «тс.» | словацька |
gomezéti «тс.» | словенська |
gom(a)zéti «тс.» | словенська |
го́мін | українська |
гомози́ть «метушитися, турбуватися» | українська |
гомъзити «тс.» | українська |
гамзаць «повільно їсти» | українська |
га́мзити | українська |
гомъзити «тс.» | українська |
hemžiti se «кишіти, повзати» | чеська |
*mus- «муха» | ? |
*gъmъziti | ? |
*gymъ›zati (укр. гимзі́ти) | ? |
*gomъzati (слн. gomázati, gomezéti) | ? |
*gъm- | ? |
гомоти́ть «галасувати» | ? |
gomot «штовханина, гомін, плутанина» слн. | ? |
гом «галас, гомін» | ? |
скрізь «кишіти, роїтися» | ? |
також «мішанина голосів, галас; лоскотання» | ? |
гомъзати «рухатися, ворушитися, повзти» | ? |
giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти» | ? |
hemzati (se) | ? |
hemzati (se) | ? |
го́мін
псл. (пн.) [gomomъ], повʼязане із сх.-сл. gomъ: gamъ (р. [гом], р. укр. гам) та похідними від них утвореннями (укр. [го́міт], р. гомоти́ть «гомоніти»), слц. homrať «дзюрчати», псл. *gъmъziti, укр. [гимзі́ти] «кишіти», [го́мзатися] «вертітися», отже, первісне значення «рій, кишіння», звідки вторинне «мішанина голосів, гомін»;
дальша етимологія непевна;
можливо, звуконаслідувальне, споріднене з дісл. gaman «радість, веселощі» з іє. *ghem- (Ильинский РФВ 63, 340 – 341);
непереконливе припущення (Stender-Petersen Mél. Mikkola 277 – 283) про звʼязок із свн. wimmen «кишіти», нім. wimmeln «тс.» (з іє. *guhem-);
малоймовірне також запозичення з германських мов – дісл. gaman «радість, веселощі», англ. game «гра» (Bern. I 326 – 327; Фасмер І 436);
р. го́мон, бр. го́ман, п. ст. діал. gomon «гомін; сварка; клопіт», ч. заст. homon (можливо, з п.) «сварка, суперечка», слц. [homon] «гомін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безгомі́ння
гомі́нка
«звучання розмови»
гомінки́й
гомінли́вий
гомінни́ця
«підлога з резонансом»
го́міт
«гомін»
гомоні́ти
гомонли́вий
гомону́ха
«балакуха»
гомоню́чий
гумо́ннява
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
game «гра» | англійська |
го́ман | білоруська |
gaman «радість, веселощі» | давньоісландська |
gaman «радість, веселощі» | давньоісландська |
*ghem- | індоєвропейська |
wimmeln «тс.» (з іє. *g$uhem-) | німецька |
gomon «гомін; сварка; клопіт» | польська |
*gъmъziti | праслов’янська |
го́мон | російська |
wimmen «кишіти» | середньоверхньнімецька |
homrať «дзюрчати» | словацька |
homon «гомін» | словацька |
гимзі́ти «кишіти» | українська |
homon «сварка, суперечка» (можливо, з п.) | чеська |
gomъ: gamъ (р. [гом], р. укр. гам)(укр. [го́міт], р. гомоти́ть «гомоніти») | ? |
го́мзатися «вертітися» | ? |
значення «рій, кишіння» | ? |
вторинне «мішанина голосів, гомін» | ? |
gomon «гомін; сварка; клопіт» | ? |
gomon «гомін; сварка; клопіт» | ? |
homon «сварка, суперечка» (можливо, з п.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України