WALLEN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вали́ти «збивати донизу, руйнувати; рухатись масою»
псл. valiti, valjati «крутити, вертіти, котити», пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати»;
споріднене з лит. volióti (võlioti) «катати», лтс. vàlât «катати, вертіти», дінд. vâlati «крутиться; повертається», valayati «котить, повертає», двн. wallan «кипіти, бурлити», нвн. wallen «тс.», лат. volvo «обертаю, качаю», гр. ἑλύω «згинаю, звиваю», алб. valë «хвиля»;
іє. *uоl-/уеl› «крутити, вертіти, котити»;
р. вали́ть, валя́ть, бр. валі́ць, валя́ць, др. валити, валя́ти, п. walić, walac, ч. valiti, váleti, слц. valiť, váať, вл. walić, waleć, нл. waliś, walaś, болг. ва́лям, м. вали «валяє», схв. Ва́љати, слн. valíti, váljati, стсл. валити сѧ валгати сѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вал
«циліндр, що обертається; велика хвиля»
вале́жник
«бурелом»
валєнки
«суконні штани»
вали́ло
«сукновальня; дрючок Ж»
валівни́ця
«злива»
ва́ліж
«тс.»
валі́й
«сукновал»
ва́лка
«обоз»
валки́й
«пісний»
(про гончарну глину)
валови
«дуже лінивий»
(про биків)
вало́к
«качалка, частина грабель, борони»
ва́ло́м
валува́ти
«рухатись масою»
валу́н
валькува́ти
«робити стіни з вальків глини; обмазувати глиною; [викачувати, бити Бі]»
валькува́тий
«схожий на вальок»
валькува́то
«непевно, хитаючись»
(про ходу)
ва́льни́й
«густий, численний»
вальо́к
«качалка»
ва́льо́к
«кавалок (глини)»
валю́га
«ледар»
валю́ка
валю́х
«пиріг з картоплі і пшона»
валю́щий
ва́лява
«велика кількість; купи; руїни Ж; поле битви, вкрите трупами Ж»
валяка
«тс.; [непотрібна річ До]»
валяльник
валя́льня
ва́лянець
ва́ляний
ва́лянок
валя́ти
валя́щий
ви́вал
вива́лювати
«висолоплювати, витріщувати»
відва́л
відва́лка
(спец.)
відвальни́й
відва́льник
дова́люватися
зава́л
зава́ла
«нагромадження; [грозова хмара, буря ВеЗн; великий снігопад ВеБ, ВеЛ]»
завалий
«незграбний, неповороткий»
зава́лина
«яма, провалля в полі Me; руїна Ж; призьба; заноси»
зава́листий
«обвалистий; багатосніжний (про зиму)»
зава́листо
«багато снігу»
зава́лище
«руїна»
зава́лка
«завалювання; [жердина для закривання проходу у воротах Л]»
зава́лки
«припухлі залози Ж; ангіна Mo; скарлатина; дифтерит Я; запор Я»
зава́лля
зава́лочний
(спец.)
за́валь
зава́лько
«дуже багато, переповнено»
зава́льковий
«завалистий»
зава́льни́й
«якого є багато; великий; важкий; якого завалюють; ломовий (кінь) ЛЧерк; дорідний (хліб) ЛЧерк; з глибоким снігом (зима) ж; такий, куди звалюють»
зава́льник
зава́льно
«тс.»
завалювальний
завалю́ха
(хата)
завалющий
завалява
(снігу)
заваля́щий
зави́лькуватий
«лінивий, неповороткий»
звал
зва́ла
«велика кількість»
зва́лисько
зва́лище
зва́лка
«натовп, рукопашна сутичка»
звалови́тий
«неповороткий, незграбний»
зва́льний
зва́льщик
зва́лювальний
зваля́ння
(спец.)
зваля́ти
«збити з шерсті, пуху; недбало зробити; забруднити»
на́ва́л
нава́ла
нава́лка
(спец.)
нава́лочний
нава́льний
нава́льник
нава́льниця
«гроза, буря»
нава́лювальний
напова́л
обва́л
обва́лення
(спец.)
обва́листий
обва́лище
обва́лля
обва́льний
(землетрус)
одва́л
«обвал, падіння»
перева́л
(у т. ч. «[пропуск в оранці]» ЛЧерк)
перева́листий
перева́лка
перева́лки
«залишки від прядіння мички»
перева́лля
перевалок
«прохід»
перева́лочний
перева́льки
перева́лькуватий
перева́льний
перева́льцем
перева́льці
перева́льця
пова́ла
«стсля»
по́валець
«волосяний аркан»
пова́лина
«тс.»
пова́лом
«покотом»
пова́льний
«загальний, поголовний»
прива́л
прива́лок
«заглиблення біля комина для дрібних кухонних речей»
при́волок
«дошка, прикріплена спереду печі Ва; лавка, прироблена до лежанки Г; дошка біля печі для прикріплення полу Ж»
прова́л
прова́лина
прова́листий
«обривистий, стрімкий»
про́валля
про́валь
«провал»
проваля́ти
(спец.)
