WAIN — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вага́ «сила притягання тіла до землі; прилад для зважування; важливість; [мито Я; знаряддя для піднімання воза Я; коромисло терезів Бі; дишло у воза Бі]»
запозичено з давньоверхньонімецької мови, можливо, через польську;
двн. wāga «ваги», нвн. Wáge (Wáage) «тс.» пов’язане з нвн. wägen «зважувати», wiegen «зважувати, важити», Wágen «віз, екіпаж, вагон», Weg «дорога», англ. weight «вага», wain «віз», двн. дангл. wēgan «рухати, нести; важити», спорідненими з лат. vehi «їхати», дінд. váhati «їде, везе», стсл. везѫ укр. везу́;
припкщення (Абаєв Этимология 1966, 258) про те, що слово vaga в слов’янських мовах є здавна успадкованим з індоєвропейської прамови, недостатньо обґрунтоване;
р. [ва́га] «вага; ваги», бр. вага́, п. нл. waga, ч. слц. váha, вл. waha «тс.», м. схв. ва́га «ваги», слн. vāga «тс.; вага»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ваг
«знаряддя для піднімання воза»
вага́дло
«маятник»
(заст.)
ва́галка
«гойдалка»
вага́ння
вага́р
вага́ти
«зазіхати, замірятись; зважуватись»
(заст.)
вага́тися
ва́ги́
«прилад для зважування»
ва́ги-перева́ги
«перевальцем»
вагівни́к
«ваговий брус»
вагівниця
«ваги»
вагі́тна́
вагове́
«збір за вагу»
(заст.)
ваго́ви́й
ва́говий
«нерішучий»
ваго́вистий
«тс.»
вагови́тий
«важкий, важливий»
ваго́м
«поволі»
ва́го́м
«на вагу»
(заст.)
ваго́мий
вагони́ти
«обтяжувати»
вагоні́ти
«вагітніти; лежати тягарем»
вагота́
«вага, тягар; вагітність; важкі переживання»
ваготі́ння
«тягар, тяжіння»
ваготі́ти
ваго́тний
«ваговий»
вагою
(1545)
вагува́тися
«вагатися; [мірятися силами]; сваритися, сперечатися»
важа́к
«паличка, на якій намотують і зав’язують петлі при плетінні сітки»
важевни́ця
«важіль»
важе́зний
важель
«пристрій, за допомогою якого піднімають чи опускають нижнє жорно»
важе́нний
ва́жити
ва́житися
ва́жіль
ва́жка
«шалька вагів Ж, Я; знаряддя ткача»
важкеле́нний
важки́
«дрібні гирі; невеликі ваги; [коромисло терезів Ж; тягар, яким придушують сошники сівалки, щоб заглибити їх у землю Mo]»
важки́й
важли́вий
важна́
«вагітна»
ва́жний
«поважний, хороший»
важни́к
«вагар»
важни́ця
«ваги;(заст.) підставка під ваговий дрюк для підняття тягаря»
ва́жниця
«значна особа; важлива справа»
важні́ти
важню́щий
ва́жня́
«приміщення чи місце для ваг на ринку»
важо́к
«гирка»
важу́чий
ва́жчати
важче́зний
важчу́га
«дуже важка людина»
вива́га
«допомога, звільнення»
ви́вага
«зважування»
ви́важити
«допомогти»
відвага
відважитися
«насмілитися»
віднева́га
«нахабство, зухвалість»
вповага
«повага»
(заст.)
вповажни́ти
«шанувати»
до́ва́жка
до́важок
за вагами
(1494)
заува́жити
«ударити, стусанути»
зва́га
«відвага»
звагува́ти
«оглянути, звернути увагу»
зважа́ти
зважитись
«насмілитись»
зважли́вий
зважни́й
«відважний»
зважні́лий
зважоно
(1529)
знева́га
зневажа́ти
знева́жливий
знева́жний
знева́жник
нава́га
«тягар, вантаж; замір»
(заст.)
нава́жба
«рішення, намір»
(заст.)
нава́житися
нава́жний
«відважний»
навперева́ги
напова́житися
«докласти зусиль, старань»
обваж
«обважування»
обважа́ти
«обманювати у вазі»
(заст.)
