VILA — ЕТИМОЛОГІЯ
виля́ти
похідне утворення від дієприкметникової основи вил- (псл. vil-) до дієслова ви́ти «скручувати»;
порівнюється далі з лит. vylùs «брехливий», vỹlius «хитрощі, ошуканство», п. wiła «блазень, божевільний», ч. vila «дурень»;
зіставлялося також (Būga RR І 491) з лит. vielóti «згортати, розгортати, мотати», vielà «дріт»;
р. виля́ть, бр. віля́ць, п. [wilać];
Фонетичні та словотвірні варіанти
ввиля́ти
«ухилятися, виляти»
вигля́ти
«тс.»
вильни́й
«покручений»
вилю́га
«кривизна, закрут»
вилю́жистий
«хвилястий»
вилю́жка
«хвиляста лінія в орнаменті; викривлення»
звильну́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| віля́ць | білоруська |
| vylùs «брехливий» | литовська |
| vielóti «згортати, розгортати, мотати» | литовська |
| wiła «блазень, божевільний» | польська |
| wilać | польська |
| виля́ть | російська |
| vila «дурень» | чеська |
| вил- до дієслова ви́ти «скручувати» (псл. vil-) | ? |
| vỹlius «хитрощі, ошуканство» | ? |
| vielà «дріт» | ? |
ві́лла «дача, особняк»
через посередництво німецької мови (н. Vílla) запозичене, очевидно, з італійської;
іт. villa «сільський будинок, садиба» продовжує слат. villa «тс.», похідне від лат. vīcus «поселення, село, квартал міста», спорідненого з дінд. viś- «житло», псл. vьsь «село», укр. заст. весь «тс.»;
р. ви́лла, бр. ві́ла, п. willa, ч. слц. vila, вл. wila, болг. м. ви́ла, схв. вȕла, слн. víla;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ві́ла | білоруська |
| ви́ла | болгарська |
| wila | верхньолужицька |
| viś- «житло» | давньоіндійська |
| villa «сільський будинок, садиба» | італійська |
| vīcus «поселення, село, квартал міста» | латинська |
| ви́ла | македонська |
| willa | польська |
| vьsь «село» | праслов’янська |
| ви́лла | російська |
| вȕла | сербохорватська |
| villa «тс.» | середньолатинська |
| vila | словацька |
| víla | словенська |
| весь «тс.» | українська |
| vila | чеська |
| весь «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України