WEIDE — ЕТИМОЛОГІЯ
віть «гілка»
псл. větь, větvь, vitь;
споріднене з прус. witwan «верба», лит. vytìs «лоза, прут», гр. οἰσος, οισύο «лоза», ἰτέα «верба», лат. vītis «лоза»;
двн. wīda «верба», нвн. Weide «тс.», дінд. vētasáḥ «вид лози, Calamus rotang», ав. vaēitі «верба», перс. bīd «верба»;
іє. *uei-t-, *uoi-t- «прут, лоза», похідне від *uеі- «вити, крутити»;
р. ветвь, бр. ве́цце, др. вѣтвь, п. wić «прут, гілка, віха, виноградна лоза», ч. větev, větka, болг. поет. ве́тва, стсл. вѣтвь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́та
віти́стий
ві́тка
ві́тник
«вітка; віник»
ві́ття
ві́тьва
«тс.»
ро́звіт
«розгалуження»
розві́твитися
«розгалузитися»
розвіти́стий
«гіллястий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
vaēitі «верба» | авестійська |
ве́цце | білоруська |
ве́тва | болгарська |
οἰσος | грецька |
wīda «верба» | давньоверхньонімецька |
vētasáḥ «вид лози, Calamus rotang» | давньоіндійська |
вѣтвь | давньоруська |
*uei-t- | індоєвропейська |
vītis «лоза» | латинська |
vytìs «лоза, прут» | литовська |
Weide «тс.» | нововерхньонімецька |
bīd «верба» | перська |
wić «прут, гілка, віха, виноградна лоза» | польська |
větь | праслов’янська |
witwan «верба» | прусська |
ветвь | російська |
вѣтвь | старослов’янська |
větev | чеська |
větka | чеська |
větvь | ? |
vitь | ? |
οισύο «лоза» | ? |
ἰτέα «верба» | ? |
*uoi-t- «прут, лоза» | ? |
*uеі- «вити, крутити» | ? |
ве́тва | ? |
і́ва «верба козяча, Salix caprea L.»
псл. iva «верба»;
споріднене з лит. ievà «черемха; крушина», лтс. iẽva «черемха», двн. īwa «тис», свн. снн. īwe, нвн. Eibe, прус. iuwis, кімр. ywen, дангл. īw, дісл. ӯr «тс.» (змішування назв верби, черемхи й тису зумовлене, очевидно, схожістю червонуватої деревини цих рослин), гр. ὄα, οἴη «горобина», вірм. aigi «виноградник»;
виведення праслов’янської форми з германської (Schrader Reallexikon І 224–225; Vaillant RÉS 22, 192–193) не має достатніх підстав;
непереконливе також заперечення (Machek Jm. rostl. 133–134; ESJČ 230) зв’язку з нвн. Eibe «тис» і порівнювання з нвн. Weide «верба», гр. ἴτεα «тс.» тощо;
іє. *еі- «червонуватий, перістий». – Волошина Мовозн. 1976/3, 69–70;
р. др. болг. м. и́ва, п. iwa, [jiwaJ, ч. jíva, слц. iva, вл. jiw(in)a, нл. wiwa, схв. ȕва, слн. íva, стсл. ива;
Фонетичні та словотвірні варіанти
í́вина
єва
євина
«тс.»
ив'я́к
и́ва
ивина
и́вка
ї́ва
івель
івика
ї́вка
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
и́ва | болгарська |
jiw(in)a | верхньолужицька |
aigi | вірменська |
ὄα | грецька |
οἴη | грецька |
Weide | грецька |
īw | давньоанглійська |
īwa | давньоверхньонімецька |
ӯr | давньоісландська |
и́ва | давньоруська |
*еі- | індоєвропейська |
ywen | кімрська |
iẽva | латиська |
ievà | литовська |
и́ва | македонська |
wiwa | нижньолужицька |
Eibe | нововерхньонімецька |
Eibe | нововерхньонімецька |
Weide | нововерхньонімецька |
iwa | польська |
jiwaJ | польська |
iva | праслов’янська |
iuwis | прусська |
и́ва | російська |
ȕва | сербохорватська |
īwe | середньоверхньнімецька |
īwe | середньонижньонімецька |
iva | словацька |
íva | словенська |
ива | старослов’янська |
jíva | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України