VALERIANA — ЕТИМОЛОГІЯ

Нікольський (ФЗ 1893/5–6, 67) вважає бур’я́н запозиченим через татарську мову перським словом, що буквально означає «жарений, спалений», перен. «все, що спалюється»;

припускається запозичення з тюркських мов (ЭССЯ 3, 99–100);

неясне;

можливо, споріднене з бу́йний (початкове значення – «рослина, що буйно росте»);

діалектна форма [бу́йрян], очевидно, є результатом пізнішої метатези народноетимологічного характеру, що пов’язує слово з бу́йний і може вказувати на ймовірність їх первісного зв’язку;

зіставляється також (Потебня РФВ 4, 189) з пирі́й, лит. pūraĩ «озима пшениця», гр. πυρός «пшениця»;

Фасмер (І 249) пов’язує з р. бури́ть «розкидати» (ці рослини буйно розростаються);

розглядається також (Шанский ЭСРЯ І 2, 236; Младенов 50) як похідне від основи bur-, паралельної основі byl- (укр. били́на);

Преображенський (І 57) вважає бур’я́н переоформленням свн. baldrian, з лат. valeriana;

р. Бурья́н, бр. бур’я́н, п. burzan (з укр.), ч. buřan (з рос.), buřeň (з слц.), слц. burina, болг. бу́рен, м. бурјан, схв. бу́рјан «бузина»;

псл. *odolěnъ, пов’язане з odolěti, укр. дола́ти, р. одоле́ть;

назва зумовлена лікувальними властивостями валеріани, а також приписуваними їй магічними особливостями;

на інші рослини назву перенесено у зв’язку з подібністю їх застосування в народній медицині та чаклуванні;

припускається можливість кальки лат. valeriana, яке пов’язують з valēre «бути сильним»;

необґрунтованим є зведення українських назв до рум. odolean «валеріана» (Vincenz 8), яке вважається слов’янським запозиченням (DLRM 558);

р. [одоле́й] «молочай, Euphorbia pilosa L.», [о́доле́нь] «латаття, Nymphaea alba L.», [о́далень] «тс.», ч. [odolen, odolén] «валеріана», слц. [odolen], болг. [делян, деля́нка, деле́нка] «тс.», [де́лен] «вид лікарської рослини», схв. одо̀љан «валеріана», одо̀љен, одо̀лен «тс.», слн. odolín «ротики, Antirrhinum majus L.»;