ро́зва́л
розва́лина
розва́листий
розва́лище
розва́лкуватий
розва́лля
ро́зваль
розва́льний
ро́звальні
ро́звальцем
розвалю́ка
розвалю́ха
ува́л
ува́листий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| valë «хвиля» | албанська |
| валі́ць | білоруська |
| ва́лям | болгарська |
| walić | верхньолужицька |
| waleć | верхньолужицька |
| ἑλύω «згинаю, звиваю» | грецька |
| wallan «кипіти, бурлити» | давньоверхньонімецька |
| vâlati «крутиться; повертається» | давньоіндійська |
| валити | давньоруська |
| volvo «обертаю, качаю» | латинська |
| vàlât «катати, вертіти» | латиська |
| volióti «катати» (võlioti) | литовська |
| вали «валяє» | македонська |
| waliś | нижньолужицька |
| walaś | нижньолужицька |
| wallen «тс.» | нововерхньонімецька |
| walić | польська |
| walac | польська |
| valiti | праслов’янська |
| вали́ть | російська |
| Ва́љати | сербохорватська |
| valiť | словацька |
| váať | словацька |
| valíti | словенська |
| váljati | словенська |
| валити сѧ валгати сѧ | старослов’янська |
| валя́ть | українська |
| валя́ць | українська |
| валя́ти | українська |
| valiti | чеська |
| váleti | чеська |
| valjati «крутити, вертіти, котити» | ? |
| пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати» | ? |
| valayati «котить, повертає» | ? |
| *uоl-/уеl› «крутити, вертіти, котити» | ? |
вальс
фр. valse походить від н. Walzer (назва танцю; буквально «той, що крутиться»), похідного від walzen «крутитися», пов’язаного з двн. walzan, дісл. velta, гот. waltjan «тс.», нвн. wallen «бурлити, кипіти», псл. valiti, укр. вали́ти;
очевидно, запозичено з французької мови через російську (діалектна форма – через польську);
р. бр. вальс, п. walc, ч. слц. valčík, вл. walčik, болг. валс, м. валс, валцер, схв. вàлцер, вȁлс, слн. válček;
Фонетичні та словотвірні варіанти
валець
вальсува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вальс | білоруська |
| валс | болгарська |
| walčik | верхньолужицька |
| waltjan «тс.» | готська |
| walzan | давньоверхньонімецька |
| velta | давньоісландська |
| валс | македонська |
| Walzer (назва танцю; буквально «той, що крутиться») | німецька |
| wallen «бурлити, кипіти» | нововерхньонімецька |
| walc | польська |
| valiti | праслов’янська |
| вальс | російська |
| вàлцер | сербохорватська |
| valčík | словацька |
| válček | словенська |
| вали́ти | українська |
| валцер | українська |
| вȁлс | українська |
| valse | французька |
| valčík | чеська |
| walzen «крутитися» | ? |
костіваль «живокіст лікарський, Symphytum officinale L.» (бот.)
очевидно, запозичення з західнослов’янських мов;
п. kostywał «живокіст лікарський», kosztywał, [kosztyfał, kostyfal], ч. слц. kostival, вл. kosćadło «тс.», нл. kosćował, kosćiwadlo, kosćadło, kosćiwało «тс.; чорнокорінь лікарський, Cynoglossum officinale L.» є кальками нвн. Bein-well «живокіст лікарський» (свн. beinwalla, двн. beinwalla, beinwella «тс.»), що складається з основ іменника Bein «кістка; нога» і етимологічно неясного дієслова -well- (-walla) (‹ wallen) «гоїтися» (від якого походить і ч. ст. (s)valiti «з’єднати, викликати зрощення (кістки)»), неясного штучного слова старої німецької медицини;
німецька назва живокосту зумовлена застосуванням цієї рослини для лікування переломів кісток (Носаль 114–115);
менш імовірне пов’язання (Machek ESJČ 281) ч. -val з стсл. балии «лікар»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коштивал
коштівал
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kosćadło «тс.» | верхньолужицька |
| beinwalla | давньоверхньонімецька |
| beinwella | давньоверхньонімецька |
| Bein | давньоверхньонімецька |
| kosćował | нижньолужицька |
| kosćiwadlo | нижньолужицька |
| kosćadło | нижньолужицька |
| kosćiwało «тс.; чорнокорінь лікарський, Cynoglossum officinale L.» | нижньолужицька |
| Bein-well «живокіст лікарський» (свн. beinwalla, двн. beinwalla, beinwella «тс.») | нововерхньонімецька |
| kostywał «живокіст лікарський» | польська |
| kosztywał | польська |
| kosztyfał | польська |
| kostyfal | польська |
| beinwalla | середньоверхньнімецька |
| kostival | словацька |
| балии «лікар» | старослов’янська |
| kostival | чеська |
| valiti «з’єднати, викликати зрощення (кістки)» (ст.) | чеська |
| (s)valiti (ст.) | чеська |
| -val | чеська |
| -well- «гоїтися» (-walla)(‹ wallen)(від якого походить і ч. ст. (s) | ? |
| -walla | ? |
| wallen | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України