VIOLA — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з італійської мови;

іт. viola «альтова скрипка» загальноприйнятого пояснення не має;

пов’язувалося з viola «фіалка» з огляду на те, що корпус скрипки з його вигинами нагадує квітку фіалки (Kluge–Mitzka 823);

зіставлялося з двн. fidula «скрипка» (Dauzat 752; Holub–Lyer 508);

виводилось від звуконаслідувального вигуку *viu (A. Prati, Vocabulario etymologico italiano 1046–1047; Шанский ЭСРЯ I 3, 102) та ін;

р. болг. м. вио́ла, бр. віёла, п. ч. слц. viola, схв. вùола;

запозичення з італійської мови;

іт. violoncello є здрібнілою формою від violone «басова скрипка» (букв. «велика скрипка»), похідного від viola «альтова скрипка»;

р. виолонче́ль, бр. віяланчэ́ль, п. wiolonczela, ч. violoncello, cello, слц. violončelo, čelo, болг. виолонче́ле, че́ло, м. виолонче́ло, схв. виолончèло, чȅло, слн. čélo;

свн. vīol(е), двн. vіolа «фіалка» зводяться до лат. viola «тс.», що, як і гр. ἴον (‹Ƒἰον) «фіалка», походить, очевидно, з якоїсь давньої середземноморської мови;

запозичене з німецької мови, можливо, через польське посередництво;

р. фиа́лка, бр. фія́лка, п. fijałek, fiołek, ч. слц. fiala, fialka, вл. fijałka, нл. fijałka, fijołka, схв. вио̀ла, слн. vijólica;

запозичення з польської мови;

п. fiolet «фіолетовий колір», fioletowy, як і р. фиоле́товый, бр. фіяле́тавы, ч. слц. violet’, болг. м. виоле́тов, слн. vijóličast, походить від нім. violett «тс.», яке через фр. violet «тс.» (violette «фіалка») зводиться до лат. viola «фіалка»;

грецька назва зумовлена білястим забарвленням листків і фіалковим запахом левкоя;

лат. leucoion «левкой» походить від гр. λεοκόιον «біла фіалка», складного слова, утвореного з прикметника λευκός «білий, світлий, ясний, блискучий», спорідненого з лат. lūx «світло, сяяння, блиск», псл. lūčь «світло», lysъ, укр. лисий, та іменника ἴov(‹Fίov) «фіалка», запозиченого, очевидно, з якоїсь середземноморської мови і пов’язаного з лат. viola «тс.»;

через посередництво німецької мови (нім. Levkóje) запозичено з латинської;

р. левко́й, бр. ляўко́нія, п. lewkonia, ч. levkoje, слц. levkoja, вл. lewkonja, слн. levkója;

запозичення з німецької чи французької мови;

нім. Jod, фр. iode відбивають новолатинську назву iodum, утворену в 1813 р. ГейЛюссаком від гр. ἰοειδής (прикм.) «пурпуровий, фіалковий», що складається з основ іменників ἰόv «фіалка», *Fια, очевидно, спорідненого з лат. viola «тс.», і εĩδος «вигляд», спорідненого з псл. vidъ, укр. вид;

назва пояснюється фіолетовим кольором пари йоду;

р. болг. йод, бр. ёд, п. ч. вл. jod, слц. слн. jód, м. јод, схв. јȏд;