VIVO — ЕТИМОЛОГІЯ
виктува́ти «харчувати, пригощати, шанувати»
запозичення з польської мови;
п. wiktować «харчувати», wikt «харчі, пожива» походять від лат. victus «засоби існування, їжа», похідного від дієслова vivo «живу», спорідненого з гр. βίομαι, дінд. jīvati «тс.», псл. žiti, укр. жи́ти;
бр. [вікт] «їжа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
викта
«денне утримання, пожива»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вікт «їжа» | білоруська |
| βίομαι | грецька |
| jīvati «тс.» | давньоіндійська |
| victus «засоби існування, їжа» | латинська |
| wiktować «харчувати» | польська |
| žiti | праслов’янська |
| жи́ти | українська |
| wikt «харчі, пожива» | ? |
| vivo «живу» | ? |
Віта́лій (чоловіче ім’я)
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
віз.-гр. Βιτάλιος походить від лат. Vitalis, утвореного на основі прикметника vītālis «життєвий», похідного від vīta «життя», vivo «живу», споріднених з псл. žiti, укр. жи́ти;
р. Вита́лий, бр. Віта́лій, ч. Vitalis, слц. Vitális, Vitáliš, болг. Вита́ли(й), слн. Vital, стсл. Виталии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Вита́ль
«тс.»
Віталій
(1627)
Віта́лія
(жіноче ім’я)
Ві́тя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Віта́лій | білоруська |
| Вита́ли (й) | болгарська |
| Βιτάλιος | візантійсько-грецька |
| Vitalis | латинська |
| žiti | праслов’янська |
| Вита́лий | російська |
| Vitális | словацька |
| Vital | словенська |
| жи́ти | українська |
| Vitalis | чеська |
| vītālis «життєвий» | ? |
| vīta «життя» | ? |
| vivo «живу» | ? |
| Виталии | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України