обважені́ти
«стати важким»
обважни́ти
обважні́лий
обважні́ти
обва́жувати
«перевантажувати; неправильно важити»
одва́жливий
«розсудливий»
перева́га
перева́жати
перева́жний
по́ваг
«поважність»
пова́га
по́вагом
поважа́ти
пова́жити
«зважити на чиєсь прохання; спокуситися»
пова́житися
«відважитися; зібратися; спокуситися; посягнути; [покластися (на кого) Ж]»
пова́жливий
поважни́й
«схильний»
пова́жний
пова́жні́ти
«ставати поважнішим»
пова́жно
ро́зваг
«розсудливість, обережність»
розважа́ти
«розмірковувати»
розва́жливий
розва́жний
спо́вага
споважні́лий
споважні́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| weight «вага» | англійська |
| вага́ | білоруська |
| waha «тс.» | верхньолужицька |
| wēgan «рухати, нести; важити» | давньоанглійська |
| wāga «ваги» | давньоверхньонімецька |
| wēgan «рухати, нести; важити» | давньоверхньонімецька |
| váhati «їде, везе» | давньоіндійська |
| vehi «їхати» | латинська |
| ва́га «ваги» | македонська |
| waga | нижньолужицька |
| Wáge «тс.» | нововерхньонімецька |
| wägen «зважувати» | нововерхньонімецька |
| waga | польська |
| ва́га «вага; ваги» | російська |
| ва́га «ваги» | сербохорватська |
| váha | словацька |
| vāga «тс.; вага» | словенська |
| везу́ | українська |
| váha | чеська |
| wiegen «зважувати, важити» | ? |
| Wágen «віз, екіпаж, вагон» | ? |
| Weg «дорога» | ? |
| wain «віз» | ? |
| везѫ | ? |
вакува́ти «бути бездіяльним; залишатись необробленим (про поле); гаяти час, нічого не робити»
п. wakować «бути вільним» походить від лат. vacare «бути вільним, пустим», спорідненого з умбр. (anter)vacaze «хай буде опорожнения, затримка», (ander) vacose «тс.», лат. vānus «пустий», гот. wans «недостатній, відсутній», дісл. vanr «тс.», англ. want «бажати», можливо, також дірл. wain (*ukni) «дозвілля, нагода»;
очевидно, запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ваковати
(XVI ст.)
ваковатися
(XVIII ст.)
ваковный
(XVI ст.)
вакува́тися
«залишатись необробленим»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| want «бажати» | англійська |
| wans «недостатній, відсутній» | готська |
| wain «дозвілля, нагода» (*ukni) | давньоірландська |
| vanr «тс.» | давньоісландська |
| vacare «бути вільним, пустим» | латинська |
| vānus «пустий» | латинська |
| wakować «бути вільним» | польська |
| vacose «тс.» | ? |
вино́
псл. vino;
раннє запозичення з латинської мови, можливо, через німецьке посередництво;
нім. Wein (двн. wîn) походить від лат. vīnum, успадкованого, як і гр. (F)oĩvoc «тс.», з індоєвропейської прамови;
іє. *uoin- «вино» походить з якоїсь мови стародавніх культур середземноморських островів, Малої Азії та Кавказу III–II тисячоліття до н. е;
пор. ар. wain «вино», хет. uiian-, ассір. īnu, гебр. jaīn, груз. gvino «тс.»;
пов’язування цього слова з іє. *uеі- «витися», за властивістю виноградної лози (Младенов 66; БЕР І 149; Шанский ЭСРЯ І З, 100), що виключає можливість запозичення, малоймовірне, зважаючи на географічне поширення виноробства в стародавньому світі і первісне значення слова як назви напою, а не рослини;
р. вино́, бр. віно́, др. вино, п. вл. нл. wino, ч. слц. слн. víno, полаб. vainĕ, болг. м. ви́но, схв. вино, стсл. вино;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вина́р
вина́рня
вина́рство
вине́ць
«цибуля виноградинкова, Allium vineale L.»
(бот.)
вині́вка
«винна бочка»
ви́нний
ви́нник
винникі́вна
винникува́ти
винниця
«виноград, Vitis vinifera L.»
(бот.)
ви́нниця
винничка
«порічка, Ribes rubrum L.»
(бот.)
виннички́
«кислуваті яблука»
винню́ха
«сорт яблук»
виновка
«сорт полуниць»
винце
«порічка»
виня́нька
«горілка з винограду»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wain «вино» | арабська |
| īnu | ассірійська |
| віно́ | білоруська |
| ви́но | болгарська |
| wino | верхньолужицька |
| jaīn | гебрайська |
| gvino «тс.» | грузинська |
| вино | давньоруська |
| *uoin- «вино» | індоєвропейська |
| *uеі- «витися» | індоєвропейська |
| vīnum | латинська |
| ви́но | македонська |
| wino | нижньолужицька |
| Wein (двн. wîn) | німецька |
| vainĕ | полабська |
| wino | польська |
| vino | праслов’янська |
| вино́ | російська |
| вино | сербохорватська |
| víno | словацька |
| víno | словенська |
| uiian- | хетська |
| víno | чеська |
| wain «вино» | ? |
| вино | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України