WEH — ЕТИМОЛОГІЯ

ва́ва «боляче; рана» (дит.)

слово вигукового походження, можливо, успадковане з індоєвропейського періоду;
пор. лтс. vaĩ, лат. vae, гот. wai, двн. we, нвн. weh, англ. woe, ав. vayōi, avōi, дінд. uvḗ, що походять з іє. *uаі «ой, болить»;
подвоєння зустрічається також у двн. wēwo «біль, нещастя», дангл. wāwa, wēa, нвн. Wehweh «тс.»;
р. ва́ва;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ва́вка «тс.»
ва́вкати «часто говорити вавка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vayōi авестійська
woe англійська
wai готська
wāwa давньоанглійська
we давньоверхньонімецька
wēwo «біль, нещастя» давньоверхньонімецька
uvḗ давньоіндійська
*uаі «ой, болить» індоєвропейська
vae латинська
vaĩ латиська
weh нововерхньонімецька
Wehweh «тс.» нововерхньонімецька
ва́ва російська
vaĩ ?
avōi ?
wēa ?

вай (вигук болю, страху, горя)

рум. vai «ой» пов’язується з лат. vae «ой, лихо», спорідненим з лит. vaĩ, гот. wai, двн. we «тс.»;
болг. вай виводиться від тур. vay, яке походить з перської мови;
ід. вай «ой, лихо» пов’язане з нвн. weh «тс.»;
очевидно, запозичення з румунської мови або з ідишу;
болг. [вай] «ай, ой», ва́йкам се «охаю, зітхаю», м. вȃј «ох, ой», вайка «охає, зітхає», схв. вај «ох, ой», вȃјкати се (вȁјкати се) «плакатися, скаржитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ва́йкати «жалібно кричати»
ва́йкіт «крик болю, тривоги; шум, гам»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вай болгарська
вай «ай, ой» болгарська
wai готська
we «тс.» давньоверхньонімецька
вай «ой, лихо» ідиш
vae «ой, лихо» латинська
vaĩ литовська
вȃј «ох, ой» македонська
weh «тс.» нововерхньонімецька
vai «ой» румунська
вај «ох, ой» сербохорватська
vay турецька
ва́йкам се «охаю, зітхаю» українська
вайка «охає, зітхає» українська
вȃјкати се «плакатися, скаржитися» (вȁјкати се) українська

овва́ (вигук здивування, сумніву, іронії)

не зовсім ясне;
можливо, результат поширення вигуку ов вигуковим елементом а;
може бути також зіставлене з п. ст. owa «чи, хіба; ото; отож, отже, адже», пов’язаним із займенником ów «той», спорідненим з укр. о́вий;
не виключена й можливість зв’язку з р. увы́, др. увы, болг. уви́, стсл. оувы, ч. ouvé (вигук жалю, болю, нарікання), óvé, ove, слц. ou «тс.», що зіставляються з лат. vāh, vae, двн. we, гот. wai, свн. ouwe, ōwē, нвн. weh, лит. лтс. vaĩ, сірл. fāe, кімр. gwae, брет. gwā, ав. vayōi, avōi, āvōya, гр. ὀά, οὐά, οὐα̃, οὐαί, іє. *u̯ai «тс.» (Фасмер IV 145; Machek ESJČ 423; Walde–Hofm. ІІ 724; Kluge–Mitzka 545; Pokorny 1110–1111);
п. owwa;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оввакало «ідіот, дурень, який часто говорить овва»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vayōi авестійська
уви́ болгарська
gwā бретонська
wai готська
ὀά грецька
we давньоверхньонімецька
увы давньоруська
*u̯ai «тс.» індоєвропейська
gwae кімрська
vāh латинська
vaĩ латиська
vaĩ литовська
weh нововерхньонімецька
owa «чи, хіба; ото; отож, отже, адже» польська
owwa польська
увы́ російська
ouwe середньоверхньнімецька
fāe середньоірландська
ou «тс.» словацька
оувы старослов’янська
о́вий українська
ouvé (вигук жалю, болю, нарікання) чеська
ов ?
а ?
owa «чи, хіба; ото; отож, отже, адже» ?
ów «той» ?
óvé ?
ove ?
vae ?
ōwē ?
avōi ?
āvōya ?
οὐά ?
οὐα̃ ?
οὐαί ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України