WAIL — ЕТИМОЛОГІЯ
квили́ти «скиглити»
псл. kviliti ‹ *kveilītei «жалісно плакати; скиглити», звуконаслідувального походження, можливо, споріднене з дісл. væla, англ. wail «тс.»;
повʼязується також (Sławski III 490–491) з kvikati;
початкове cv- замість kv- походить із основи каузатива псл. kvěliti ‹ *kvoilītei, яка в південнословʼянських мовах зазнала зміни початкового kv- в cv- під впливом наступного ě з оі;
р. [квили́ть] «скиглити», [кве́лить] «тс.», др. цвилити «плакати; сумно співати», п. kwilić «тихо, жалібно плакати; скиглити», ч. kvíleti (kvíliti) «ридати, лементувати; завивати», слц. kviliť «жалібно плакати, стогнати; пищати», вл. čwilować (čwěl-) «мучити», нл. ст. kwiliś «хлипати, плакати, лементувати», полаб. kvai̯lĕ «плаче, квилить, пищить» (про дитину), болг. цви́ля «іржу», м. цвила «лементує, пищить; жалібно ірже; сичить», схв. цви́љети «лементувати, плакати; скиглити; скрипіти», слн. cvíliti «кувікати, скиглити; вити; скрипіти», стсл. цвилити, цвилѣти «плакати, оплакувати, голосно скаржитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
квили́на
«плач, стогін»
кви́лля
«стогін, плач, завивання вітру»
квиль
«стогін, жалібний крик»
кві́лити
«іржати»
сквилі́ти
«стогнати; скиглити»
ти
«заквилити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wail «тс.» | англійська |
| цви́ля «іржу» | болгарська |
| čwilować «мучити» (čwěl-) | верхньолужицька |
| væla | давньоісландська |
| цвилити «плакати; сумно співати» | давньоруська |
| цвила «лементує, пищить; жалібно ірже; сичить» | македонська |
| kwiliś «хлипати, плакати, лементувати» (ст.) | нижньолужицька |
| kvai̯lĕ «плаче, квилить, пищить» (про дитину) | полабська |
| kwilić «тихо, жалібно плакати; скиглити» | польська |
| kviliti «жалісно плакати; скиглити» | праслов’янська |
| *kveilītei | праслов’янська |
| kvikati | праслов’янська |
| kvěliti | праслов’янська |
| *kvoilītei | праслов’янська |
| квили́ть «скиглити» | російська |
| кве́лить «тс.» | російська |
| цви́љети «лементувати, плакати; скиглити; скрипіти» | сербохорватська |
| kviliť «жалібно плакати, стогнати; пищати» | словацька |
| cvíliti «кувікати, скиглити; вити; скрипіти» | словенська |
| цвилити | старослов’янська |
| цвилѣти «плакати, оплакувати, голосно скаржитися» | старослов’янська |
| kvíleti «ридати, лементувати; завивати» (kvíliti) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України