VOR — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вестибю́ль
запозичення з французької мови;
фр. vestibule походить від лат. vestibulum «передпокій, сіни», що утворилося з давнішого *ver(o)^stabulum «площадка перед дверима», яке складається з основ іменників *uero- «двері», спорідненого з дісл. vor «загорожа», псл. ѵоrъ, укр. вір «тс.», воро́та, і stabulum «стоянка, стайня, заїжджий двір», похідного від кореня *stā- «стояти», того самого, що і в псл. stati, укр. ста́ти;
р. вестибю́ль, бр. вестыбюль, п. westybul, ч. слц. vestibul, болг. вестибю́л, м. вестибил, схв. вèстибил, слн. vestibul;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вестыбюль | білоруська |
вестибю́л | болгарська |
vor «загорожа» | давньоісландська |
vestibulum «передпокій, сіни» | латинська |
вестибил | македонська |
westybul | польська |
ѵоrъ | праслов’янська |
stati | праслов’янська |
вестибю́ль | російська |
вèстибил | сербохорватська |
vestibul | словацька |
vestibul | словенська |
вір «тс.» | українська |
ста́ти | українська |
vestibule | французька |
vestibul | чеська |
*ver(o)^stabulum «площадка перед дверима» | ? |
*uero- «двері» | ? |
воро́та | ? |
stabulum «стоянка, стайня, заїжджий двір» | ? |
*stā- «стояти» | ? |
фа́рту́х «жіночий одяг, який одягають спереду на сукню, спідницю; [спідниця] О; (буд.) піддашок О, Корз»
через посередництво польської мови запозичене з німецької;
свн. vortuoch, нвн. Vortuch «фартух, серветка», букв. «передня тканина» утворене з прийменника vor «перед» (свн. vor(e), двн. fora), спорідненого з дісл. for-, дангл. дфриз. for, гот. faúr «тс.», і tuoch (нвн. Tuch) «хустка; (суконна) тканина»;
р. фа́ртук, фа́ртух, бр. фарту́х, п. fartuch, [chwartuch], ч. fěrtuch, fěrtoch, схв. [fertuh, fertuš];
Фонетичні та словотвірні варіанти
фартухъ
(1627)
фартуши́на
фартуши́сько
фартуши́ще
фартушо́к
фартущи́на
хва́рту́х
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
фарту́х | білоруська |
faúr «тс.» | готська |
for | давньоанглійська |
fora | давньоверхньонімецька |
for- | давньоісландська |
for | давньофризька |
Vortuch «фартух, серветка» | нововерхньонімецька |
vor «перед» (свн. vor(e) | нововерхньонімецька |
Tuch «хустка; (суконна) тканина» | нововерхньонімецька |
fartuch | польська |
chwartuch | польська |
фа́ртук | російська |
фа́ртух | російська |
fertuh | сербохорватська |
fertuš | сербохорватська |
vortuoch | середньоверхньнімецька |
vor(e) | середньоверхньнімецька |
fěrtuch | чеська |
fěrtoch | чеська |
фо́ра «пільга, перевага одному з учасників змагань» (спорт.)
н. vor «перед», двн. fora «тс.» споріднені з англ. fore «попереду», дісл. fyrr, fyrir, гот. faúra «перед» і далі з гр. παρά «поряд», πάρος «попередньо, раніше», лат. pro- (prō-) «перед, за», ав. para, parō, хет. parā «на, далі, вперед», дінд. puráḥ «попереду, спереду», purā́ «попередньо, раніше», прус. pro, pra-;
запозичення з німецької мови;
р. бр. м. фо́ра, п. for, fora;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фор
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
para | авестійська |
parō | авестійська |
fore «попереду» | англійська |
фо́ра | білоруська |
faúra «перед» | готська |
παρά «поряд» | грецька |
πάρος «попередньо, раніше» | грецька |
fora «тс.» | давньоверхньонімецька |
puráḥ «попереду, спереду» | давньоіндійська |
purā́ «попередньо, раніше» | давньоіндійська |
fyrr | давньоісландська |
fyrir | давньоісландська |
pro- «перед, за» (prō-) | латинська |
фо́ра | македонська |
vor «перед» | німецька |
for | польська |
fora | польська |
pro | прусська |
фо́ра | російська |
parā «на, далі, вперед» | хетська |
форт «геть!»
запозичення з німецької мови;
н. fort «геть» споріднене з свн. vort «уперед, далі», днн. дфриз. forth, дангл. forþ «геть», що зводяться до герм. *forþa від *pr̥to ‹ *pro «вперед», з яким пов’язане також н. vor;
п. fort «геть»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*forþa «вперед» | германські |
forþ «геть» | давньоанглійська |
forth | давньонижньонімецька |
forth | давньофризька |
fort «геть» | німецька |
vor | німецька |
fort «геть» | польська |
vort «уперед, далі» | середньоверхньнімецька |
*pr̥to | ? |
*pro | ? |
преа́мбула «вступна частина (документа, акта, статті)»
очевидно, запозичення з французької мови;
фр. préambule «преамбула; вступ, передмова» походить від пізньолат. praeambulus «вступ, передмова», букв. «той, що йде попереду», утвореного з prae «попереду, вперед; перед», спорідненого з гр. παραί «при, уздовж, проти», гот. faúra «перед», дангл. fore, двн. днн. fora, нвн. vor «тс.», псл. pri «при», укр. при, та дієслова ambulo, -āre «ходжу, іду; рухаюся, пересуваюся»;
р. м. преа́мбула, бр. прэа́мбула, п. слц. preambula, ч. preambule, вл. preambla, болг. преамбю́л, схв. преа̀мбул, преа̀мбула, слн. preámbula;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
прэа́мбула | білоруська |
преамбю́л | болгарська |
preambla | верхньолужицька |
faúra «перед» | готська |
παραί «при, уздовж, проти» | грецька |
fore | давньоанглійська |
fora | давньоверхньонімецька |
fora | давньонижньонімецька |
преа́мбула | македонська |
vor «тс.» | нововерхньонімецька |
praeambulus «вступ, передмова» | пізньолатинська |
prae «попереду, вперед; перед» | пізньолатинська |
preambula | польська |
pri «при» | праслов’янська |
ambulo | праслов’янська |
преа́мбула | російська |
преа̀мбул | сербохорватська |
преа̀мбула | сербохорватська |
preambula | словацька |
preámbula | словенська |
при | українська |
préambule «преамбула; вступ, передмова» | французька |
preambule | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України